Рішення

від 09.01.2020 по справі 908/3131/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020 Справа № 908/3131/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, при секретарі судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Хімтранс» , 69009, м. Запоріжжя, вул. Орджонікідзе, буд 55 , кв. 9

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» , 69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд. 15

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Буц О.В., адвокат, свідоцтво ЗП 001793 від 31.08.2018, ордер АР №1005879 від 03.12.2019;

від відповідача: Фофанов Я.Л., адвокат, свідоцтво ЗП 001492 від 29.11.2017, довіреність №198 від 01.08.2019.

Суть спору

07.11.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Хімтранс» , м. Запоріжжя до відповідача Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» , м. Запоріжжя про стягнення штрафних санкцій за договором № 15-15/09 (ТПУ) від 15.09.2017 в розмірі 285 435,24 грн.

07.11.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3131/19, присвоєно справі номер провадження 15/209/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.12.2019.

Ухвалою суду від 03.12.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/3130/19 до судового розгляду по суті на 09.01.2020.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 15-15/09 від 15.09.2017, в частині розрахунків, вказаних в п. 3.2. договору за поточний ремонт ТР-3 тепловозу ТГМ-4А, зав. № 2600 інв. 341660. Відповідно до умов договору позивач нарахував і просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 167 580,27 грн. Також, приймаючи до уваги положення ст. 625 ЦК України позивач нарахував і просить стягнути 3% річних у розмірі 14 078,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 103 776,34 грн. Обґрунтовуючи позов посилається на ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 222 Господарського кодексу України. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові б/н від 07.11.2019 та відповіді на відзив б/н від 10.12.2019.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві № 139/СПо/2 від 03.12.2019, в обґрунтування заперечень зазначив, що на даний час у відповідача відсутня заборгованості за договором № 15-09(ТПУ) від 15.09.2017, оскільки відповідачем сплачена сума заборгованості у розмірі 990 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 497069 від 14.02.2019, № 502758 від 26.03.2019, № 505168 від 11.04.2019, № 505962 від 16.04.2019, № 506342 від 18.04.2019, № 508512 від 07.05.2019, № 510946 від 23.05.2019, № 512622 від 06.06.2019, № 522577 від 22.08.2019, № 523171 від 29.08.2019, № 524189 від 10.09.2019. Крім того, вважає, що позивачем починається розрахунок штрафних санкцій до дня фактичної оплати відповідачем заборгованості, а повинен закінчуватись на один день раніше. Відповідачем було здійснено перерахунок штрафних санкцій позивача. На думку відповідача позивач вправі стягнути з відповідача штрафні санкції у наступному розмірі: загальна сума пені по договору за період з 01.12.2018 по 31.05.2019 складає 145 730,00 грн, інфляційне збільшення суми заборгованості за період з 01.12.2018 по 09.09.2019 складає 33 129,25 грн, 3% річних від суми заборгованості за період з 01.12.2019 по 09.09.2019 складає 13 815,57 грн.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг .

В судому засіданні 09.01.2020 судом, в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд встановив наступне.

15.09.2017 Публічним акціонерним товариством Мотор-Січ (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Хімтранс» (позивач, виконавець) укладено договір № 15-15/09 (ТПУ) (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору на умовах даного договору виконавець зобов`язується зі своїх матеріалів та своїми силами зробити поточний ремонт ТР-3 тепловозу ТГМ-4А, зав. 2600 інв. № 341660, а замовник зобов`язується сплатити вартість ремонту.

Згідно з п. 3.1. договору, вартість поточного ремонту ТР-3 тепловозу ТГМ-4А, зав. 2600 інв. № 341660 згідно із додатком №1 до даного договору складає на момент укладення договору 1 980 000,00 грн в т. ч. ПДВ 330 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору, умовою для початку ремонту є 50 % оплата замовником вартості ремонту тепловозу на поточний рахунок виконавця, за взаємною згодою сторін виконавець приймає залізничний кран в ремонт без попередньої оплати за гарантійним листом замовника. Валюта договору та платежу українська гривня. Решта 50 % вартості ремонту замовник сплачує виконавцю протягом 15 банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2. договору, термін ремонту тепловозу складає 65 робочих днів з дня підписання Акту приймання передачі замовником тепловозу в ремонт.

Відповідно до п. 6.3. договору, у разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 9.1 договору, дійсний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії договору.

26.09.2018 сторони підписали додаткову угоду № 1 відповідно до якої:

- п. 1. З моменту укладання даної додаткової угоди, по договору № 15-15/09 (ТПУ) від 15.09.2017 виконавцем послуг по поточному ремонту ТР-3 тепловозу ТГМ-

4А № 2600 інв. № 341660 є Товариство з обмеженою відповідальністю Науково -

виробниче підприємство Хімтранс (позивач);

- п. 2. Остаточна вартість послуг по договору № 15-15/09 (ТПУ) від 15.09.2017 на момент укладення даної додаткової угоди складає 990 000,00 грн в тому числі ПДВ 165 000, 00 грн, що є 50 % від загальної вартості послуг по договору;

- п. 3 Інші умови договору № 15-15/09 (ТПУ) від 15.09.2017 залишаються без змін.

Свої договірні зобов`язання з поточного ремонту тепловозу ТР-3 тепловозу ТГМ-4А № 2600 інв. № 341660, позивач виконав повністю.

09.11.2018 сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 35на суму 990 000,00 грн, в якому зазначено що відповідач претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

09.11.2018 позивачем виставлено відповідачу рахунок № 27 від 09.11.2018 на суму 990 000,00 грн.

Станом на 30.11.2018 заборгованість відповідача за договором, склала 990 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 19.08.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію про стягнення заборгованості за договором № 15-15/09 (ТПУ) від 16.08.2019, з вимогою здійснити оплату вартості ремонту.

Виниклу заборгованість у розмірі 990 000,00 грн відповідачем було сплачено, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 497069 від 14.02.2019 на суму 100 000,00 грн; № 502758 від 26.03.2019 на суму 100 000,00 грн; № 505168 від 11.04.2019 на суму 100 000,00 грн; № 505962 від 16.04.2019 на суму 100 000,00 грн; № 506342 від 18.04.2019 на суму 100 000,00 грн; № 508512 від 07.05.2019 на суму 100 000,00 грн; № 510946 від 23.05.2019 на суму 50 000,00 грн; № 512622 від 06.06.2019 на суму 100 000,00 грн; № 522577 від 22.08.2019 на суму 100 000,00 грн; № 523171 від 29.08.2019 на суму 40 000,00 грн; № 524189 від 10.09.2019 на суму 100 000,00 грн.

Порушення строків оплати вартості ремонту за договором № 15 - 15/09 (ТПУ) стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів та стягнення штрафних та компенсаційних санкцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За порушення відповідачем строків оплати вартості о ремонту, позивач, враховуючи положення п. 6.3. договору, просив стягнути неустойку в розмірі 167 580,27 грн за період прострочення з 30.11.2018 по 10.09.2019.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами п. 6.3 договору встановлено, що у разі порушення строку оплати виконаних робіт, замовник сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд, здійснивши власний розрахунок неустойки встановив, що заявлений позивачем до стягнення розрахунок неустойки 167 580,27 грн є арифметично невірним, а саме: за період з 30.11.2018 по 14.02.2019 сума боргу 990 000,00 грн стягненню підлягає пеня у розмірі 74 209,32 грн; за період з 08.05.2019 по 23.05.2019 сума боргу 390 000,00 грн стягненню підлягає пеня у розмірі 5983,56 грн; за період з 23.08.2019 по 29.08.2019 сума боргу 140 000,00 грн стягненню підлягає пеня у розмірі 912,88 грн; за період з 30.08.2019 по 10.09.2019 сума боргу 100 000,00 грн стягненню підлягає пеня у розмірі 1104,11 грн.

Загалом за період з 30.11.2018 по 10.09.2019 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 165 431,79 грн.

У стягнення неустойки в розмірі 2148,48 грн суд відмовляє внаслідок помилковості розрахунку.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14 078,63 грн за період з 30.11.2018 по 10.09.2019 та суму інфляційних втрат в розмірі 46 011,31 грн за період листопад 2018 - лютий 2019.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Стосовно вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 14 078,63 грн за період з 30.11.2018 по 10.09.2019.

Здійснивши власний перерахунок 3 % річних суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог, у зв`язку з невірним розрахунком позивача: з 08.05.2019 по 23.05.2019 сума боргу 390 000,00 грн розмір 3% річних становить 512,88 грн, з 23.08.2019 по 29.08.2019 сума боргу 140 000,00 грн розмір 3% річних становить 80,55 грн. Загалом за період з 30.11.2018 по 10.09.2019 підлягає стягненню 3% річних в розмірі 13 978,36 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 100,27 грн суд відмовляє.

Стосовно вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат за вказаний позивачем період серпень 2018 - листопад 2019, суд зазначає про невідповідність наданого суду розрахунку нормам чинного законодавства виходячи з наступного:

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Між тим, як свідчать матеріали справи позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась позивачем з урахуванням неповного місяця прострочення заборгованості, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць, крім того, у липні 2019 мала місце дефляція.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму інфляційних втрат, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 17 899,20 грн за грудень 2018 - січень 2019 сума боргу 990 000,00 грн. Відносно інших періодів, які визначені позивачем, суд вважає нарахування інфляційних втрат на суми боргу з урахуванням періодів, які становлять менше місяця є безпідставним. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 240 000,00 грн за період з 07.06.2019 по 22.08.2019 в розмірі 11 088,00 грн також є безпідставним, оскільки індекс інфляції у червні 2019 року становив - 99,5%, у липні 2019 року - 99,4%, у серпні 2019 року - 99,7 % відповідно.

У стягнення інфляційних втрат у розмірі 85 877,14 грн суд відмовляє внаслідок безпідставності розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів оплати штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та беручі до уваги те, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо своєчасної оплати в частині розрахунків за ремонт ТР-3 тепловозу ТГМ-4А, зав. 2600 інв. № 341660 виконав неналежним чином, позовні вимоги задовольняються частково. Заперечення відповідача на позов є безпідставними з урахуванням викладеного.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 14307794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Хімтранс» (69009, м. Запоріжжя, вул. Орджонікідзе, буд 55 , кв. 9; ідентифікаційний код юридичної особи 39422778) суму неустойки у розмір 165 431,79 грн (сто шістдесят п`ять тисячі чотириста тридцять одна гривня 79 коп.), 3% річних в розмірі 13 978,36 грн (тринадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень 36 коп.), суму інфляційних втрат в розмірі 17 899,20 грн (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять гривень 20 коп.), судовий збір в розмірі 2959,64 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 64 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення неустойки у розмірі 2148,48 грн, 3% річних у розмірі 100,27 грн, інфляційних втрат в розмірі 85 877,14 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 20 січня 2020 року.

Суддя І. С. Горохов