Рішення

від 20.01.2020 по справі 640/2731/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ № 640/2731/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОЛЕУМ-ТРЕЙД до Державної фіскальної служби про зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ-ТРЕЙД" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, код ЄДРПОУ 41855815) з позовом до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якому просить зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні подані товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ-ТРЕЙД": № 74 від 30.08.2018, № 44 від 20.08.2018, № 1 від 06.08.2018, № 68 від 28.08.2018, № 61 від 27.08.2018, № 52 від 22.08.2018, № 6 від 08.08.2018, № 65 від 28.08.2018, № 36 від 17.08.2018, № 33 від 16.08.2018, № 87 від 31.08.2018, № 72 від 29.08.2018, № 39 від 17.08.2018, № 63 від 27.08.2018, № 70 від 28.08.2018, № 2 від 06.08.2018, № 5 від 07.08.2018, № 26 від 14.08.2018, № 30 від 15.08.2018, № 4 від 07.08.2018, №№ 8, 10 від 08.08.2018, № 3 від 06.08.2018, № 29 від 15.08.2018, № 50 від 22.08.2018, № 54 від 23.08.2018, № 34 від 16.08.2018, № 38 від 17.08.2018, № 48 від 22.08.2018, № 43 від 20.08.2018, № 75 від 30.08.2018, № 85 від 31.08.2018, №№ 67, 66 від 28.08.2018, № 71 від 29.08.2018, № 78 від 30.08.2018, №№ 7,8 від 08.08.2018, № 37 від 17.08.2018, №№ 91, 90 від 16.08.2018, № 25 від 28.08.2018, № 84 від 31.08.2018, № 80 від 30.08.2018, № 46 від 21.08.2018, № 62 від 27.08.2018, № 40 від 17.08.2018, № 82 від 31.08.2018, № 49 від 22.08.2018, № 55 від 23.08.2018, № 64 від 27.08.2018, №№ 77, 76 від 30.08.2018, №№ 18, 28 від 14.08.2018, № 16 від 13.08.2018, № 83 від 31.08.2018, № 81 від 30.08.2018, № 59 від 27.08.2018, № 73 від 30.08.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про те, що дії Державної фіскальної служби України щодо відмови в реєстрації податкових накладних є протиправними, а податкові накладні такими, що мають бути зареєстровані з огляду на те, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують реальність виконання господарських операцій між ним та контрагентами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про те, що відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, оскільки значна частина документів, наданих позивачем, була подана із порушенням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг . Просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, позивачем було складено та подано на реєстрацію наступні податкові накладні: № 74 від 30.08.2018, № 44 від 20.08.2018, № 1 від 06.08.2018, № 68 від 28.08.2018, № 61 від 27.08.2018, № 52 від 22.08.2018, № 6 від 08.08.2018, № 65 від 28.08.2018, № 36 від 17.08.2018, № 33 від 16.08.2018, № 87 від 31.08.2018, № 72 від 29.08.2018, № 39 від 17.08.2018, № 63 від 27.08.2018, № 70 від 28.08.2018, № 2 від 06.08.2018, № 5 від 07.08.2018, № 26 від 14.08.2018, № 30 від 15.08.2018, № 4 від 07.08.2018, №№ 8, 10 від 08.08.2018, № 3 від 06.08.2018, № 29 від 15.08.2018, № 50 від 22.08.2018, № 54 від 23.08.2018, № 34 від 16.08.2018, № 38 від 17.08.2018, № 48 від 22.08.2018, № 43 від 20.08.2018, № 75 від 30.08.2018, № 85 від 31.08.2018, №№ 67, 66 від 28.08.2018, № 71 від 29.08.2018, № 78 від 30.08.2018, №№ 7,8 від 08.08.2018, № 37 від 17.08.2018, №№ 91, 90 від 16.08.2018, № 25 від 28.08.2018, № 84 від 31.08.2018, № 80 від 30.08.2018, № 46 від 21.08.2018, № 62 від 27.08.2018, № 40 від 17.08.2018, № 82 від 31.08.2018, № 49 від 22.08.2018, № 55 від 23.08.2018, № 64 від 27.08.2018, №№ 77, 76 від 30.08.2018, №№ 18, 28 від 14.08.2018, № 16 від 13.08.2018, № 83 від 31.08.2018, № 81 від 30.08.2018, № 59 від 27.08.2018, № 73 від 30.08.2018.

Відповідно до отриманих квитанцій податкові накладні прийнято, але відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового Кодексу України їх реєстрація зупинена. Причиною відмови в реєстрації зазначено: Податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критерії ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

Позивачем на адресу ДФС було направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрація яких зупинена. Разом із кожним повідомленням позивачем було подано до ДФС підтверджуючі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій та зміну майново-фінансового стану сторін, які приймали участь у господарських операцій, а саме: договори поставки, видаткові накладні, платіжні доручення, наказ про призначення матеріально-відповідальної особи , наказ при прийом на роботу директора, довідка про підприємство.

На адресу позивача надійшло рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставою для чого стало: ненадання позивачем копій документів

Не погоджуючись із рішеннями ДФС, позивачем було подано скарги на вищезазначені рішення. До кожної скарги позивачем знову було надано підтверджуючі первинні бухгалтерські документи.

Відповідно до рішень Комісії з питань розгляду скарг, подані скарги позивача було залишено без задоволення. Підставою для прийняття таких рішень зазначено: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення Комісією рішення про задоволення скарги , Відсутні копії документів, що підтверджують факт реалізації товарів (робіт, послуг) та/або документи надано не в повному обсязі , відсутні документи, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт .

Крім того, як зазначає позивач, значну частину скарг ДФС взагалі залишило без відповіді у вигляді рішення Комісії з питань розгляду скарг.

В зв`язку із наведеним, позивачем було вичерпнуто можливості щодо адміністративного оскарження рішень та було прийнято рішення про застосування процедури судового оскарження, що зумовило звернення позивача до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За приписами пп. 14.1.60 п. 14 ст. 14 ПК України , Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Таким органом центральної виконавчої влади, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, є Державна фіскальна служба України.

За змістом норм пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 №1246 (далі по тексту - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 і 13 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Як передбачено п. 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з п. 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

При цьому, окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Водночас у період до 25.05.2018 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Наказ №567).

Наказ № 567 як нормативний правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог ст. 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за №753/30621.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII редакція п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок №117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21.03.2018 №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567.

Ці акти визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у п. 1.1-1.6 Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості, згідно з п. 1.6 цих Критеріїв, то таких платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений п.6 Критеріїв, а і на відповідне рішення, яким позивача внесено до переліку ризикових платників.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній протокол засідання комісії та відповідне рішення про внесення позивача до переліку ризикових платників.

Натомість, судом встановлено, що Комісією ДФС при розгляді скарги позивача не прийнято до уваги факт виключення позивача з переліку підприємств, що відповідають критеріям ризиковості, які визначені в п. 1.6 Листа ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.

Так, 18.09.2018 року позивач отримав лист Головного управління ДФС у Київській області №16406/10/10-36-07-03-07, згідно якого ТОВ ОЛЕУМ-ТРЕЙД припинив відповідати критеріям ризиковості, шо визначені у п. 1.6 Листа №959.

Проте, дослідивши зміст квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, суд встановив, що відповідачем в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної визначено відповідність таких вимогам п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку.

Надаючи оцінку наданим позивачем копіям документів, з метою спростування наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, суд встановив наступне.

За змістом п. 15, 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Дослідивши та проаналізувавши зміст наданих позивачем до контролюючого органу документів суд вважає, що таких документів було достатньо для підтвердження господарської операції для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, з урахуванням специфіки фінансово-господарської діяльності позивача.

Враховуючи встановлені у справі обставини та з огляду на наявні в матеріалах справи документи, суд погоджується з правомірністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Суд не приймає о уваги доводи відповідача стосовно того, що частина документів була направлена з порушенням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг , оскільки у відповідь на подані повідомлення разом із підтверджуючими документами, позивачем були отримані квитанції по всім податковим накладним, в яких зазначено, що немає виявлених помилок/зауважень .

Крім того, відповідачем не наведено суду та не підтверджено відповідними доказами, які саме порушення вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг , Порядку обміну документами з контролюючими органами були зроблені позивачем під час подання відповідних документів.

Оскільки в ході розгляду даної справи суд дійшов висновку про протиправність дій Державної фіскальної служби щодо відмови в реєстрації податкових накладних, тому суд вбачає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою необхідність зобов`язання відповідача вчинити дії, з метою відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: за) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами пункту 20 Порядку № 1246 передбачено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Суд вважає, що в даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд враховує, що чинним законодавством покладено на комісію ДФС обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано права вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДФС зареєструвати наведені вище податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ-ТРЕЙД" задовольнити повністю;

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії, що приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відносно оскаржуваних податкових накладних: № 74 від 30.08.2018, № 44 від 20.08.2018, № 1 від 06.08.2018, № 68 від 28.08.2018, № 61 від 27.08.2018, № 52 від 22.08.2018, № 6 від 08.08.2018, № 65 від 28.08.2018, № 36 від 17.08.2018, № 33 від 16.08.2018, № 87 від 31.08.2018, № 72 від 29.08.2018, № 39 від 17.08.2018, № 63 від 27.08.2018, № 70 від 28.08.2018, № 2 від 06.08.2018, № 5 від 07.08.2018, № 26 від 14.08.2018, № 30 від 15.08.2018, № 4 від 07.08.2018, №№ 8, 10 від 08.08.2018, № 3 від 06.08.2018, № 29 від 15.08.2018, № 50 від 22.08.2018, № 54 від 23.08.2018, № 34 від 16.08.2018, № 38 від 17.08.2018, № 48 від 22.08.2018, № 43 від 20.08.2018, № 75 від 30.08.2018, № 85 від 31.08.2018, №№ 67, 66 від 28.08.2018, № 71 від 29.08.2018, № 78 від 30.08.2018, №№ 7,8 від 08.08.2018, № 37 від 17.08.2018, №№ 91, 90 від 16.08.2018, № 25 від 28.08.2018, № 84 від 31.08.2018, № 80 від 30.08.2018, № 46 від 21.08.2018, № 62 від 27.08.2018, № 40 від 17.08.2018, № 82 від 31.08.2018, № 49 від 22.08.2018, № 55 від 23.08.2018, № 64 від 27.08.2018, №№ 77, 76 від 30.08.2018, №№ 18, 28 від 14.08.2018, № 16 від 13.08.2018, № 83 від 31.08.2018, № 81 від 30.08.2018, № 59 від 27.08.2018, № 73 від 30.08.20;

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ-ТРЕЙД": № 74 від 30.08.2018, № 44 від 20.08.2018, № 1 від 06.08.2018, № 68 від 28.08.2018, № 61 від 27.08.2018, № 52 від 22.08.2018, № 6 від 08.08.2018, № 65 від 28.08.2018, № 36 від 17.08.2018, № 33 від 16.08.2018, № 87 від 31.08.2018, № 72 від 29.08.2018, № 39 від 17.08.2018, № 63 від 27.08.2018, № 70 від 28.08.2018, № 2 від 06.08.2018, № 5 від 07.08.2018, № 26 від 14.08.2018, № 30 від 15.08.2018, № 4 від 07.08.2018, №№ 8, 10 від 08.08.2018, № 3 від 06.08.2018, № 29 від 15.08.2018, № 50 від 22.08.2018, № 54 від 23.08.2018, № 34 від 16.08.2018, № 38 від 17.08.2018, № 48 від 22.08.2018, № 43 від 20.08.2018, № 75 від 30.08.2018, № 85 від 31.08.2018, №№ 67, 66 від 28.08.2018, № 71 від 29.08.2018, № 78 від 30.08.2018, №№ 7,8 від 08.08.2018, № 37 від 17.08.2018, №№ 91, 90 від 16.08.2018, № 25 від 28.08.2018, № 84 від 31.08.2018, № 80 від 30.08.2018, № 46 від 21.08.2018, № 62 від 27.08.2018, № 40 від 17.08.2018, № 82 від 31.08.2018, № 49 від 22.08.2018, № 55 від 23.08.2018, № 64 від 27.08.2018, №№ 77, 76 від 30.08.2018, №№ 18, 28 від 14.08.2018, № 16 від 13.08.2018, № 83 від 31.08.2018, № 81 від 30.08.2018, № 59 від 27.08.2018, № 73 від 30.08.2018 датою їх фактичного подання.

4. Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕУМ-ТРЕЙД" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, код ЄДРПОУ 41855815) понесені судові витрати у розмірі 115 260, 00 ( сто п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят грн) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа