Рішення

від 15.01.2020 по справі 909/1043/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1043/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Престиж Капітал

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКУРС"

про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 516 265 грн 89 к.

за участю:

від позивача: Жук Ростислав Стефанович,

від відповідача: представник не з`явився,

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Престиж Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Престиж-фонд Професіонал" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКУРС" про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 516265 грн 89 к.

Вирішення судом процесуальних питань.

30.09.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 22.10.2019 (ухвала від 30.10.2019), яке суд постановив відкласти на 04.11.2019 (ухвала від 22.10.2019).

В судовому засіданні 04.11.2020 представник позивача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№19138/19), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

04.11.2020 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 27.11.2019, за наслідками якого відклав розгляд справи по суті на 24.12.2019.

19.12.2019 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів вх.№22403/19.

24.12.2019 судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Максимів Т.В. у відпустці.

26.12.2019 суд постановив ухвалу - повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 15.01.2020.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами направленими відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною та фактичною адресами, які повернулися на адресу суду з відділення поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: "за терміном зберігання".

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.2020 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов"язань, що виникли між сторонами на підставі договору процентної позики, відповідач у строк встановлений договором, не повернув позику та не сплатив відсотки за користування позикою, у зв"язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 516265 грн 89 к., з яких: 500 000 грн - сума неповернутої позики, 16265 грн 89 к. - нараховані відсотки за користування позикою. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Позиція відповідача.

Відповідач правом на надання відзиву на позов не скористався.

Обставини справи, дослідження доказів.

18 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Престиж Капітал", яке здійснює діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування на підставі Ліцензії НКЦПФР на здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) серії АЕ №286658 від 16.10.2013 та діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Престиж - фонд Професіонал" (позикодавець) укладело з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНКУРС" (позичальник) Договір процентної позики (предметної або грошової) №55- П/ПФ (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується надати позичальнику предмет позики - грошові кошти в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов`язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений Договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання позики у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Позика надається на

Предметом позики є грошові кошти в розмірі 500 000 грн (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору плата за користування позикою розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 39,5% річних.

Згідно з пунктом 2.5 Договору, нарахування та сплата процентів здійснюється позичальником самостійно без окремої вимоги позикодавця.

Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, строк надання позики позичальнику становить 2 роки з моменту підписання цього Договору .

Пунктом 3.2 Договору визначено, що остаточною датою повернення позики є 18 серпня 2017 року.

29.09.2015 сторони спору уклали Додатковий договір №1, згідно якого внесли зміни до п.2.3 договору та встановили, що плата за користування позикою розраховується на основі процентної ставки в розмірі 1,0 % річних.

01.12.2015 сторони уклали Додатковий договір №2 та виклали пункти 3.1 та 3.2 Договору в наступній редакції:

"3.1. Строк надання позики позичальнику зменшено до дати, вказаної у пункті 3.2.

3.2. остаточною датою повернення позики є 31 грудня 2016 року."

Договір та Додаткові договори №1 та №2 скріплені підписами сторін та печатками юридичних осіб.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Престиж Капітал" за період 01.08.2015 до 31.08.2015 позивач, на виконання умов Договору від 18.08.2015, на рахунок ТОВ "ЕНКУРС" 18.08.2015 перерахував кошти в сумі 500 000 грн із призначенням платежу - надання процентної позики згідно договору №55-П/ПФ від 18.08.2015 без ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору позивач 29.03.2019 звернувся до відповідача з претензією №27 від 29.03.2019 із вимогою погашення заборгованості за договором. Поштове відправлення, направлене на адресу відповідача повернулося позивачу без вручення.

Станом на 15.01.2020 відповідач не виконав зобов"язання за договором позики, кошти не повернув, тому позивач звернувся в суд за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).

Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України, згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (ця правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Висновок суду.

Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо повернення позики не виконав; обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від виконання зобов`язання не навів, відповідно є підстави для стягнення основної заборгованості в сумі 500000 грн.

Вимога позивача про стягнення 16265 грн 89 к процентів річних за користування позикою, нарахованих за період з 28.05.2016 по 29.08.2019 згідно з процентною ставкою 1% річних, належить до часткового задоволення, оскільки 18.08.2015 сторони уклали договір позики №55-П/ПФ, за умовами якого відповідач отримав 500000 грн строком, з урахуванням Додаткового договору №2 від 01.12.2015 до 31.12.2016, які зобов`язався повернути зі сплатою процентів у розмірі 1% річних на суму залишку фактичної заборгованості за позикою. Також сторони визначили строк договору позики №55-П/ПФ від 18.08.2015, який діє до остаточного виконання зобов`язання.

Виходячи з викладеного, суд здійснив перерахунок процентів у межах погодженого сторонами строку кредитування за період з 28.05.2016 по 31.12.2016, згідно якого розмір процентів за користування позикою згідно договору позики становить 2978 грн 18 к. процентів річних та належить до стягнення.

У задоволенні вимоги про стягнення процентів за період з 01.01.2017 по 29.08.2019 слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 500000 грн боргу та 2978 грн 18 к. процентів річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 7743 грн 99 к., що підтверджується платіжним дорученням №72 від 16 вересня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 7544 грн 67 к. суд покладає на відповідача; в сумі 199 грн 32 к. - на позивача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Престиж Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКУРС" про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 516 265 грн 89 к. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНКУРС", вул.Військових Ветеранів, буд.3А, кв.25, м.Івано-Франківськ,76018 (код39057583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Престиж Капітал", вул. Вовчинецька, 225А, м. Івано-Франківськ, 76006 (код 35915640) - 500000 (п"ятсот тисяч гривень) боргу та 2978 ( дві тисячі дев"ятсот сімдесят вісім гривень) 18 к. процентів, а також 7544 (сім тисяч п"ятсот сорок чотири гривні) 67 к. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення 13287 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят сім гривень) 71 к. процентів - відмовити.

Судовий збір в сумі 199 (сто дев"яносто дев"ять гривень) 32 к. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.2020

Суддя Т.В. Максимів