Рішення

від 16.01.2020 по справі 908/3061/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 Справа № 908/3061/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л., при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/3061/19

за позовною заявою: Державного навчального закладу "Маріупольський центр професійно-технічної освіти", 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 61

до відповідача: фізичної особи-підприємця Голенкової Ольги Володимирівни, АДРЕСА_1

про стягнення 23 152,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

30.10.19 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява від 18.10.19 з вимогами Державного навчального закладу "Маріупольський центр професійно-технічної освіти" (далі ДНЗ "МЦПТО") до фізичної особи-підприємця Голенкової Ольги Володимирівни (надалі ФОП Голенкової О.В.) про відшкодування вартості товару у розмірі 17 500,00 грн., інфляційні втрати - 4 243,50 грн., 3 % річних від простроченої суми - 1 409,02 грн.

30.10.19 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 526, 625, 951 ЦК України, ст.ст. 19,193 ГК України, а також тим, що відповідачем порушено зобов`язання перед позивачем за договором відповідального зберігання від 06.12.16 № 28 щодо схоронності майна позивача переданого на зберігання за актом приймання-передачі майна № 01, а саме пекарської шафи ШПЕ-3 Україна вартість 21 500,00 грн. Оскільки відповідач не повернув на вимогу позивача вказане майно та не відшкодував повну його вартість, ДНЗ "МЦПТО" просить суд стягнути з ФОП Голенкової О.В. відшкодування вартості товару у розмірі 17 500,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 243,50 грн. та 3 % річних у розмірі 1 409,02 грн.

Ухвалою від 04.11.19 судом залишено без руху позовну заяву ДНЗ "МЦПТО". Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Заявою від 12.11.19, яка надійшла на адресу суду 15.11.19, позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк визначений ухвалою від 04.11.19 у справі № 908/3061/19.

Ухвалою від 20.11.19 судом прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/3061/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.12.19 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 17.12.19 судом розгляд справи № 908/3061/19 відкладено на 16.01.20 о 11 год. 00 хв.

16.12.19 від позивача надійшла заява від 12.12.19 № 1148 щодо листування між сторонами.

14.01.20 на адресу суду від позивача надійшла заява від 10.01.20 про проведення судового засідання без участі представника ДНЗ "МЦПТО".

Представники сторін у судове засідання призначене на 16.01.20 не з`явились.

Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено в установленому чинним ГПК України порядку шляхом направлення ухвал суду у цій справі за юридичною адресою відповідача ( АДРЕСА_1 ), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, відповідачем не отримано ухвали від 20.11.19 (про відкриття провадження) у справі № 908/3061/19, яку надіслано судом на юридичну адресу відповідача, з причин її повернення підприємством поштового зв`язку суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Станом на час проведення судового засідання у цій справі призначеного на 16.01.20 підприємством зв`язку суду не повернуто, ні рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали від 17.12.19 у справі № 908/3061/19 відповідачу, ні саме поштове відправлення (зазначену ухвалу) з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до частин 3 та 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Водночас, Суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18, ЄДРСРУ №78518548 ).

Таким чином, сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатись поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.18 по справі № 44/227-б).

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 252 ГПК України).

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання 16.01.20 учасників справи не є перешкодою для розгляду цієї справи за наявними в ній матеріалами (доказами).

У судовому засіданні 16.01.20, судом ухвалено рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.16 між ФОП Голенковою Ольгою Володимирівною (Продавець) та ДНЗ "Маріупольський центр професійно-технічної освіти" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 28 з Додатком № 1 (Специфікація), за умовами якого у порядку і на умовах, визначених цим договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує, Пекарську шафу ШПЕ-3 Україна, загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Специфікації, що є додатком № 1 до цього Договору (надалі іменується товар).

Згідно з п. 3.3. договору, загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить 21 500,00 грн. без ПДВ.

Оплата здійснюється згідно видаткової накладної в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок Продавця,вказаний у реквізитах у цьому договорі (п.4.1. договору).

Пунктом 7.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 7.2. договору, строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.16.

Крім того, 06.12.16 між ФОП Голенковою Ольгою Володимирівною (Зберігач) та ДНЗ "Маріупольський центр професійно-технічної освіти" (Поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання № 28, за умовами якого у порядку і на умовах, визначених цим договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору майно,що визначене в акті приймання передачі майна, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання-передачі, які є невід`ємною частиною цього договору.

У п. 1.4. договору закріплено, що перелік майна, яка передається на відповідальне зберігання згідно з цим договором, його кількість, вартість та комплектність визначається сторонами у актах приймання-передачі.

Згідно з п. 4.1. договору, зберігання за цим договором є безоплатним.

За змістом пунктів 7.1, 7.2. договору зберігання, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього договору та закінчується 31.12.16. Закінчення строку цього договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 7.2, 7.3. договору).

Як свідчать матеріали цієї справи, відповідачем на виконання умов договору від 06.12.16 № 28 поставлено позивачу пекарську шафу ШПЕ-3 вартістю 21 500,00 грн. без ПДВ, що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною від 14.12.16 № РН-0000110, яку підписано сторонами договору та засвідчено їх печатками.

Платіжним дорученням від 16.12.16 № 474 позивач здійснив оплату видаткової накладної від 14.12.16 № РН-0000110 по договору № 28 від 06.12.16 у сумі 21 500,00 грн.

На підставі договору відповідального зберігання від 06.12.16 № 28 та акту приймання-передачі майна № 01 позивач передав на відповідальне зберігання відповідачу майно: пекарську шафу ШПЕ-3 1 шт. вартістю 21 500,00 грн. без ПДВ.

Як вказує позивач, в процесі доставки відповідачем пекарської шафи ШПЕ-3 вартістю 21 500,00 грн. на адресу ДНЗ "МЦПТО", останню було пошкоджено.

Претензією від 10.03.17 № 205 позивач звернувся до ФОП Голенкової О.В. з вимогою повернути пекарську шафу ШПЕ-3 вартістю 21 500,00 грн., яку було передано на відповідальне зберігання відповідачу за договором відповідального зберігання від 06.12.19 № 28.

Відповідач у відповідь на лист позивача запропонував ДНЗ "МЦПТО" виготовити нову шафу або повернути грошові в повному обсязі з відшкодуванням всіх штрафних санкцій.

У матеріалах справи міститься лист позивач за вих. від 21.03.17 № 223, яким позивачем повідомлено відповідача про надання згоди на повернення коштів у сумі 21 500 грн. за шафу пекарську та повідомлено новий розрахунковий рахунок ДНЗ "МЦПТО" для повернення коштів.

17.08.17 та 06.10.17 відповідачем здійснено часткове повернення коштів позивачу за шафу пекарську (згідно мирних домовленостей), а саме сплачено кошти у загальній сумі 4000,00 грн., що підтверджується відповідними виписками по рахунку ДНЗ "МЦПТО" (належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи).

Враховуючи, що відповідач не відшкодував позивачу у повному обсязі вартість майна переданого на відповідальне зберігання за договором від 06.12.16 № 28, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, які підлягають застосування судом до спірних правовідносин та висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст. 942 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість (ч.1). Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості (ч.2).

Приписами ст. 953 ЦК України закріплено, що зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як свідчать матеріали цієї справи, між сторонами у справі, у т.ч. виникли правовідносини з безоплатного зберігання майна - пекарської шафи ШПЕ-3 вартістю 21 500,00 грн. на підставі укладеного договору відповідального зберігання від 06.12.16 № 28 та акту приймання-передачі майна № 01.

За умовами пп. 2.1.1, пп. 2.1.4 п.2.1. договору зберігання, Зберігач зобов`язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Згідно з п. 5.3. договору, Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, який переданий на зберігання, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати Поклажодавцеві завдану шкоду.

Вбачається, що відповідачем з огляду на пошкодження прийнятого на зберігання від позивача спірного майна листом б/н, б/д (вх. від 16.03.17) у відповідь на вимогу позивача від 10.03.18 № 205 про повернення спірного майна, запропоновано ДНЗ "МЦПТО", зокрема, повернути гроші за шафу у повному обсязі та відшкодувати штрафні санкції.

Проте, як свідчать наявні у матеріалах справи докази, відповідачем здійснено лише часткове повернення коштів на рахунок ДНЗ "МЦПТО" за шафу пекарську ШПЕ-3, а саме перераховано позивачу 17.08.18 суму 1500,00 грн. та 06.10.17 суму 2500,00 грн.

Доказів повернення переданого на зберігання майна матеріали справи не містять, як не містять інших доказів компенсації вартості пошкодженого майна.

З матеріалів справи вбачається, що вартість переданого на зберігання майна встановлена сторонами безпосередньо у акті приймання-передачі майна № 01 до договору відповідального зберігання майна від 06.12.16 №28 у сумі 21 500,00 грн.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються повністю, якщо договором або законом не передбачено їх відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Виходячи з обставин справи та поданих доказів, суд дійшов висновку, що з боку відповідача мало місце неналежне збереження майна позивача, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже, це свідчить про протиправність поведінки відповідача.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором відповідального зберігання від 06.12.16 № 28 позивачу було спричинено збитки у сумі 21 500,00 грн.

Враховуючи доведення позивачем факту порушення відповідачем зобов`язання за договором відповідального зберігання від 06.12.16 № 28 щодо неналежного збереження майна - пекарської шафи ШПЕ-3 вартістю 21 500,00 грн., факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача, суд приймаючи до уваги часткове повернення відповідачем позивачу коштів за прийняте на зберігання майно у сумі 4000,00 грн., дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДНЗ "МЦПТО" до ФОП Голенкової О.В. про відшкодування вартості товару у розмірі 17 500,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 243,50 грн. інфляційних втрат та 1 409,02 грн. 3 % річних на підставі п. 5.1. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом прийнято до уваги, що збитки присудженні до стягнення з відповідача на підставі ст. 22 та ст. 951 ЦК України у даному випадку є способом відшкодування майнової шкоди позивача.

У зв`язку з чим положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки інфляційні втрати та річні відсотки не нараховуються на збитки.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 4 243,50 грн. інфляційних втрат та 1 409,02 грн. 3 % річних є необґрунтованими та, як наслідок, задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, а саме у розмірі 1452,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11-15, 24, 73,74, 76-78, 86, 91, 129, 202, 236-238, 240, 247-252, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Голенкової Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Державного навчального закладу "Маріупольський центр професійно-технічної освіти" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 61, код ЄДРПОУ 02542722) - 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. збитків (відшкодування вартості речі) та 1452 (одну тисячу чотириста п`ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України.

Повне рішення складено 20.01.2020.

Суддя В.Л. Корсун