Рішення

від 17.01.2020 по справі 640/21592/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ №640/21592/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" доКомісії Головного управління ДФС у м. Києві Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 1/2, кімната 6, код ЄДРПОУ 38760870) з позовом до Комісії Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) в якому просить:

- скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: рішення від 12.11.2018 №985622/38760870, рішення від 12.11.2018 №985623/38760870;

- зобов`язати комісію Головного управління ДФС у м. Києві зареєструвати податкові накладні №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві та Державну фіскальну службу України проконтролювати дані дії Комісії Головного управління ДФС у м. Києві щодо реєстрації податкових накладних № 6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Товариство не згодне з рішеннями комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову в реєстрації податкових накладних №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, вважає їх протиправними та безпідставними, оскільки, зокрема, зазначена у таких рішеннях підстава для відмови податкових накладних відсутня. В рішеннях не зазначено які саме документи не було подано товариством, проте надані товариством копії документів складені без порушення законодавчих норм та є достатніми для прийняття комісією рішень про реєстрацію податкових накладних. Крім того, загальні посилання відповідача на п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку є неправомірними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачам строк для надання відзивів та витребувано від останніх докази та відповідні матеріали.

Відповідачі надали суду відзиви на позовну заяву аналогічного змісту, в яких зазначено, що відсутність необхідних документів та відсутність можливості ідентифікації таких документів не дали змоги контролюючому органу встановити реальність здійснення господарських операцій ТОВ Стеллар Вей , згідно яких виписані податкові накладні №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Антонівський м`ясокомбінат (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 10.10.2018 №10/10/2018 за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначений даним договором передати у власність покупцю велику рогату худобу та/або свиней у живій вазі, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити кошти за придбаний товар, згідно умов даного договору.

11.01.2018 сторонами було підписано видаткову накладну №19649 на суму 735 463, 00 грн, а платіжним дорученням від 11.01.2018 №5004 здійснено оплату товару відповідно до видаткової накладної в сумі 735 463, 00 грн.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 24.10.2018 31220763, за умовами якого продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

25.10.2018 сторонами було підписано видаткову накладну №19655 на суму 688 926. 00 грн., а платіжними дорученнями від 24.10.2018 №3217 та від 25.10.2018 №3219 здійснено часткову оплату товару на загальну суму 650 000, 00 грн.

На підставі здійснених господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ", відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України було складено та направлено для реєстрації податкові накладні від №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018.

Згідно отриманих квитанцій від 26.10.2018 та 31.10.2018 документ прийнято, реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стали "виявлені помилки", а саме: відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН".

13.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" до контролюючого органу було направлено пояснення до повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена. У вказаних поясненнях товариством зазначено, що профільним видом діяльності підприємства є оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, в рамках вказаного напрямку діяльності підприємство самостійно закуповує поголів`я крупної рогатої худоби та свиней для забою.

Рішеннями від 12.11.2018 № 985622/38760970 та №985623/38760870 товариству з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" було відмовлено в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних від №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018 з тих підстав, що товариством не надано копій наступних документів: первинних документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.

При цьому, у формі рішень контролюючого органу зазначено, що ненадані документи необхідно підкреслити, однак відповідачем не було конкретно визначено, які саме з перерахованих документів не було надано та не підкреслено такі.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у реєстрації податкових накладних від №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018, звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 16.1.2,16.1.3, п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 14.1.60 п. 41.1 ст.14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016 року).

В свою чергу, згідно з положеннями пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних №5 та №7 була зупинена у зв`язку з відповідність податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податків".

Відповідно до п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податків", комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, не є предметом розгляду в рамках даного спору, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відзначити, що таке рішення не містять в собі визначення конкретного критерію ризикованості платника податку, а містить лише посилання на підпункт 1.6 Критеріїв, який є доволі об`ємним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Суд наголошує, що рішення про зупинення реєстрації податкової накладної є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної не відповідало критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, незрозумілість рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної позбавило позивача можливості надати саме ті документи, на яких відповідач наголошує у відзиві на позовну заяву.

13.10.2018 року позивачем було подано до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких додані до матеріалів справи.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення відповідача від 12.11.2018 №985622/38760970 та №985623/38760870 містить лише загальні твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Як встановлено вище, у Квитанціях від 31.10.2018 та 26.10.2018 відповідач 1 запропонував надати пояснення та/або копії документів, "достатні для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН", однак, не вказав конкретних документів, яких не вистачає; у свою чергу позивач направив до ДФС України копії документів та пояснення на підтвердження взаємовідносин реальності господарських операцій із ТОВ ММК Холдінг та ТОВ Антонівський м`ясокомбінат , про що також зазначено і відповідачами у відзивах на позовну заяву.

Разом з тим, комісією ГУ ДФС у м. Києві, незважаючи на надання позивачем додаткових документів, відмовлено у реєстрації податкових накладних від №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу квитанцій від 31.10.2018 та 26.10.2018 про зупинення реєстрації податкових накладних та рішень комісії від 12.11.2018 №985622/38760970 та №985623/38760870 судом встановлено, що вони не містять відомостей про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд звертає увагу, що вказані рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а комісією ДФС лише проставлено відмітки навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не підтвердив документально наявність Критеріїв ризиковості платника податку - позивача.

Відтак, суд зазначає, що відповідач обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не встановивши конкретно, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення комісії від 12.11.2018 №985622/38760970 та №985623/38760870 не відповідають приписам податкового законодавства, оскільки платником податків було надано необхідні документи для здійснення реєстрації податкових накладних, у той час, як відповідачем зазначені документи всебічно не досліджені, а доводи платника податків не спростовані.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень від 12.11.2018 №985622/38760970 та №985623/38760870 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання комісії Головного управління ДФС у м. Києві зареєструвати податкові накладні №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд звертає увагу на наступні обставини.

Пунктами 18-20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 21.02.2018 № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Враховуючи вищевикладене, рішення щодо реєстрації/відмови у реєстрації податкових накладних приймаються комісіями відповідних органів ДФС (головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) за умови дотримання критерію передбаченого п. 23 Порядку.

При цьому до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Наведені законодавчі приписи визначають суб`єктний склад осіб, які будуть учасниками судового процесу (відповідачами) у справах про оскарження протиправної відмови у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних:

1. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників ДФС - в частині оскарження рішення комісії, яка прийняла рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;

2. Державна фіскальна служба України в частині зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку визнання протиправними та скасування рішень головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, та Офісу великих платників ДФС про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань.

Таким чином, виходячи з наведених вище приписів законодавства, позовні вимоги ТОВ "СТЕЛЛАР ВЕЙ" не підлягають задоволенню в частині вимог зобов`язального характеру, оскільки такі заявлені до ГУ ДФС у м. Києві, а відповідна реєстрація податкових накладних в ЄРПН здійснюється саме Державною Фіскальною службою України.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що у разі надходження до ДФС України рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних, суд приходить до висновку, що є підстави для зобов`язання відповідача в особі Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018, датою її фактичного надходження.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Що стосується вимог позивача щодо зобов`язання Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної службу України проконтролювати дії Комісії Головного управління ДФС у м. Києві щодо реєстрації податкових накладних № 6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки реєстрація накладних здійснюється саме Державною фіскальною службою України, яка є центральним органом виконавчої влади з питань реалізації, зокрема, державної податкової політики, та яку даним рішенням зобов`язано здійснити реєстрацію накладних позивача в ЄРПН, про що вказано судом вище.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не надав, в ході судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не довів суду обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги частково.

У позовній заяві позивач, зокрема, просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на цій стадії.

Водночас, суд звертає увагу позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20.06.2018 року у справі №800/592/17, а саме, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.

Отже, позивача не позбавлено можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 1/2, кімната 6, код ЄДРПОУ 38760870) задовольнити частково.

2. Скасувати Рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації: від 12.11.2018 №985622/38760870, рішення від 12.11.2018 №985623/38760870.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в ЄРПН податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" №6150 від 24.10.2018 та №6151 від 11.10.2018, датою їх фактичного подання - 06.12.2018.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 1/2, кімната 6, код ЄДРПОУ 38760870) судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛЛАР ВЕЙ" (02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 1/2, кімната 6, код ЄДРПОУ 38760870) судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні)за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа