Рішення

від 20.01.2020 по справі 904/5457/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5457/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 129 807,60 грн. за Договором поставки

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 129 807,60 грн. за Договором поставки

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки № 2394/2016 від 19.12.2016, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не надав, про наявність справи у суді знав, що підтверджується підписом його представника на поштовому повідомленні № 4906402667579.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору поставки, умов, строку поставки товару та строків оплати за поставлений товар, встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

19.12.2016 між Приватним акціонерним товариством "ЄВРАЗ Дніпровський металургійний завод", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (далі - постачальник, позивач) укладено договір №2394/2016 (далі - договір). В подальшому сторонами укладено додаткові угоди до договору №2394/2016 від 19.12.2016: № 1 від 21.03.2017, № 2 від 15.08.2017, № 3 від 20.11.2017, № 4 від 25.04.2018, № 5 від 13.12.2018.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі по тексту - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Пунктом 1.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в специфікаціях (додатках) обов`язково указується код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних), вказується не менше як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортних в Україні та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕД.

Згідно з п. 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - товар, оформлюється одним товарно-транспортним документом.

Ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2. цього договору. Загальна вартість договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому договору, які є невід`ємною частиною договору. Ціни на товар, що поставляються за цим договором фіксуються на момент підписання цього договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом строку дії цього договору. Зміна ціни допускається тільки за наявності письмової угоди сторін, умову про яку сторони зазначають у специфікації (додатку). Сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в специфікаціях (додатках) до цього договору , є звичайними, справедливими, ринковими (п.п. 3.1, 3.2., 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата вартості партії товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахункових рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатку) до цього договору. У цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками).

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань за договором, Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторінці цього договору (п. 13.5. в редакції додаткової угоди № 5).

27.05.2019 сторонами підписано специфікацію, якою узгоджено поставку товару на суму 278 840,00 грн. та визначено, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем на умовах: відстрочення платежу протягом 20 календарних днів від дати поставки товару (а.с. 19).

03.09.2019 позивачем відповідачеві виставлено рахунок на оплату № 311 на суму 129 807,60 грн. (а.с. 20).

На виконання умов договору позивачем відповідачеві поставлено товар на суму 129 807,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 318 від 04.09.2019, яка підписана представником відповідача за довіреністю № 030902 від 03.09.2019 (а.с. 22) без заперечень.

Також поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною № Р318 від 04.09.2019 (а.с. 23), яка також підписано представником відповідача за довіреністю № 030902 від 03.09.2019 (а.с. 22) без заперечень.

Відповідач не оплатив товар у строки, встановлені у Специфікації в наслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 129 807,60 грн., що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 129 807,60 грн. підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 129 807,60 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення заборгованості в розмірі 129 807,60 грн. за Договором поставки - задовольнити.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" 49064, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 3, код ЄДРПОУ 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпросклосервіс" (49057, м. Дніпро, вул. Супутника, буд. 6, код ЄДРПОУ 36639185) суму заборгованості у розмірі 129 807,60 грн . (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот сім грн. 60 коп.) та витрати по сплаті судового збору - 1 947,11 грн. (одна тисяча дев`ятсот сорок сім грн. 11 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.01.2020

Суддя Н.Г. Назаренко