Рішення

від 20.01.2020 по справі 640/2801/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ №640/2801/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами

за позовомТовариство з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" доДержавної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" (09401, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вул. Куницького, буд. 17, код ЄДРПОУ 42490371) з позовом до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог від 27.09.2019) просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкових накладних поданих для реєстрації товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: рішення № 1046668/42490371 від 09.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 10.12.2018; рішення № 1047433/42490371 від 10.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 14.12.2018;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені та подані для реєстрації товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: податкову накладну № 3 від 10.12.2018 та податкову накладну № 4 від 14.12.2018, датою їх фактичного подання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом порушено порядок блокування та розблокуванння податкових накладних та комісіями ДФС України винесено протиправні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Позивач зазначає, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних не місять чіткої мотивації, і в них не зазначений конкретний документ якого не вистачає, комісією регіонального рівня не було взято до уваги подані позивачем документи, внаслідок чого були винесені безпідставні та протиправні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних. Позивач наголосив, що ним був поданий максимальний перелік документів, які повинні бути складені при такого роду господарських операціях, однак, підставою для відмови в реєстрації податкових накладних контролюючим органом було зазначено документи, які насправді були подані. Також, у заяві про зміну (доповнення) підстав позову та збільшення позовних вимог позивачем зазначено, що на момент зупинення реєстрації податкових накладних позивача. Критерії ризиковості платника податків було сформовано листом ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, однак вказані критерії не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку №117.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачам строк для надання відзивів та витребувано від останніх докази та відповідні матеріали.

Відповідачі у встановлений судом строк не надали суду відзиви на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2018 між ТОВ Дісулев (замовник) та ТОВ "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" (перевізник-експедитор) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування №05/11 за умовами якого перевізник-експедитор зобов`язується надати замовнику послугу по експедируванню або перевезенню вантажу на умовах, визначених у Додаткових угодах до даного Договору автомобільним транспортом, а замовник прийняти й оплатити належним чином виконані перевізником послуги по перевезенню та експедируванню.

Пунктом 2.2.6 вказаного Договору встановлено, що перевізник-експедитор виконав свої зобов`язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоодержувачу та отримання свого примірника CMR або товаротранспортної накладної без зауважень вантажоодержувача та підписання сторонами акту надання послуг.

До матеріалів справи позивачем надані суду копії товаро-транспортних накладних, укладених за результатами виконання умов договору з ТОВ Дісулев від 05.11.2018, копії актів виконаних послуг, копії рахунків-фактур та виписки з АТ Райффайзен Банк Аваль на підтвердження здійснення перерахування коштів за укладеним договором.

Відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" було складено податкові накладні №3 від 10.12.2018 №4 №14.12.2018 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з отриманих 26.12.2018 квитанцій, документ прийнято, реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 10.12.2018 №3 та від 14.12.2018 №4 В ЄРПН зупинена. Підставою для зупинення стали виявлені помилки, а саме: обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказаний розрахований показних критерію ризиковості.

ТОВ "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" 09.12.2018 та 08.01.2019 було подано до Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено від 10.12.2018 №3 та від 14.12.2018 №4, включаючи додатки в кількості 28 (до накладної №3) та 33 (до накладної №4) одиниць. Також, позивачем було подано таблицю даних платника податків.

Рішеннями комісії від 09.01.2019 №1046668/42490371 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 10.12.2018, а рішенням комісії від 10.01.2019 №1047433/42490371 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 14.12.2018.

Підставами даних рішень зазначено, що платником податків не були надані копії розрахункових документів, банківських виписок.

При цьому, у формі рішення контролюючого органу зазначено, що ненадані документи необхідно підкреслити, однак відповідачем не було конкретно визначено, які саме з перерахованих документів не було надано та не підкреслено такі.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" було подано скаргу на Рішення від 09.01.2019 №1046668/42490371 та від 10.01.2019 №1047433/42490371, проте. За результатами розгляду таких скарг, рішеннями комісії з питань розгляду скарг від 21.01.2019, рішення про відмову у реєстрації податкових накладних залишені без змін.

Позивач, не погоджуючись із діями контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №846948/41073431 від 19.07.2018, суд вказує, що принцип обґрунтованості кожного із наведених рішень суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинні прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2018 року № 341), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1 .3 і 200 1 .9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

У той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Зі змісту Квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних від 26.12.2018 вбачається, що обсяг постачання товару/послуги 49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

Також було запропоновано подати пояснення та/або копії документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На переконання суду, на виконання пункту 13 Порядку № 117 у квитанції контролюючий орган зобов`язаний зазначити, які саме копії документів за вичерпним переліком, що передбачений пунктом 14 Порядку № 117 необхідні для прийняття рішення про реєстрацію.

Суд наголошує, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної не відповідало критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, незрозумілість рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної позбавило позивача можливості надати саме ті документи, на яких відповідач наголошує у відзиві на позовну заяву.

У відповідь на зазначені квитанції, позивачем було надано пояснення із документальними підтвердженнями від 09.12.2018 та від 08.01.2019, в яких розтлумачено етапи здійснення позивачем господарської діяльності та, зокрема, зазначено, що керуючись аб. б п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку), ТОВ ВІТАЛ ТРАНС АГРО було складено податкову накладну №4 від 14.12.2018 та № 3 від 10.12.2018 на суми наданих послуг по актам виконаних робіт №6 та №5 та направлено їх для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У той же час, контролюючим органом не надано суду доказів, з яких можливо встановити обставини відповідно до яких відповідач дійшов висновку про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості здійснення операцій та не доведено правомірності зупинення реєстрації зазначеної накладної, відповідачем взагалі не надано суду відзиву на позовну заяви. В яких останній висловив свою позицію стосовно спірних правовідносин.

Як встановлено судом, що не заперечується сторонами, у спосіб, визначений Порядком № 117, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Разом з тим, Комісією контролюючого органу, незважаючи на надання позивачем необхідних документів, відмовлено у реєстрації податкових накладних від 10.12.2018 №3 та від 12.12.2018 №4 в Єдиному реєстрі податкових накладних без чіткого визначення підстави для відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки Комісією контролюючого органу було лише проставлено відмітку навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень.

Крім того, беручи до уваги доводи позивача, викладені в заяві від 27.09.2019 необхідно зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 02.04.2019 №822/1878/18 листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Суд вважає що наявність повноважень - це одна з обставин, які входять до предмета доказування у справах даної категорії, але не єдина. Разом з тим, в сукупності з наведеними вище висновками суду щодо безпідставності зупинення реєстрації податкових накладних позивача та невідповідності рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних акту індивідуальної дії, а також враховуючи ті обставини, що платником податків було надано необхідні документи на підтвердження факту здійснення господарських операцій за податковими накладними, суд приходить до висновку, що рішення комісії ДФС України від 09.01.2019 №1046668/42490371та від 10.01.2019 №1047433/42490371 є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені та подані для реєстрації товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: податкову накладну №3 від 10.12.2018 та податкову накладну №4 від 14.12.2018 є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з п. 20 Порядку №1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкову накладну потрібно вважати зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було отримано контролюючим органом.

Поряд з цим, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

З огляду на викладене, а також з метою ефективного, повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасування рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкових накладних поданих для реєстрації товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: рішення № 1046668/42490371 від 09.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 10.12.2018; рішення № 1047433/42490371 від 10.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 14.12.2018 та зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені та подані для реєстрації товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: податкову накладну № 3 від 10.12.2018 та податкову накладну № 4 від 14.12.2018, датою їх фактичного надходження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів в обґрунтування обставин і не довев правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" (09401, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вул. Куницького, буд. 17, код ЄДРПОУ 42490371) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкових накладних поданих для реєстрації Товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: рішення № 1046668/42490371 від 09.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 10.12.2018 та рішення № 1047433/42490371 від 10.01.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 14.12.2018.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені та подані для реєстрації Товариством з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО", а саме: податкову накладну №3 від 10.12.2018 та податкову накладну № 4 від 14.12.2018, датою їх фактичного надходження.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою "ВІТАЛ ТРАНС АГРО" (09401, Київська область, Ставищенський район, селище міського типу Ставище, вул. Куницького, буд. 17, код ЄДРПОУ 42490371) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 3 842,00. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа