Ухвала

від 16.01.2020 по справі 826/2903/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 січня 2020 року

Київ

справа №826/2903/17

адміністративне провадження №К/9901/33994/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія для життя до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія для життя" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15 вересня 2016 року №0017321206 та №0017331206.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 червня 2018 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

6 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року, у якій відповідач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду касаційної інстанції належні докази, які б підтверджували наведені у клопотанні обставини щодо неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку та надати документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено скаржнику 20 грудня 2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення.

25 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду скаржником направлено клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, яка надійшла до Верховного Суду 28 грудня 2019 року.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків обґрунтоване тим, що Головним управлінням ДФС у м. Києві вживаються заходи з метою повної сплати судового збору за подання касаційної скарги, а саме направлено лист про сплату суми судового збору, що потребує певного часу.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами Кодексу адміністративного судочинства України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, зокрема, з приводу безспірного списання коштів з його рахунків на підставі виконавчих документів, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Водночас, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обґрунтованої заяви про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням інших підстав на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження з долученням належних доказів на їх підтвердження Головним управлінням ДФС у м. Києві суду не надано.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

При вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше та з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України , однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на те, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року визнано Судом неповажними, інших підстав для поновлення строку заявником касаційної скарги не наведено, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технологія для життя до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак