Рішення

від 17.01.2020 по справі 910/15987/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2020Справа № 910/15987/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" про стягнення 36 632,98 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна" (далі - ТОВ "Стандартпарк Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 50-РП, укладеного 5 вересня 2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (далі - ТОВ "Спецбуд-Плюс"), позивач згідно видаткових накладних поставив відповідачу у власність товар на загальну суму 279 421,77 грн. Оскільки відповідач оплату за поставлений товар здійснив лише частково, заборгувавши таким чином ТОВ "Стандартпарк Україна" 34 456,50 грн., позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 549, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з ТОВ "Спецбуд-Плюс" вищевказану суму боргу, а також 1 998,48 грн. пені, та 178,00 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2019 року позовну заяву ТОВ "Стандартпарк Україна" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15987/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте ТОВ "Спецбуд-Плюс" в установлений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 18 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/15987/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13.

Приписами пункту 1 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 18 листопада 2019 року була отримана уповноваженим представником відповідача 21 листопада 2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення № 0103052666876.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2018 року між ТОВ "Спецбуд-Плюс" та ТОВ "Стандартпарк Україна" був укладений договір поставки № 50-РП, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити і передати відповідачу у власність товар разом з усіма його приналежностями та пов`язаними з ним документами, а покупець, у свою чергу, - прийняти та своєчасно і у повному розмірі здійснити оплату товару, асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказуються в рахунках-фактурах, видаткових накладних і/або специфікаціях.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 3.1 вказаного договору ціна товару, що передається за цим правочином, установлюється в національній валюті України - гривні.

Згідно з пунктом 3.2 зазначеної угоди покупець здійснює розрахунки за товар на підставі рахунку-фактури протягом 10 робочих днів з моменту поставки товару. При цьому, максимальний розмір кредитного ліміту становить 350 000,00 грн.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надходить на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 9.1 вказаної угоди остання набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що сторона повинна повідомити іншу сторону письмово під розпис або рекомендованим листом, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач згідно видаткових накладних від 8 квітня 2019 року № КИ000000588, від 17 квітня 2019 року № КИ000000703, від 15 травня 2019 року № КИ000000982, від 28 травня 2019 року № КИ000001130 та від 15 липня 2019 року № КИ000001750 поставив відповідачу товар на загальну суму 279 421,77 грн. (у т.ч. ПДВ).

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки від 5 вересня 2018 року № 50-РП також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2019 року відповідач повернув позивачу частину поставленого останнім товару на суму 94 516,37 грн., що підтверджується накладною на повернення товару від 16 травня 2019 року № 7.

Водночас всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару здійснив частково, сплативши позивачу лише 150 448,90 грн. та заборгувавши таким чином останньому (з урахуванням вартості повернутого товару) 34 456,50 грн. Факт часткового погашення цієї заборгованості підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень від 9 квітня 2019 року № 5427, від 26 липня 2019 року № 9530 та від 19 серпня 2019 року № 9908.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 5 вересня 2018 року № 50-РП, яка складає 34 456,50 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "Спецбуд-Плюс" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Стандартпарк Україна" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором позивач просив суд стягнути з ТОВ "Спецбуд-Плюс" 1 998,48 грн. пені, нарахованої у період з 30 липня 2019 року по 1 жовтня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 34 456,50 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення платежу, що діяла протягом строку затримки платежу, але не більше максимального розміру, встановленого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Оскільки заявлений ТОВ "Стандартпарк Україна" до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого товару, позивач також просив суд стягнути з ТОВ "Спецбуд-Плюс" три проценти річних у розмірі 170,00 грн., нараховані у період з 30 липня 2019 року по 1 жовтня 2019 року на суму основного боргу в розмірі 34 456,50 грн.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений ТОВ "Стандартпарк Україна" до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми цих компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги ТОВ "Стандартпарк Україна" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; ідентифікаційний номер 36590344) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартпарк Україна" (03062, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 67; ідентифікаційний номер 35704813) 34 456 (тридцять чотири тисячі чотириста п`ятдесят шість) грн. 50 коп. основного боргу, 1 998 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 48 коп. пені, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 00 коп. трьох процентів річних, а також 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17 січня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко