Рішення

від 15.01.2020 по справі 916/2895/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2895/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2895/19

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача Науково-впроваджувального малого підприємства учбового центру «ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС» (65014, м. Одеса. вул. Канатна, буд. 41, кв. 16, код ЄДРПОУ 22447724)

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення

Представники сторін:

Від позивача: Коваль І.В. - за довіреністю №01-36/2 від 15.01.2020р.

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Науково-впроваджувального малого підприємства учбового центру ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №326/201 від 03.12.2012р., виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 197,1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 27 та стягнення 78 087,64грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди №326/201 від 03.12.2012р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2019р. було відкрито провадження по справі №916/2895/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2019р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

21.12.2019р. за вх.. №26476/19 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд розірвати договорів оренди нежитлового приміщення №326/201 від 03.12.2012р., виселити відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 197,1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 27 та стягнути пеню в сумі 11 948,94грн.

При цьому в судовому засідання 15.01.2019р. в порядку ст. 119 ГПК України позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповідної заяви, яке судом протокольно було задоволено.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

25.11.2004 р. між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Науково-впроваджувальним малим підприємством учбового центру ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 326/201 (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху загальною площею 196,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфстка дор., 27 (об`єкт оренди). (п.1.1 Договору).

03.12.2012 р. між Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Науково-впроваджувальним малим підприємством учбового центру ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС (Орендар) вищезазначений договір оренди було переукладено у новій редакції договору оренди нежилого приміщення № 326/201 (Договір), відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху загальною площею 197,1 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфстка дор., 27 (об`єкт оренди). Характеристика об`єкта оренди наводиться у технічному паспорті, який виданий КП ,,ОМБТІ та РОН 17.07.2008 р. (п.1.1 Договору).

Термін дії договору оренди до 15 жовтня 2015р. (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за першій, після підписання договору оренди, за місяць 5 135 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розрахунок орендної плати за кожний наступний місяць визачається щлхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п. п. 3.2 - 3.4 договору Орендодавець має право контролювати стан, напрямки та ефективність використання приміщень, переданих в оренду. Орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків, передбачення цим договором, у тому числі несплати орендної плати несвоєчасно та не у повному обсязі. Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду нежиле приміщення відповідно до п. 1.1 цього договору за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Положеннями п. 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-ти денний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Згідно з п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Відповідно до п. п. 5.3, 5.5 договору у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди, у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови Орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору. За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов`язків, передбачених п.4.1., п.4.2. абз. „а, г, м, л", п.4.3. п.4.8, п.4.9, п.4.13. цього договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Умовами п. 7.6 договору визначено, що договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами договору оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди в продовж його строку, внаслідок невиконання обов`язків за договором, всі невід`ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведенні капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.

Відповідно до п. 7.8 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Згідно з п. 7.11 договору дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю Орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації Орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Шляхом підписання додаткової угоди №2 від 06.08.2018р., до договору оренди сторонами по справі було внесено зміни до договору в частині розміру орендної плати, площі орендованого приміщення, строку дії договору тощо.,

Так, сторони, за взаємною згодою сторін, домовились внести наступні зміни до договору оренди від 23.11.2004р. №326/201 (нова редакція 03.12.2012р.) нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 197,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфстка дор., 27, укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Науково-впроваджувальним малим підприємством учбового центру ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС . Пункт 1.2 викласти в наступній редакції: Продовжити термін дії цього договору на 2 року 11 місяців, а саме з 06.08.2018р. до 06.07.2021року. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 06.08.2018р. за першій місяць після підписання цього додаткового договору 13 040,89 грн., яка є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Як вказує позивач, відповідач неналежним чином виконує взяті на себе за договором оренди зобов`язання. Орендарем систематично не сплачується орендна плата, що є порушенням умов договору, визначених в п.п. 2.2., 2.4. договору оренди (щодо сплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі). Тим самим, Відповідачем також порушуються вимоги ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , якими визначені обов`язки орендаря по сплаті орендної плати. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 07.08.2019 року сума заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2018р. по 31.07.2019р. становить 69 798,84 грн. та пеня в розмірі 8 288,80грн.

23.08.2019р. Департамент звернувся до відповідача із листом №01-13/4042, відповідно до якого позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди №326/201 від 03.12.2012р., повідомив відповідача про відмову від договору, просив сплатити заборгованість з орендної плати у розмірі 69 798,84 грн. та пеню у розмірі 8 288,80 грн. Крім того, позивач запропонував відповідачеві здійснити фактичну передачу нежитлового приміщення загальною площею 197,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфстка дор., 27 співрабітникам Департаменту та підписати акт приймання-передачі. Проте відповідне повідомлення було повернуто на адресу Департаменту з відміткою возврат адресат выбыл .

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до НВМП УЦ ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС позивачем було зауважено, що відповідач, у порушення прийнятих на себе за умовами договору оренди №326/201від 03.12.2012р. зобов`язань не вносить орендні платежі за користування нежитловим приміщенням протягом періоду з 01.11.2018р. по 31.07.2019р., що є підставою для розірвання договору оренди на підставі ст.. 651 ЦК України та ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" виселення відповідача із займаного приміщення та стягнення заборгованості за договором.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року за N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що в порушення наведених норм закону та умов договору оренди №326/201 від 03.12.2012р. НВМП УЦ ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС протягом періоду з 01.11.2018р. по 31.07.2019р. не було внесено орендної плати за користування орендованим приміщенням, в результаті чого, станом на подачі позову у відповідача була наявна заборгованість з орендної плати в сумі 69 798,84 грн.

В той же час, під час розгляду справи в суді відповідачем заборгованість за орендної плати в розмірі 69 798,84грн., була сплачена в повному обсязі, за насідками чого позивачем було подана заява про зменшення розміру позовних вимога.

З посиланням на умови п. 5.2 договору., Департаментом було нараховано НВМП УЦ ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС до сплати пеню за порушення строків внесення орендних платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, розраховану (з урахуванням заяви від 21.12.2019) протягом періоду з 16.11.2018р. по 12.12.2019р., що складає 1 198,94 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК Українивстановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв`язку з чим, позовні вимоги Департаменту в частині стягнення із НВМП УЦ ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС пені у розмірі 11 948,94 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договоромабо законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач належним чином не виконував прийняті на себе за договором оренди №326/201 від 03.12.2012р. зобов`язання зі сплати орендних платежів протягом періоду з 01.11.2018р. по 31.07.2019р. За переконанням суду, не зважають на її оплату в грудні 2019р., така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляла Департамент того, на що позивач розраховував при укладенні договору, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету грошових коштів, у зв`язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов`язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору оренди №326/201 від 03.12.2012р. з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України та ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Положеннями п. 4.7 договору оренди №326/201 від 03.12.2012р. передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-тиденний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Наведені по тексту рішення обставини, з урахуванням положень ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. 4.7 договору оренди №326/201 від 03.12.2012р. свідчать про те, що задоволення позовної вимоги про виселення відповідача із нежитлових приміщення першого поверху, загальною площею 197,1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 27, на користь Департаменту спрямоване на остаточне відновлення прав позивача, у зв`язку з чим, позовні вимоги Департаменту у зазначеній частині підлягають задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Науково-впроваджувального малого підприємства учбового центру «ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС» (65014, м. Одеса. вул. Канатна, буд. 41, кв. 16, код ЄДРПОУ 22447724) - задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення 326/201 від 03.12,2012 р. укладений з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, код ЄДРПОУ 26302595) та Науково-впроваджувального малого підприємства учбового центру «ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 22447724, вул. Канатна, буд. 41, кв. 16, м. Одеса, 65014).

3. Виселити Науково-впроваджувальне мале підприємство учбовий центр ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС (код ЄДРПОУ 22447724, вул. Канатна, буд. 41, кв. 16, м. Одеса, 65014) з нежитлових приміщення першого поверху, загальною площею 197,1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 27, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

4. Стягнути з Науково-впроваджувального малого підприємства учбового центру ТЕХНОІНФОРМКОМПЛЕКС (код ЄДРПОУ 22447724, вул. Канатна, буд. 41, кв. 16, м. Одеса, 65014) на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, р/р 37326036134299 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26302595) пеню у сумі 11 948 (одинадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім) 94грн. та судовий збір в сумі 5 763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 січня 2020 р.

Суддя К.Ф. Погребна