Постанова

від 15.01.2020 по справі 375/2012/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/2228/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа 375/2012/19

15 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Заліського Богдана Сергійовича на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Литвина О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в:

17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у період часу з 21.04.1984 року по 25.04.1995 року він працював у СГАТ "Ольшаниця", яке знаходиться в с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області.

На підставі Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.1995 року №720/95 СГАТ "Ольшаниця" у 1995 отримало Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, виданий на підставі рішення Ольшаницької сільської ради І сесії ХХІІ скликання від 08.07.1994 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 14.01.1995 року за № 2.

Згідно додатку № 1 до Державного акту на право колективної власності на землю , він включений до списку громадян - членів СГАТ "Ольшаниця" за № 472.

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Київській області за вих.№29-10-0.331-16807/2-18 від 05.11.2018 року з посиланням на дані Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), реєстрація сертифікату на його ім`я не здійснювалася.

Посилаючись на те, що він випадково не отримав сертифікат на земельну частку (пай), що призвело до порушення його права на отримання у власність земельної частки (паю), просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) у СГАТ " Ольшаниця " на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області в розмірі 4,5 умовних кадастрових гектарів.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 10 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Заліський Богдан Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим що, рішення суду ухвалене без повного та всебічного з`ясування дійсних обставин справи, судом надано невірну правову оцінку наданим позивачем доказам та неправильно застосовано норми матеріального права. Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був членом СГАТ " Ольшаниця " на момент розпаювання земель вказаного товариства . При цьому судом не було враховано, що відповідно до вимог п.2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року, до списку осіб, які мають право на пай, включаються саме громадяни - члени сільськогосподарського підприємства. Як вбачається з додатку №1 до державного акту на право колективної власності на землю Сільськогосподарського акціонерного товариства " Ольшаниця", позивач включений до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського товариства за №472. З викладеного слідує, що ОСОБА_1 був членом СГАТ Ольшаниця та відповідно має право на пай.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд зазначив про відмову в задоволенні позову про визнання за позивачем права на земельну частку ( пай) в порядку спадкування, проте в позовній заяві позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай), як за членом товариства, а не в порядку спадкування.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 21.04.1984 року був прийнятий на роботу шофером та у члени колгоспу ім. Жданова с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області на підставі протоколу №8 від 21.04.1984 року. 30.01.1993 року колгосп було реорганізовано в сільськогосподарське акціонерне товариство Ольшаниця . 25.04.1995 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України та з членів сільськогосподарського акціонерного товариства Ольшаниця . (а.с.10)

Відповідно до рішення Ольшаницької сільської ради народних депутатів від 8 липня 1994 року, Сільськогосподарському акціонерному товариству Ольшаниця видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 14 грудня 1994 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 14.01.1995 року за №2. (а.с.15-16)

У додатку №1 до вказаного Державного акту на право колективної власності на землю містився Список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства в якому вказано також члена товариства ОСОБА_1 під порядковим номером №472. (а.с.20-23)

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.04.2017 року внесено запис №13451170012000175 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - Сільськогосподарського акціонерного товариства Ольшаниця .

З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 05.11.2018 №№29-10-0.331-16807/2-18 вбачається, що за інформацією Відділу у Рокитнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, згідно додатку до Державного акту на право колективної власності на землю Сільськогосподарського акціонерного товариства Ольшаниця с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області серії КВЮ, виданого на підставі рішення Ольшаницької сільської ради І серії XXII скликання від 08.07.1994 року, зареєстрованого 14.05.1995 року за №2, ОСОБА_1 рахується в списку громадян за №472. Згідно Книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), реєстрація сертифікату на гр. ОСОБА_1 не здійснювалася. (а.с.13)

Згідно з інформації, викладеної в листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, розмір земельної частки (паю) в землях колективної власності СГАТ "Ольшаниця" на одну особу складає 4.5 умовних кадастрових гектарів. (а.с.23)

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай), суд першої інстанції виходив з того, що включення позивача до списку громадян - членів Сільськогосподарського акціонерного товариства Ольшаниця під № 472, який додавався до Державного акту на право колективної власності на землю Сільськогосподарського акціонерного товариства Ольшаниця , при відсутності інших доказів перебування позивача у членах товариства на час проведення розпаювання земель колективної власності, не дає суду підстав для визнання за ним права власності на земельну частку (пай) в землях колективної власності СГАТ " Ольшаниця .

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 11 , 15 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно положень частин першої-четвертої, восьмої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) , земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Статтею 7 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство встановлено, що об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, було визначено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 .

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

На підставі Указу Президента України № 720/95 було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

Таким чином, наведеними правовими нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пунктів 5, 6 Указу № 720/95 видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України, що набрав чинності 01 січня 2002 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За змістом статей 5, 22 , 23 Земельного кодексу України (в редакції від 22 червня 1993 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання, відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Виходячи із зазначених норм, право на земельну частку (пай) мають особи, які були членами колективного сільськогосподарського підприємства на час видачі державного акта на право колективної власності на землю і залишаються такими згідно списку, який є обов`язковим додатком до цього акта. Право на земельну частку (пай) посвідчується відповідним сертифікатом.

Отже, вирішуючи питання про право певної особи на земельну частку (пай), суд повинен з`ясувати, чи була ця особа членом КСП на час видачі державного акту про право колективної власності на землю та чи була вона внесена до списку осіб, що додається до цього державного акту.

За правилами цивільного судочинства обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони.

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини в своїх рішення, а саме: Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії від 23 жовтня 1991 року, Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року, сформував позицію, про те, що держава під час виконання своїх функцій, щодо захисту права власності має дотримуватись принципу правомірних або законних очікувань громадян, а також утримуватись від необґрунтованого пасивного втручання у разі якщо такі очікування на оформлення права власності за особою підтвердженні будь-якими засобами, передбаченими національним законодавством.

Аналізуючи фактичні обставини справи та надані на їх підтвердження докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що на момент видачі сільськогосподарському акціонерному товариству Ольшаниця державного акту на право колективної власності на землю, згідно записів у трудовій книжці колгоспника, позивач був членом цього колективного сільськогосподарського підприємства, а його членство в даному товаристві припинено 25.04.1995 року, тобто, після отримання сільськогосподарським акціонерним товариством Ольшаниця державного акту на право колективної власності на землю 14.01.1995 року . ОСОБА_1 було включено до списку осіб- членів колективного сільськогосподарського підприємства, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був членом СГАТ " Ольшаниця " на момент розпаювання земель, колегія суддів вважає обгрунтованими. Суд першої інстанції неповно дослідив надані докази, дав їм невірну правову оцінку та прийшов до помилкового висновку про необгрунтованість доводів позивача щодо його членства в товаристві на момент отримання товариством державного акту на право колективної власності на землю 14.01.1995 року.

За обставин доведення членства позивача у сільськогосподарському акціонерному товаристві Ольшаниця на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю та включення до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства , неотримання сертифікату на земельну частку (пай) свідчить про порушення права позивача ОСОБА_1 , яке підлягає захисту.

Враховуючи інформацію, викладену в листі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про те, що розмір земельної частки (паю) в землях колективної власності СГАТ "Ольшаниця" на одну особу складає 4.5 умовних кадастрових гектарів, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку (пай) із земель колективної власності Сільськогосподарського акціонерного товариства "Ольшаниця" на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області в розмірі 4,5 умовних кадастрових гектарів.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суд помилково зазначив про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за ним права на земельну частку ( пай) в порядку спадкування, є обґрунтованими, так як позивач дійсно звернувся до суду з позовом про визнання за ним його особистого права на земельну частку (пай) , а не його права на спадкування вказаної частки після іншої особи в порядку спадкування.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 адвоката Заліського Богдана Сергійовича підлягає задоволенню, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 до Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області та визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) із земель колективної власності Сільськогосподарського акціонерного товариства "Ольшаниця" на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області в розмірі 4,5 умовних кадастрових гектарів.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В ході розгляду даної справи ОСОБА_1 було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 768,40 грн. та за подання апеляційної скарги - в розмірі 1152,60 грн.

Позовні вимоги та апеляційна скарга задоволені в повному обсязі.

Отже, з урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК України, з Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1921 грн.

Керуючись ст. 7,10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , ст.ст. 5,22,23 Земельного Кодексу України в редакції від 22 червня 1993 року, Указом Президента України від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, ст.ст.1, 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Заліського Богдана Сергійовича задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із земель колективної власності Сільськогосподарського акціонерного товариства "Ольшаниця" на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області в розмірі 4,5 умовних кадастрових гектарів.

Стягнути з Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361864) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1921 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 січня 2020 року

Головуючий: Судді: