Постанова

від 15.01.2020 по справі 200/6409/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року справа №200/6409/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання - Кобець О.А., за участю представника позивача - Петренко Н.О., представника відповідача - Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року в справі № 200/6409/19-а (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А., повний текст судового рішення складено та підписано 30 вересня 2019 року в м. Слов`янськ) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснолиманське до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001081414 від 15 лютого 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Краснолиманське (далі - позивач, товариство, ТОВ Краснолиманське ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою Р від 15 лютого 2019 року № 0001081414.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Краснолиманське з питань перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю Універсал Інвест-Строй за червень-серпень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Техенергомаш-РВ за липень-серпень 2018 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Комплектсервіспостач за липень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за липень 2018 року до складу податкового кредиту у вересні 2018 року та розрахунку коригування сум податку на додану вартість за вересень 2018 року до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року. Результати проведеної перевірки оформлено актом. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за формою Р від 15.02.2019 № 0001081414 у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання товариства з податку на додану вартість на суму 12794245,06 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6397122,53 грн.

Позивач вважає дії ГУ ДФС у Донецькій області необґрунтованими, а висновки акту перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, через що податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0001081414 має бути скасоване з підстав порушення порядку та процедури проведення перевірки, а також невідповідності акту перевірки фактичним обставинам господарської діяльності позивача.

На думку ТОВ Краснолиманське , акт перевірки не містить доказів:

- неможливості реального здійснення ТОВ Краснолиманське господарських операцій з досліджуваними підприємствами з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг;

- відсутності у ТОВ Краснолиманське взаємозв`язку між укладеними з контрагентами договорами та використанням ТМЦ у господарській діяльності підприємства;

- здійснення ТОВ Краснолиманське операцій без ділової мети та обліку операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, з наміром завдати шкоди інтересам держави (т. 1 а.с. 4-12).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в межах проведеної перевірки на адресу ТОВ Краснолиманське направлялись запити про надання підтверджуючих документів по взаємовідносинах з ТОВ Універсал Інвест-Строй , ТОВ Техенергомаш-РВ та ТОВ Комплектсервіспостач у перевіряємий період. У відповідь на запити платник податків відмовив у наданні підтверджуючих документів. Апелянт зауважує, що ті документи, які були надані до перевірки оформлені не належним чином та не містять усіх обов`язкових реквізитів.

Податковий орган звертає увагу суду, що перевіркою встановлено придбання контрагентами ТОВ Краснолиманське товару, введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій (т. 12 а.с. 137-139).

Представник ГУ ДФС в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.

Згідно з матеріалами справи ТОВ Краснолиманське як платник податків зареєстровано та перебуває на обліку Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ Техенергомаш-РВ за липень-серпень 2018 року, ТОВ Комплектсервіспостач за липень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за липень 2018 року до складу податкового кредиту у вересні 2018 року та розрахунку коригування сум податку на додану вартість за вересень 2018 року до податкової декларації з ПДВ за липень 2018 року, ТОВ Універсал Інвест-Строй за червень-серпень 2018 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.01.2019 № 20/05-99-14-14/32281519 з додатками (т. 1 а.с. 33-111).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 12794245,06 гривень.

За висновками акту перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2019 № 0001081414 про донарахування 12794245,06 грн податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у розмірі 6397122,53 грн (т. 1 а.с. 129).

Вважаючи, що вказане рішення прийнято податковим органом всупереч нормам чинного законодавства, ТОВ Краснолиманське звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши надані сторонами докази щодо господарських відносин товариства, які були предметом проведеної відповідачем перевірки, по кожному з контрагентів позивача, судом встановлені такі обставини.

Стосовно правовідносин з ТОВ Універсал Інвест-Строй позивачем надана копія договору від 04.01.2018 (т. 1 а.с. 145-146), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець (ТОВ Краснолиманське ) прийняти та оплатити товар на умовах, викладених у цьому договорі. Найменування товару, його номенклатура, технічні характеристики зазначаються у специфікаціях. Кожна специфікація з моменту її підписання є невід`ємною умовою цього договору (пункти 1.1, 1.2 договору). Ціни на товар визначаються відповідно до специфікацій (пункт 3.2 договору).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором позивачем надані відповідні специфікації (т. 1 а.с. 147-250, т. 2 а.с. 1-101). Вказані специфікації містять посилання на номер та дату договору, найменування товару, що поставляється, із зазначенням індивідуальних характеристик кожного товару, його назви, артикулу та кількості, підписані уповноваженими особами з розшифровкою прізвищ та ініціалів та скріплені печаткою.

На підтвердження виконання цього договору з ТОВ Універсал Інвест-Строй позивачем надані приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 135-250, т. 3 а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-231), відомості яких відповідають специфікаціям до договору від 04.01.2018, містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами.

Стосовно правовідносин з ТОВ Техенергомаш-РВ позивачем надана копія договору від 21.02.2018 (т. 2 а.с. 102-103), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар згідно із заявкою від покупця (ТОВ Краснолиманське ), який зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно із виставленими рахунками та накладними (пункти 1.1, 1.2 договору). Сума договору складає суму всіх специфікацій за даним договором (пункт 2.1 договору).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором позивачем надані відповідні специфікації (т. 2 а.с. 104-124). Вказані специфікації містять посилання на номер та дату договору, найменування товару, що поставляється, із зазначенням індивідуальних характеристик кожного товару, його назви, артикулу та кількості, підписані уповноваженими особами з розшифровкою прізвищ та ініціалів та скріплені печаткою.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Техенергомаш-РВ позивачем надані приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 4 а.с. 232-250, т. 5 а.с. 1-41), відомості яких відповідають специфікаціям до договору від 21.02.2018, містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами.

Стосовно правовідносин з ТОВ Комплектсервіспостач позивачем надана копія договору від 25.06.2018 (т. 2 а.с. 125-126), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити товар згідно із заявкою від покупця (ТОВ Краснолиманське ), який зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених у специфікаціях та згідно із виставленими рахунками та накладними (пункти 1.1, 1.2 договору). Сума договору складає суму всіх специфікацій за даним договором (пункт 2.1 договору).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором позивачем надані відповідні специфікації (т. 2 а.с. 127-134). Вказані специфікації містять посилання на номер та дату договору, найменування товару, що поставляється, із зазначенням індивідуальних характеристик кожного товару, його назви, артикулу та кількості, підписані уповноваженими особами з розшифровкою прізвищ та ініціалів та скріплені печаткою.

На підтвердження виконання вказаного договору з ТОВ Комплектсервіспостач позивачем надані приходні ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 5 а.с. 42-87), відомості яких відповідають специфікаціям до договору від 25.06.2018, містять усі обов`язкові реквізити, підписані уповноваженими особами.

Вказані господарські договори та первинні документи, надані позивачем на підтвердження їх виконання, досліджені судами першої та апеляційної інстанції.

Крім того, товариством надані документи щодо використання у виробничій діяльності придбаних ним товарно-матеріальних цінностей, як то акти використання, вимоги на відпуск матеріалів, лімітні картки, акти списання тощо (т. 5 а.с. 160-250, т. 6, т. 7 а.с. 1-161), а також сертифікати та паспорти якості (т. 7 а.с. 162-185). На підтвердження руху грошових коштів позивачем надані документи бухгалтерського обліку та платіжні доручення (т. 8 а.с. 239-250, т. 9-11, т. 12 а.с. 1-94).

Відповідачем не спростована відповідність досліджених первинних документів фактичним правовідносинам між позивачем та його контрагентами. ТОВ Універсал Інвест-Строй ТОВ Техенергомаш-РВ та ТОВ Комплектсервіспостач за період, що був перевірений.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу (далі - ПК) України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розділ V ПК України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до норм підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

За приписами норм пункту 44.1 та пункту 44.3 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) відповідно до його преамбули визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому суд звертає увагу, що частину 2 статті 9 Закону № 996-XIV доповнено абзацом дев`ятим згідно із Законом № 2164-VIII від 05.10.2017 такого змісту:

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Саме вказані окремі неістотні недоліки у складених за участю позивача документах, що містять відомості про господарську операцію, відповідач зазначив підставою для висновків про відсутність реального характеру господарських операцій, що не знайшло свого підтвердження при розгляді справи.

Крім того, наведені в акті перевірки від 11.01.2019 року № 20/05-99-14-14/32281519 відомості щодо ланцюгу постачання товарів не свідчать про порушення податкового законодавства саме контрагентами позивача ТОВ Універсал Інвест-Строй , ТОВ Техенергомаш-РВ та Комплектсервіспостач , що також підтверджує добросовісність позивача при здійсненні господарських операцій.

Аналіз викладених норм Закону № 996-XIV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 року у справі № 804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки реальності господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту: Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Згідно зі статтею 19 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить Законодавству. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Крім того, Європейською судовою практикою та судовою практикою України, є те, що підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Саме контрагент повинен відповідати за свої порушення. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність (рішення Європейського суду з прав людини у справі за позовом товариства Інтерсплав проти України (2007 рік) Булвес проти Болгарії .

У випадку виявлення податковими органами фактів невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ вони мали можливість розпочати податкову перевірку цього платника податків з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тобто добросовісний платник податків не повинен відчувати негативні наслідки у зв`язку з порушенням законодавства його контрагентом.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, а відповідно до частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Враховуючи викладене недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може призводити до правових наслідків саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Отже доводи апелянта з цього приводу не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання ГУ ДФС у Донецькій області, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності. Суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваному рішенні щодо протиправності дій відповідача під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2019 року № 0001081414 та необхідності його скасування, спростовуючи доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року в справі № 200/6409/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року в справі № 200/6409/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 15 січня 2020 року.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20 січня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук