Рішення

від 17.01.2020 по справі 826/5991/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ № 826/5991/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Авант люкс доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авант люкс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №0165140305 форма ПС , винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про те, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2016 рік є неправомірним, оскільки господарські операції з нерезидентом компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) не є контрольованими, а отже у позивача відсутній обов`язок подавати звіт про такі операції.

Разом з тим, у позовній заяві представник позивача вказав, що лише включення Республіки Болгарія до переліку держав, які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, не є основним критерієм вважати операції з підприємствами даної держави контрольованими. Зокрема, у позовній заяві представник позивача посилається на положення пункту 39.2.1.7 Податкового кодексу України, який передбачає, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

З огляду на викладене, представник позивача зазначає про те, що перевірка здійснена відповідачем упереджено, при неврахуванні всіх наявних матеріалів, які безпосередньо стосуються предмету перевірки, а висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, є його особистими припущеннями, які не гуртуються на законі та не відповідають дійсним обставинам, з огляду на що представник позивача просив задовольнити позов та скасувати спірне рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).

Розпорядженням керівника апарату суду від 22 травня 2019 року №634, у зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/5991/18 відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авант люкс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями, за результатами якого визначено суддю Шейко Т.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року справу №826/5991/18 прийнято до свого провадження суддею Шейко Т.І.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що перевірка проводилась за 2016 рік, а тому необхідно застосовувати норми законодавства, чинні саме на відповідний період.

Тому, відповідно до пункту 39.2.1.7 Податкового кодексу України (на момент виникнення спірних правовідносин, а саме періоду за який проводилась перевірка 2016 рік) господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Виходячи з вищенаведених норм господарські операції, здійснені позивачем з компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) визнаються контрольованими згідно підпункту 39.2.1.2 та 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України.

Таким чином представник відповідача зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим, останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів, викладених у відзиві на позов, зазначивши, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомленні-рішення відповідачем не доведено тієї обставини, що контрагент позивача відноситься до категорії підприємств, операції з яким визнаються контрольованими, в той час як згідно відомостей, наданих позивачу самим контрагентом, компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія), сплачується корпоративний податок на прибуток (корпоративний податок), розмір якого не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Авант люкс з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 28 грудня 2017 року №489/1/26-15-14-03-05/39592590, яким встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання позивачем звіту про контрольовані операції за 2016 рік з нерезидентом компанією РОЗАіМПЕКС (Республіка Болгарія).

На підставі акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №0165140305, яким до позивача на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 92326,00 грн.

Позивач 18 січня 2018 року звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №0165140305. Однак, 30 березня 2018 року рішенням Державної фіскальної служби України скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

При цьому, позивач не спростовує та не заперечує щодо встановлених в Акті перевірки показників числових значень економічної діяльності товариства, які покладені в основу оспорюваних висновків Акту перевірки, а відтак, відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, визначені в Акті перевірки показники економічної діяльності товариства, як і обставини проведення господарських операцій за відповідними контрактами, визнаються встановленими.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (тут і надалі чинний на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України. Під час визначення такого переліку Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні; держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією. Такий перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

При цьому, згідно з підпунктом 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно - операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо, операції з надання послуг, тощо.

Відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов`язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 50 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Авант люкс з нерезидентом компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів від 13 жовтня 2016 року №AV-29-09/2016 та від 30 жовтня 2016 року №UCR-30-10/334851, загальна сума господарських операцій по яким складає 6874013,00 грн.

При цьому, як зазначає у своїх запереченнях представник відповідача, про що також не заперечується позивачем, річний дохід останнього від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) за 2016 звітний рік складає 64775300,00 грн, що перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

При цьому, обсяг господарських операцій позивача з компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) складає 6874013,00 грн., що перевищує 5 млн. грн. за відповідний податковий (звітний) рік.

Разом з тим, суд зазначає, що місцем реєстрації нерезидента компанії РОЗАіМПЕКС ОДД є Республіка Болгарія.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №977-р, у відповідності до 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України визначено перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, термін дії якого з 16 вересня 2015 року по 01 січня 2018 року.

Таким чином, зважаючи на те, що, по-перше, контрагент позивача зареєстрований у країні, що у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року перебувала у затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №977-р переліку держав в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні; по-друге, загальна сума операцій, здійснених позивачем за відповідний календарний рік (2016) становить більше ніж 50 млн. гривень, а обсяг господарських операцій з компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) перевищує 5 млн. гривень, суд погоджується з висновком податкового органу, що такі операції позивача з нерезидентом є контрольованими у розумінні статті 39 ПК України.

При цьому, позивачем у компанії РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) придбано товар, послуги на загальну суму 6874013,00 грн., що перевищує 5 млн. гривень, а отже, позивач, в силу вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України зобов`язаний подавати звіт про контрольовані операції.

В той же час, судом встановлено, що такий звіт за 2016 рік позивачем поданий до органів Державної фіскальної служби України 08 грудня 2017 року №9271231205, тобто з пропущенням встановленого строку.

Судом відхиляються доводи позивача про те, що господарські операції з компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія) є неконтрольованими у силу підпункту 39.2.1.2 та 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент 2017 року, якою встановлено, що операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, оскільки така редакція не може бути застосовано до правовідносин, які виникли у 2016 році.

Щодо посилань представника позивача на те, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не доведено тієї обставини, що контрагент позивача відноситься до категорії підприємств, операції з яким визнаються контрольованими, в той час як згідно відомостей, наданих позивачу самим контрагентом, компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія), сплачується корпоративний податок на прибуток (корпоративний податок), розмір якого не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, - то судом вони не приймаються до уваги, оскільки позивачем не надано жодного доказу в підтвердження тієї обставини, що у останнього наявна інформація про те, що компанією РОЗАіМПЕКС ОДД (Республіка Болгарія), сплачується корпоративний податок на прибуток (корпоративний податок), розмір якого не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Відповідно до пункту 120.3 статті 120 ПК України неподання платником податків звіту та/або обов`язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; п`ять відсотків суми контрольованих операцій, що не задекларовані у звіті; три відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати за всі не задекларовані контрольовані операції.

Таким чином, враховуючи викладене у сукупності, а також зважаючи на те, що, по-перше, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р Республіку Болгарія віднесено до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України і доказів незаконності або скасування такого розпорядження в судовому чи іншому порядку (на момент виникнення спірних правовідносин) позивачем не надано; по-друге, загальний дохід платника податків за 2016 рік, визначений за правилами бухгалтерського обліку задекларований у розмірі 64775300,00 грн., що перевищує 50 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік; по-третє, обсяг господарських операцій позивача з компанією нерезидентом РОЗАіМПЕКС ОДД перевищує 5 млн. гривень, у зв`язку з чим, судом встановлено, що такі господарські операції є контрольованими в розумінні статті 39 ПК України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2018 року №0165140305, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві є правомірним та таким що не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку в порядку частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки судом відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог, судові витрати по справі відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Авант люкс відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко