Рішення

від 14.01.2020 по справі 922/3823/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3823/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольц Юкрейн" (40006, м. Суми, вул. Веретенівська, буд. 7/4) до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126) про стягнення 138372,40 грн. за участю представників :

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольц Юкрейн" до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" про стягнення 138372,40 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 105229,84 грн., договірна пеня у розмірі 21466,93 грн., 3% річних у розмірі 3876,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 7799,32 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором поставки №93-2-ХКБМ від 13.02.2018 та додаткової угоди №1 від 28.03.2018 до договору поставки №93-2-ХКБМ від 13.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем продукції.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за звернення з даним позовом до суду у розмірі 2076,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та витрат з приводу явки до суду у розмірі 3000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2019 о 12:00, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2019 розгляд справи по суті відкладено на 14.01.2020 о 10:40.

Позивач явку свого представника у судові засіданні, які відбулися 16.12.2019 та 14.01.2019 не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що про розгляд даної справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №032825, з якого вбачається, що копія ухвали від 16.12.2019 була вручена уповноваженій особі відповідача ще 19.12.2019.

З урахуванням наведеного, оскільки Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" не було надано суду відзиву на позов, а також враховуючи те, що останній був своєчасно та належно повідомлений про розгляд даної справи, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.02.2018 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФольцЮкрейн" (постачальник) та відповідачем - Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (покупцем) укладено Договір поставки № 93-2-ХКБМ (далі - Договір) (т.с. І а.с. 16-22), з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору №93-2-ХКБМ від 13.02.2018, відповідно до умов пункту 1 якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця 8 комплектів гідро обладнання (продукція) по ціні, номенклатурі і кількості, зазначеної в специфікації поставки продукції (додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Продукція, що поставляється за цим договором, використовується у виробництві продукції оборонного призначення, визначеної відповідно до Закону України "Про державне оборонне замовлення". Якість і комплектність продукції визначена Розділом 2 договору поставки, умови та терміни поставки продукції визначені розділом 3 договору поставки.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставки договірна ціна одного комплекту продукції, що поставляється за цим договором, згідно специфікації поставки продукції складає 20634.31 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3439,05 гри. Загальна договірна вартість Продукції, що поставляється за цим договором становить відповідно до п. 4.2. Договору 165074.50 грн., у тому числі ПДВ 20% - 27512,42 грн.

Відповідно до розділу 5 Договору поставки визначені умови платежів. Так, відповідно до п. 5.1. Покупець здійснює оплату Продукції, що поставляється за цим договором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника в наступному порядку: (5.1.1.) Авансовий платіж в розмірі 60% від загальної вартості Продукції, що поставляється за цим договором, згідно п. 4.2. проводиться протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати укладання цього договору та отримання рахунку від Постачальника.; (5.1.2.) Частковий розрахунок в розмірі 30% від загальної вартості поставленої Продукції, проводиться протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати поставки Продукції, прийняття її ВТК Покупця; (5.1.3.) Остаточний розрахунок в розмірі 10% від загальної вартості Продукції проводиться Покупцем протягом 30-ти календарних днів після отримання коштів від генерального замовника, але не пізніше 30.12.2018р.

Так, із обставин справи слідує, що 28.03.2018 між сторонами укладено зазначену вище Додаткову угода № 1 до Договору № 93-2-ХКБМ від 13.02.2018, відповідно до п. 1 якої в додаток до основного договору сторони домовились про поставку 5 комплектів гідро обладнання по ціні, номенклатурі і кількості, зазначеної в Специфікації.

Відповідно до п. 7 Додаткової угоди договірна вартість продукції, що поставляється за цією додатковою угодою становить 96500,10 грн., у тому числі ПДВ 20% - 16083,35 грн. Порядок оплати продукції за додатковою угодою аналогічний як і в основному договорі, що передбачено пунктом 8 Додаткової угоди.

З урахуванням наведеного, загальна ціна договору з урахуванням додаткової угоди становить 261574,60 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного Договору 05.06.2018 постачальником (позивачем) поставлено покупцю (відповідачу) продукцію за договором відповідно до видаткової накладної № 164 на загальну суму 165074,50 грн. з ПДВ, а саме: відповідно до видаткової накладної № 165 від 05.06.2018 на загальну суму 86072,92 грн., а 27.06.2018 відповідно до видаткової накладної № 204 на загальну суму 10427,18 грн.

Здійснення позивачем постачання товару також підтверджується актом приймання виробів за якістю від 11.06.2018 № 342, податковими накладними № 42 від 21.02.2018, № 135 від 12.04.2018, № 191 від 05.06.2018, № 192 від 05.06.2018, № 193 від 05.06.2018 та № 231 від 27.06.2018р. з квитанціями про реєстрацію.

Таким чином, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів слідує, що постачальником (позивачем) поставлено покупцю (відповідачу) продукцію на загальну суму 206343,18 грн.

При цьому, із положень спірного Договору поставки № 93-2-ХКБМ від 13.02.2018 вбачається, що оплата за отриманий товар мала бути здійснена відповідачем наступними платежами та в наступні періоди: по основному договору авансовий платіж 60% ціни договору (п. 5.1.1. договору) - 99045,30 грн. у строк не пізніше 01.03.2018; частковий розрахунок 30% поставленої продукції (п. 5.1.2. договору) - 49522,35 грн. у строк не пізніше 21.06.2018р. (оскільки поставки відбулась 05.06.2018); остаточний розрахунок 10% загальної вартості продукції (п. 5.1.3. договору) - 16507,45 грн. у строк не пізніше 30.12.2018р. по додатковій угоді в наступні періоди: авансовий платіж 60% ціни договору (п. 5.1.1. договору) - 57900,06 грн. у строк не пізніше 13.04.2018р.; частковий розрахунок 30% поставленої продукції (п. 5.1.2. договору) - 28950,03 грн. у строк не пізніше 21.06.2018р. (оскільки поставки відбулась 05.06.2018р.); остаточний розрахунок 10% загальної вартості продукції (п. 5.1.3. договору) - 9650,01 грн. у строк не пізніше 30.12.2018р.

Із обставин справи вбачається, що 21.02.2018 відповідно до умов договору відповідачем була здійснена оплата в розмірі 60% ціни основного договору у розмірі 99044,70 грн., а 12.04.2018 відповідачем здійснена оплата продукції за додатковою угодою в авансовому платежі 60% ціни додаткової угоди у сумі 57300,06 грн., з урахуванням чого, заборгованість відповідача за спірним Договором поставки № 93-2-ХКБМ від 13.02.2018 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28.03.18 за поставлену продукцію склала 105229,84 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами Договір № 93-2-ХКБМ від 13.02.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що 05.06.2018 позивачем поставлено відповідачу продукцію за Договором відповідно до видаткової накладної № 164 на загальну суму 165074,50 грн. з ПДВ, відповідно до видаткової накладної № 165 від 05.06.2018 на загальну суму 86072,92 грн., а 27.06.2018 відповідно до видаткової накладної № 204 на загальну суму 10427,18 грн. Поставка товару також підтверджується наявним у матеріалах справи: актом приймання виробів за якістю від 11.06.2018 № 342, податковими накладними № 42 від 21.02.2018, № 135 від 12.04.2018, № 191 від 05.06.2018, № 192 від 05.06.2018, № 193 від 05.06.2018 та № 231 від 27.06.2018р. з квитанціями про реєстрацію.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором, позовні вимоги про стягнення 105229,84 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №93-2-ХКБМ від 13.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем продукції, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 21466,93 грн.

Відповідно до п. 9.3. Договору сторони передбачили та встановили, що покупець прострочить оплату за поставлену продукцію в терміни, визначені в цьому договорі, покупець, за кожен день прострочення платежу, зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.

Також, пунктом 9.7. Договору передбачено, що виплата неустойки (пені та штрафів) не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як штраф, пеня та їх розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

У даному разі, враховуючи, що відповідачем добровільно, у передбачений законом спосіб, було укладено із позивачем спірний Договір, тому відповідач зобов`язаний виконати його умови і щодо нарахованої пені та штрафу за порушення умов цього Договору.

За розрахунком позивача, сума пені за порушення строків поставки товару становить 21466,93 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що дані нарахування суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки нараховані арифметично невірно, з урахуванням чого, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 9337,14 грн., в частині стягнення 12129,79 грн. пені суд відмовляє у зв`язку з невірним нарахуванням.

Щодо заявлених до стягнення 3876,31 грн. 3 % річних та 7799,32 грн. інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 78 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Віденської конвенції), до якої Україна приєдналася відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР № 7978-ХІ від 23 серпня 1989 року, та яка набула чинності 01 лютого 1991 року, встановлено, що "якщо сторона допустила прострочення у виплаті ціни чи іншої суми, інша сторона має право на відсотки з простроченої суми".

Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3876,31 грн. та 7799,32 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не оспорено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, та власного розрахунку вказаних сум до суду не подано.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольц Юкрейн" підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Окрім того, звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач, визначаючи у позовній заяві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку із розглядом справи, позивачем було зазначено витрати на професійну правничу допомогу, згідно наданої копії договору про надання правової допомоги від 30.10.2019 (а.с.69) у розмірі 10000,00 грн. та витрати з приводу явки до суду у розмірі 3000,00 грн. (а.с. 68).

Водночас, в судові засідання, які було призначено на 16.12.2019 (в режимі відеоконференції за клопотанням позивача) та на 14.01.2019 від позивача уповноважений представник жодного разу не прибув, тому витрати з приводу явки до суду у розмірі 3000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.ч. 3,4 ст. 126 ГПК України)

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з вимогами частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У даному разі, в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем подано копії наступних документів. А саме:

- договору про надання правничої допомоги в господарській справі від 30.10.2019 (а.с. 69);

- платіжного доручення №4428 від 18.11.2019 (а.с. 70);

- рахунку на оплату №33 від 04.11.2019 за надання правничої послуги в господарській справі відповідно до договору від 04.11.2019 (а.с. 71).

Натомість, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд враховує, що подані документи не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений та документально обґрунтований.

Так, по-перше, відповідно до умов пункту 4.2. договору про надання правничої допомоги в господарській справі від 30.10.2019 визначено, що по факту надання послуг адвокатське об`єднання надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг.

У даному разі, в матеріалах справи відсутній відповідний акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості перевірити та надати правову оцінку виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), за які останній просить суд стягнути 10000,00 грн..

По-друге, у платіжному дорученні №4428 від 18.11.2019 призначення платежу - надання правничої допомоги зг. рах. №32, 33, 34 від 04.11.2019 р. При цьому, з доданого позивачем рахунку на оплату №33 від 04.11.19 вбачається, що вказаний рахунок виставлено за надання правничої допомоги відповідно до договору від 04.11.2019. Тоді, як представлений суду договір про надання правничої допомоги в господарській справі датовано - 30.10.2019.

Таким чином, враховуючи, що витрати на правову допомогу позивачем у встановленому законом порядку документально необґрунтовано, суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14310299, ІПН 143102920397 , р/р НОМЕР_2 в ХФ АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фольц Юкрейн" (40006, м. Суми, вул. Веретенівська, буд. 7/4, код ЄДРПОУ 35907116, ІПН 359071118195, р/р НОМЕР_3 , Банк АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 105229,84 грн. заборгованості; 9337,14 грн. пені; 3876,31 грн. 3 % річних; 7799,32 грн. інфляційних втрат та 1898,13 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 12129,79 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" січня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова