Рішення

від 20.01.2020 по справі 440/4717/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4717/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа: Золотарівська сільська рада, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.11.2019 № 11186-СГ "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту";

- зобов`язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту у відповідності до поданого клопотання від 29.10.2019 за вх. № П-16257/0/25-19.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), третя особа: Золотарівська сільська рада (надалі також - третя особа) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Отже, така відмова, оформлена наказом № 11186-СГ від 20 листопада 2019 року є безпідставною, неконкретизованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

24 грудня 2019 року до суду від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на правомірність свого рішення. Зазначав, що безпосередньою підставою оскаржуваного наказу слугувало те, що за інформацією відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, щодо якої подано клопотання, перебуває у користуванні громадян, працівників соціальної сфери згідно з рішенням 20 сесії 22 скликання Золотарівської сільської ради від 30.10.1997. Також відповідач вказував, що позовна вимога про зобов`язання винести наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, з огляду на втручання такого зобов`язання в дискреційні повноваження відповідача /а.с. 32-34/.

Перед початком судового засідання з розгляду справи по суті, призначеного на 16 січня 2020 року усі учасники справи надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

29.10.2019 за вх. № П-16257/0/25-19 до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надійшла заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 13/.

Відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту.

Наказом від 20 листопада 2019 року № 11186-СГ Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області зі заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту, надав до них графічні матеріали зі зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.

Таким чином, позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується представником відповідача.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Висновки щодо правозастосування

Зі змісту наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 20.11.2019 № 11186-СГ суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам частини 7 статті 118 ЗК України.

Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак оскаржуваний наказ містить лише загальне посилання на вказану норму, не конкретизуючи, які невідповідності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області мало на увазі. Тобто відповідачем у оскаржуваному рішенні не зазначено, у чому полягала невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

Більше того, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень та не наведені будь-які конкретні дані відносно того, що обрана земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги закону.

Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Однак, спірне рішення не містить посилань на такі конкретні обставини.

З огляду на те, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена наказом від 20.11.2019 №11186-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою так само свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що земельна ділянка, яку бажав отримати позивач, перебуває у користуванні інших громадян, не були покладені в основу оскаржуваного у цій справі рішення та не були підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, а тому не приймаються судом до уваги.

До того ж, відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77, частини третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України разом з відзивом на позов не надано доказів державної реєстрації права власності чи користування на відповідну земельну ділянку.

Так само, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач під час прийняття спірного рішення належним чином проаналізував подану позивачем заяву, зокрема, встановив фактичне місце розташування обраної ОСОБА_1 земельної ділянки в масиві земель та визначив, до яких саме земель відноситься ця конкретна земельна ділянка.

Насамкінець, у контексті наведеного спору суд визнає визначальною ту обставину, що отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач належним чином не мотивував рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість спірного наказу, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, суд виходить з наступного.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Отже у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Як видно із оскаржуваного наказу, у ньому зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

У зв`язку із чим суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до поданого клопотання від 29.10.2019 за вх. № П-16257/0/25-19.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, складає 768 грн 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930), третя особа: Золотарівська сільська рада (с. Мідянівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39215, код ЄДРПОУ 21051740) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язанання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 20.11.2019 № 11186-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Золотарівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населеного пункту відповідно до поданого клопотання від 29.10.2019 за вх. П-16257/0/25-19.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков