Рішення

від 17.01.2020 по справі 620/3147/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3147/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лобан Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) щодо запобігання та протидії дискримінації протиправною, стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з Державного казначейства України 30496,67 грн матеріальної шкоди, стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з Державного казначейства України 1000000 грн моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що відповідач жодної з дій, передбачених 12 Закону України Про засади запобігання та протидії корупції не вживав щодо запобігання та протидії дискримінації позивача, яка має 3 групу інвалідності та здійснює незалежну професійну діяльність.

Ухвалою суду від 19.11.2019 у справі відкрито провадження та призначено слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, та встановлено відповідачу 15-ти денний термін, з дня отримання копії ухвали, для подання відзиву на позов.

Протягом встановленого ухвалою суду строку відповідачем подано відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що приймаючи оскаржувану вимогу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області було сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 07 листопада 2019 року № Ф-3427-53У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.

Вважаючи, що відповідач при винесенні оскаржуваної вимоги не вжив жодної з дій, передбачених 12 Закону України Про засади запобігання та протидії корупції щодо дотримання принципу недискримінації позивача, яка має 3 групу інвалідності та здійснює незалежну професійну діяльність, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зважає на таке.

Згідно вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ідентифікаційних даних інформаційної системи ДФС України ІС Податковий блок ОСОБА_1 Володимирівна з 01 жовтня 2010 року перебувала на обліку в Чернігівському управлінні ГУ ДФС у Чернігівській області як фізична особа, що займалась незалежною професійною діяльністю, мала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та була платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску врегульовано Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Згідно статті 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску: розмір єдиного внеску: орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України № 2464 порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року (абзац четвертий частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI у редакції, що діяла до 10.10.2017).

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI із змінами, внесеними згідно із Законом України від 28.12.2014 №77-VIII, у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII).

Відповідно до п. 2 ст. 25 Закону № 2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - до платників єдиного внеску.

Таким чином, платник єдиного внеску, визначений п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до вЂ� визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому, базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.

На підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VII, внесено зміни, зокрема, до ч. 4 ст. 4 Закону №2464, які набули чинності з 01 січня 2018 року.

Даною нормою встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 зазначеної вище норми в якості особи, яка звільняється від сплати єдиного соціального внеску зазначено фізичних осіб - підприємців, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. В свою чергу, пунктом 5-1 Закону до такої категорії віднесено осіб, які є членами фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Разом з тим, дія ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не поширюється на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Зазначена норма не передбачає наявності пільг у пенсіонерів або осіб з інвалідністю у вигляді звільнення від сплати ЄСВ при провадженні незалежної професійної діяльності, зокрема, у сфері права.

Більше того, аналіз редакцій Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування свідчить, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, раніше також не звільнялись від сплати ЄСВ після досягнення пенсійного віку або при набутті ними інвалідності.

Посилання позивача на наявність дискримінації щодо інвалідів, які є самозайнятими особами, по відношенню до інвалідів - фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, а також інвалідів, що є членами фермерського господарства є безпідставним, оскільки положення Закону №2464, який у відповідності ч. 1 ст. 7 КАС України є джерелом права, є чинними та неконституційними у встановленому законодавством порядку не визнавалися.

У відповідності до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

До того ж, ОСОБА_1 зверталась до суду про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

У справі № 620/1045/19 Чернігівським окружним адміністративним судом було винесено рішення від 13.06.2019, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС в Чернігівській області від 07.11.2018 №Ф-3427-53У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 15 819,54 грн.

Але, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС в Чернігівській області від 07.11.2018 № Ф-3427-53У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 2112, 00 грн (нарахованого за перший квартал 2017 року), у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

З вказаного вбачається, що судом апеляційної інстанції встановлений факт правомірності податкової вимоги 07.11.2018 № Ф-3427-53У у більшій частині суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДФС у Чернігівській області приймаючи оскаржувану вимогу в частині суми 13707,54 грн, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

У свою чергу позивач фактично намогається перекласти свою відповідальність на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність своїх дій, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо запобігання та протидії дискримінації протиправною.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з Державного казначейства України 30496,67 грн матеріальної шкоди та 1000000 грн моральної шкоди, у зв`язку з тим, що вказані вимоги є похідними від першої вимоги, у задоволенні якої судом було відмовлено.

У відповідності до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статями 139, 241-246, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Чернігівській області (вул. Кирпоноса, 28, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 39329183) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 17 січня 2020 року.

Суддя Д.В. Лобан