Рішення

від 20.01.2020 по справі 200/13318/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 р. Справа№200/13318/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46 від 04 вересня 2019 року на суму 132981,87 грн.

Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) посилаючись на дію Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, відповідно до яких, він, як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів розташованому на території населеного пункту де проводилася антитерористична операція, звільняється від сплати єдиного внеску, до закінчення останньої, у зв`язку із чим, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача наявна заборгованість, у зв`язку із чим, ГУ ДПС у Донецькій області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46 від 04 вересня 2019 року на суму 132981,87 грн., яка повністю відповідає вимогам законодавства і винесена в межах повноважень, що надані органу доходів і зборів. Вважає, що підстави для звільнення позивача від сплати сум єдиного внеску відсутні, оскільки норми пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VI не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення платників від виконання всіх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, а повинні застосовуватися до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. В цій справі такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Крім того зазначив про помилковість посилань позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність.

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (місцезнаходження: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, ЄДРПОУ: 40675926) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, перебуває на обліку як платник єдиного соціального внеску в Лівобережній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області.

Місцезнаходження позивача зареєстроване за адресою: 87505, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3.

Відповідач Головне управління ДПС Донецької області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

04 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46 станом на 31 серпня 2019 року на суму 132 981,87 грн.

Як підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, та вбачається із відомостей представленої відповідачем ІКП позивача, борг зі сплати єдиного внеску в сумі 132 981,87 грн., зазначений у спірній вимозі, нарахований за період липень - серпень 2019 року.

Позивачем зазначено, та відповідачем не спростовано, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) позивачем була отримана 17 вересня 2019 року.

Не погодившись із вищевказаною вимогою, позивач оскаржив її до ГУ ДПС у Донецькій області, за наслідками чого отримав рішення відповідача від 28 жовтня 2019 року №7298/6/99-00-08-06-01 про результати розгляду скарги, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46 від 04 вересня 2019 року на суму 132981,87 грн., - без змін.

Не погодившись із формованими відповідачем вимогами про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснює адміністрування зазначеного внеску.

Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із п. 2 та п. 4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016 р., затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 р. за № 217/24994, передбачено, що зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.

Нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.

При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов`язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.

Судом встановлено, що 04 вересня 2019 року відповідачем, відповідно статті 25 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46, відповідно до якої станом на 31 серпня 2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 132 981,87 грн. Згідно із відомостями представленої відповідачем ІКП позивача, та розрахунку до спірної вимоги, борг зі сплати єдиного внеску в сумі 132 981,87 грн., нарахований за період липень - серпень 2019 року.

П.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669 (далі Закон №1669).

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669 були внесені зміни в розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VI чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Законом України від 02 березня 2015 року №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", тоді як змін безпосередньо до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" не містить у собі інформації щодо виключення з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" пункту 9-4.

Згідно із ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України №1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов`язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає, що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ, зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію 9-4 , а не 9-3 .

А ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час прийняття відповідачем спірної вимоги та розгляду даної справи, приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених ст. 6 зазначеного Закону, - чинні.

На виконання приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно із додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено зокрема м. Маріуполь Донецької області.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що на даний час Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, отже, суд зазначає, що діючі норми права не містять кінцевої дати закінчення антитерористичної операції, і дають підстави вважати, що антитерористична операція продовжується.

За наведених обставин, на час виникнення суми недоїмки та на час прийняття відповідачем спірної вимоги про її сплату, населений пункт в якому розташований орган доходів і зборів на обліку в якому перебуває позивач, включений до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII , період проведення антитерористичної операції розпочався. Враховуючи що Указ Президента України про закінчення антитерористичної операції не приймався, проведення антитерористичної операції триває.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є звільненим від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Донецькій області № Ю-281558-46 від 04 вересня 2019 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 132 981,87 грн. винесена усупереч вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи судом враховані висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, якими закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір в сумі 1 994,74 грн., що стверджується платіжним дорученням № 724 від 11 листопада 2019 року (а.с. 5).

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі - 1 994,74 грн., на підставі положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Приписами ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 цієї статті закріплено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 6,7 ст. 134 КАС України).

Таким чином, законодавцем чітко закріплено, що для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Крім того, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу до матеріалів справи доданий договір про надання правничої допомоги № 2018/09/10 від 10 вересня 2018 року, укладений між ТОВ Будівельна компанія Азовстальбуд з адвокатом Куріблом В.А. (а.с. 27-31), доручення № 10 від 06 листопада 2019 року про надання правової допомоги з підготовки позовної заяви та здійснення представництва під час розгляду справи в судах (а.с. 32), орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу від 12 листопада 2019 року (а.с. 38), та Інформація про рух коштів по банківському рахунку Курібла В.А. (а.с. 37).

Разом з тим, в порушення вимог ст. 134 КАС України, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, - суду не представлено.

Так, обґрунтовуючи свою позицію в постанові № 821/1594/17 від 15.05.2018 року КАС також зазначив, що аналізу норм пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи унеможливлюють вирішення питання про розподіл між сторонами витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Керуючись ст.ст. 2,5-14,19-22,72-78,94,132-143,159-165,241-247,255,295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (місцезнаходження: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, ЄДРПОУ: 40675926) до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46 від 04 вересня 2019 року на суму 132 981,87 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ: 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (місцезнаходження: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Якова Гугеля, 3, ЄДРПОУ: 40675926) судовий збір в сумі 1 994 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 74 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20 січня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров