Постанова

від 14.01.2020 по справі 520/689/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 р.Справа № 520/689/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року (суддя Рубан В.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 25.04.2019) по справі № 520/689/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (надалі за текстом також - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, винесену ГУ ДФС у Харківській області;

- визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17, винесену ГУ ДФС у Харківській області;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 ) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом приписів п. 1 ч. 2 ст. 6, ст. 4 Закону України Про збір та облік єди6ного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , Закону України від 06.12.2016 № 1774-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, Порядку обліку латників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588. Стверджує, що ОСОБА_1 з 15.02.2018 перебуває на обліку у Київській ОЖДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Оскільки, позивач провадить незалежну професійну діяльність, то оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску прийнята в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбаченим чинним законодавством, тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти доводів та вимог апеляційної скарги, позивачем подано відзив в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області, його правонаступником - Головне управління ДПС у Харківській області.

Розгляд справи проведено без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.09.2013 зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 102605.

18 вересня 2013 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 взято на облік платника єдиного податку в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

З моменту взяття на облік позивач є платником єдиного соціального внеску.

08 червня 2016 року позивач отримав свідоцтво № 2004 на право зайняття адвокатською діяльністю.

В період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи за видами діяльності: 69.10 - діяльність у сфері права; 72.10 Консультування з питань комерційної діяльності й керування та інші.

04 грудня 2018 року контролюючим органом відносно позивача складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-141426-17 на суму 6552,48 грн.

Згідно платіжних доручень, судом встановлено, що позивачем сплачено кошти, що спрямовані контролюючим органом на часткове погашення вказаного боргу.

Відповідачем було сформовано у відношенні позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17 на суму 4914,36 грн.

Вважаючи, винесені відповідачем вимоги про сплату боргу протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як фізична особа-підприємець, в силу вимог пункту 4 частини 1статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску, а тому не повинен його сплачувати ще й як особа, яка здійснює незалежну професійну (адвокатську діяльність), інакше це призведе до подвійної сплати єдиного соціального внеску, що не відповідає меті його сплати.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ст. 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому, відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Пунктом другим частини першої статті 1 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Тобто, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у п. 4, 5 ч. 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (ч. 2 статті 5 Закону № 2464-VI).

Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (далі - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини третьої статті 117 Конституції України та джерелом права, яке застосовується судом, відповідно до частини другої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 ч. 1 статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Колегія суддів зазначає, що позивач перебуває на обліку контролюючого органу як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування 3 групи.

Розділом ІІІ Порядку № 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в п. 5 ч. 1 статті 4 Закону № 2464, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності Порядок № 1162 не передбачає.

Отже, законодавством розмежовується поняття фізична особа-підприємець та особи, які провадять незалежну професійну діяльність . При цьому, положеннями Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у сфері забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не визначеного такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, а тому порядок обліку та сплати єдиного внеску таким платником положеннями Закону № 2464-VІ не передбачений.

Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

Відтак, твердження податкового органу про наявність у позивача обов`язку окремо сплачувати єдиний соціальний внесок, як самозайнятої особи та як фізичної особи-підприємця є безпідставними та таке нарахування призводить до повторної сплати позивачем єдиного внеску.

Матеріали справи свідчать, що позивач зареєстрований як ФОП за видами діяльності 69.10 Діяльність у сфері права , 72.10 Консультування з питань комерційної діяльності й керування та інші , перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує ЄСВ саме як ФОП.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що позивач не ставав на облік як особа, що здійснює незалежну професійну (адвокатську) діяльність.

Відповідно до частини 3 статті 5 Закону № 2464-VI, взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014.

Відповідно до пп. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб - підприємців: якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою Зміни та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, визначеного у підпункті 1 цього пункту.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, зі змінами від 15 травня 2018 року (далі - Порядок № 435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Пунктом 16 розділу IV Формування звіту Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Положення пункту 16 розділу IV Формування звіту Порядку № 435 відсилають до додатка 5 Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску , розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності формою звіту не передбачено.

Отже, приписи пункту 16 Порядку № 435 про обов`язок формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання нормотворцем двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону.

Натомість, судом установлено, що позивачем особисто не подавалася до податкового органу заява за формою № 5-ОПП та заява про реєстрацію його платником єдиного внеску за формою 1-ЄСВ. Однак, 15.02.2018 відповідач самостійно встановив позивачу ознаку як самозайнятій особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність платник не подав заяву про взяття на облік , що не узгоджується з нормами Порядку № 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. Позивач, відповідно також, не подавав звітності як такий платник.

Вказане дає підстави стверджувати про безпідставне встановлення податковим органом позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування з цих підстав єдиного внеску.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17.

Зазначені вище висновки відповідають правовій позиції, викладеній у рішенні Верховного Суду від 02 вересня 2019 року, прийнятого за результатами розгляду зразкової справи № 520/3939/19, яке набрало законної сили 04 грудня 2019 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв`язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічні приписи містить п. 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником.

Згідно даних КОР позивача, за таким, станом на 31.12.2018 року рахувалась недоїмка з єдиного внеску у розмірі 4914,36 грн. з підстав спрямування контролюючим органом коштів, сплачених позивачем на часткове погашення сум за вимогою від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, що було підставою виставлення вимоги від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17 на суму 4914,36 грн.

Тобто, вимога від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17 є відкликаною, а тому підстави для її скасування в судовому порядку відсутні.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року по справі № 520/689/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді (підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий Повний текст постанови складено 20.01.2020 року