Рішення

від 14.01.2020 по справі 904/5663/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5663/19

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Барабанова Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" м. Дніпро

про стягнення пені в розмірі 135579грн.14коп., 3%річних в розмірі 12088грн.08коп., суми інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бобошко О.А., довіреність від 21.12.2019р., адвокат.

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" звернулось до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" з позовом про стягнення пені в розмірі 135579грн.14коп., 3%річних в розмірі 12088грн.08коп., суми інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару на підставі договору №2509-1 від 25.09.2017, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019, оплату заборгованості в розмірі 924979грн.20коп. 10.11.2019.

На підставі пункту 8.3 договору №2509-1 від 25.09.2017 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 135579грн.14коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за період з 04.06.2019 по 10.11.2019 позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 12088грн.08коп. та суму інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі.

Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначене на 24.12.2019.

19.12.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідачем до відзиву долучені контррорзахунки сум пені, 3% річних та інфляційної складової. Відповідач стверджує, що належна до нарахування сума пені за прострочення грошового зобов`язання становить 27495грн.96коп. При цьому, відповідач просить зменшити розмір пені до 10000грн.

За результатом зробленого відповідачем контррозрахунку, належна до нарахування сума 3% річних становить 12087грн., а інфляційна складова за спірний період взагалі відсутня, оскільки мала місце дефляція.

Також відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу. За твердженням відповідача сума витрат на правничу допомогу не може перевищувати 1921грн.

11.01.2020 позивач надав до суду письмову відповідь на відзив. Позивач зазначає, що пунктом 8.3 договору сторони визначили, що пеня нараховується за кожний день прострочення. Таким чином, положення частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України до спірних відносин застосуванню не підлягають.

Також, у своїй відповіді на відзив, позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Позивач не погоджується із контррозрахунком 3% річних, наданим відповідачем, зазначає, що стягненню підлягає 3% річних у розмірі 12088грн.08коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019.

Позивач також стверджує, що у контррозрахунку інфляційної складової, наданому відповідачем, не враховано індекс інфляції за травень 2019.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6463грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

- дата набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19.

- наявність прострочення виконання відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 в частині оплати суми основного боргу у розмірі 924979грн.20коп.

- встановлення відповідальності за порушення виконання відповідачем рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19;

- наявність підстав для стягнення з відповідача, витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення заборгованості за договором №2509-1 від 25.09.2017.

Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" 924979грн.20коп. - основного боргу, 67636грн.70коп. - пені, 11347грн.91коп. - 3% річних, 34217грн.19коп. - інфляційних втрат, 16587грн.28коп. - витрат зі сплати судового збору та 12226грн.00коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" заявило до стягнення пеню у розмірі 135273грн.40коп. за загальний період з 04.01.2019 по 03.06.2019. Судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним. При цьому, суд зменшив розумі пені, заявленої до стягнення, на 50% до 67636грн.70коп.

Відповідно до змісту вказаного рішення 3% річних у розмірі 11347грн.91коп. були нараховані за період з 04.01.2019 по 03.06.2019; інфляційна складова у розмірі 34217грн.19коп. нарахована за період з січня 2019 по квітень 2019.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2019 залишено в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19. В касаційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 не оскаржувалось. З наведеного вбачається, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 набрало законної сили 05.11.2019.

Таким чином, у цій справі не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 08.11.2019 сплатив суму основного боргу у розмірі 924979грн.20коп., присуджену до стягнення рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19, що підтверджується платіжним дорученням №3201 від 08.11.2019.

Внаслідок несвоєчасного виконання Акціонерним товариством "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 в частині оплати суми основного боргу у розмірі 924979грн.20коп., позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 135579грн.14коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019, 3% річних в розмірі 12088грн.08коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019, суму інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп. за період травень 2019 - жовтень 2019.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 135579грн.14коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019 суд зазначає наступне.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що за прострочку оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від загальної суми несплаченого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Позивач заявив та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 135579грн.14коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019.

За результатом перевірки розрахунку пені, наданого позивачем, судом встановлено, що позивач на взяв до уваги приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, суд зазначає, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню за загальний період з 04.01.2019 по 03.06.2019. Таким чином, загальний період нарахування пені на суму боргу у розмірі 924979грн.20коп., з урахуванням положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, становить 04.01.2019 - 04.07.2019.

Враховуючи наведене, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 04.06.2019 по 04.07.2019р. у розмірі 27495грн.96коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 108083грн.18коп. слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат, суд встановив, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп. за період травень 2019 - жовтень 2019.

При цьому, судом досліджений контррозрахунок інфляційної складової, наданий відповідачем. До вказаного розрахунку не включено суму інфляційної складової за травень 2019. З огляду на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2019 у справі №904/2348/19 присуджено до стягнення інфляційну складову у розмірі 34217грн.19коп. за період з січня 2019 по квітень 2019, інфляційна складова за травень 2019 нарахована позивачем правомірно.

Позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних у розмірі 12088грн.08коп. за період з 04.06.2019 по 10.11.2019. За результатом перевірки розрахунку суми 3% річних, судом встановлено, що позивачем на прийнято до уваги оплату відповідачем суми основного боргу здійснену 08.11.2019 (платіжне доручення №3201 від 08.11.2019).

За результатом зробленого судом розрахунку, стягненню з відповідача підлягає суми 3% річних у розмірі 11936грн.03коп. за період з 04.06.2019 по 07.11.2019. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 152грн.05коп. слід відмовити.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладається судовий збір у розмірі 687грн.42коп., пропорційно розміру задоволених вимог.

Стосовно судових витрат понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги а у сумі 6463грн суд зазначає наступне.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом з тим, ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Матеріалами справи підтверджено наявність договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019, а також ордеру на надання правової допомоги серії ЗП №105354 на надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" у справі №904/2348/19 адвокатом Лободою І.О.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 цієї статті Кодексу визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як свідчать матеріали справи, гонорар адвоката за цією позовною заявою складає 6463грн. (за змістом додаткової угоди від 20.11.2019 до договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019).

На підтвердження понесення вищезазначених витрат позивачем додана до справи квитанцію до прибуткового касового ордера №4 на суму 6463грн., у призначенні платежу якої міститься посилання на договір про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди від 20.11.2019 до договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019, гонорар адвоката у розмірі 6463грн. складається зі: транспорті витрати - 300грн.; підготовка позовної заяви - 4 год. (960грн.50коп. за годину); ознайомлення, детальний аналіз додаткових письмових доказів, поданих відповідачем, підготовка заперечення на відзив -2 год. (960грн.50коп. за годину); витрати на поштові послуги по пересиланню відповідачу заперечень на відзив та копій клопотань/заяв - 100грн.

Відповідно до пункту 3.6 договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019 факт наданих послуг підтверджується актами наданих послуг, які підписуються сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, акт наданих послуг до договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019 на суму 6463грн. в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, у матеріалах справи відсутнє належне підтвердження надання послуг згідно договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019 на суму 6463грн.

Додатково суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження несення позивачем транспортних витрат на суму 600грн., поштових послуг на суму 100грн. (пункт 2 додаткової угоди від 20.11.2019 до договору про надання (правничої) правової допомоги №03-06/1 від 03.06.2019).

Таким чином, суд вважає, що витрати позивача на адвокатські послуги є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

Керуючись нормами статей 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" до Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" про стягнення пені в розмірі 135579грн.14коп., 3% річних в розмірі 12088грн.08коп., суми інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп. - задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 108083грн.18коп. та 3% річних у розмірі 152грн.05коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (ідентифікаційний код: 00554514; місцезнаходження: 49024, м. Дніпро, вул. Універсальна, буд. 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагоноремонтне підприємство "Трансрем" (ідентифікаційний код: 41448994; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 178) пеню в розмірі 27495грн.96коп., 3% річних в розмірі 11936грн.03коп., суму інфляційної складової в розмірі 6396грн.17коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 687грн.42коп. та судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, у розмірі

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 14.01.2020 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 20.01.2020.

Суддя Р.Г.Новікова