Ухвала

від 20.01.2020 по справі 160/4809/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 січня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4809/19

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Круговий О.О. перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року в адміністративній справі №160/4809/19 за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби 28.12.2019 повторно звернувся з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга подана відповідачем із пропуском строку апеляційного оскарження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2019 судом першої інстанції оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне судове рішення складено 02.10.2019.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник просить поновити строк з огляду на те, що апеляційна скарга на рішення суду в цій справі, яка подана вперше в строк, встановлений законом, була повернута заявнику 19.11.2019 у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України щодо подання документа про сплату судового збору. Заявник зазначає, що 23.09.2019 року територіальним підрозділом відповідача, оформлено доповідну записку про сплату судового збору, проте останній не був сплачений внаслідок накладення арештів (зупинення операцій) на рахунки відповідача. Сплатити судовий збір видалося за можливе 27.11.2019 року, тому відповідач повторно звертається з апеляційною скаргою після надходження відповідного платіжного доручення.

Як видно з матеріалів справи, відповідач 22.10.2019 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яку було повернуто 19.11.2019 у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги в частині подання документа про сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції враховує, що судовий збір за подання апеляційної скарги відповідачем фактично сплачено 28.11.2019 року, що підтверджується відміткою на платіжному дорученні №281 від 27.11.2019, проте апеляційну скаргу відповідачем подано 28.12.2019, тобто через місяць від дня сплати судового збору, що спростовує доводи відповідача про наявність підстав, які перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що зазначені відповідачем причини пропуску строку не є поважними для цілей поновлення строку, оскільки повернення апеляційної скарги, яке відбулось з причин несплати заявником судового збору, невчинення дій направлених на своєчасність подання апеляційної скарги, є суб`єктивними обставинами пропуску строку, які не може створювати для однієї із сторін процесу додаткового права для поновлення строку, встановленого Законом, для звернення до суду з апеляційною скаргою.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, невиконанням власних грошових зобов`язань тощо, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не є об`єктивною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс на інші проти Великобританії» , «Девеер проти Бельгії» ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Невмотивоване задоволення клопотання відповідача - суб`єкта владних повноважень про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. (ч. 3 ст. 298 КАС України).

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших (поважних) підстав для поновлення строку.

Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298 КАС України суддя,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року в адміністративній справі №160/4809/19 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.

Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху направити заявнику.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Круговий