Рішення
від 20.01.2020 по справі 910/14227/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/14227/19 За позовом Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ЮРОМАШ

про стягнення 836753,42 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" про стягнення 836753,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем своєчасно не виконано свої зобов`язання за Договором № 2562-08 від 27.05.2016 з поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 836753,42 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

11.11.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 22.10.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.11.2019 відкрито провадження у справі № 910/14227/19, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

09.12.2019 від відповідача, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві, відповідач проти позовних вимог заперечує. Відповідач визначає обставини щодо прострочення поставки товару, однак вказує, що нараховані санкції надмірно великі порівняно з негативними наслідками прострочення для позивача. Крім того, відповідач вказує, що ним велась переписка з позивачем, в якій відповідач попереджав про перенесення строків поставки з незалежних від нього причин. Також відповідач вказує на наявність значної заборгованості у позивача перед відповідачем, яка призводить до скрутного матеріального становища ТОВ з ІІ "Юромаш". Відповідач просить зменшити штрафні санкції на 90% на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

18.12.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив (здана до пересилання 13.12.2019, у строки встановлені судом), в якій зазначив, що прострочення поставки мало місце ще до стихійного лиха, яке за словами відповідача перешкодило своєчасній поставці товару. Також умови договору, що передбачали відповідальність за несвоєчасну поставку товару було погоджені відповідачем, шляхом підписання тексту договору з протоколом розбіжностей. Також позивач вказує, що прострочення поставки негативно вплинуло на виробничі процеси позивача та завдало йому збитків. Крім того, заборгованість позивача перед відповідачем, про яку вказано у відзиві не підтверджена належними та допустимими доказами та не предметом розгляду у даній справі. Позивач просив відмовити у клопотанні про зменшення штрафних санкцій та задовольнити позов у повному обсязі.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для об`єктивного і справедливого вирішення спору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27.05.2016 між Приватним акціонерним товариством Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ЮРОМАШ (постачальник) було укладено договір поставки № 2562 - 08 з протоколом розбіжностей від 27.05.2016 до договору поставки № 2562 - 08 від 27.05.2016. Сторони дійшли згоди, що при укладанні, тлумаченні і виконанні договору, пункти до яких було внесено зміни (протоколом розбіжностей) приймаються в редакції постачальника.

Відповідно до п. 1.1., 2.1. договору, постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти і оплатити обладнання відповідно до специфікації ( далі - обладнання ) на умовах, передбачених даним договором. Кількість та номенклатура обладнання вказується в специфікаціях до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. - 3.6. договору, поставка обладнання виконується видами транспорту вказаними у Специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити обладнання на умовах поставки, вказаних в Специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року. Строки поставки обладнання вказуються в Специфікаціях. Постачальник має право здійснити поставку обладнання в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі . Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про передбачувану дату поставки обладнання не пізніше 3 - х календарних днів до дати поставки. Право власності на обладнання і ризик випадкового знищення або псування обладнання переходить від постачальника до покупця з дати поставки обладнання.

Відповідно до п. 4.1. - 4.3. договору, поставка обладнання виконується за цінами, які визначені у відповідності з умовами поставки, вказаними у Специфікаціях і включають в себе всі податки, збори і інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування і інші витрати постачальника пов`язані з поставкою обладнання. Ціна на обладнання може бути змінена тільки по взаємній згоді сторін шляхом внесення змін в даний договір. Зміна ціни після оплати обладнання не допускається. Загальна сума договору визначається як сума вартості обладнання, поставка якого виконується відповідно до доданих до неї специфікацій.

Відповідно до п. 5.1. - 5.2. договору, оплата покупцем обладнання виконується в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Оплата за поставлене обладнання буде виконуватись протягом строку, вказаного в специфікаціях, який розраховується з моменту поставки обладнання і надання документів, вказаних в п. 6.3. даного договору.

Відповідно до п. 5.3. договору, датою оплати обладнання вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку прийому ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні і супровідні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника та виробника (у випадку, якщо постачальник не являється виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно - гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки ( в передбачених законодавством випадках); акт прийому - передачі ресурсів (в 2 екзесплярах), оформлений постачальником. Постачальник зобов`язаний надавати переклад супровідної документації на російську чи українську мови.

Відповідно до п. 6.5. договору, у випадку поставки обладнання, що не відповідає умовам договору (за якістю, кількістю, номенклатурі, упаковці) або супровідним документам, а також обладнання, пошкодженого внаслідок невідповідного пакування та/або маркування, порушення правил транспортування, обладнання приймається покупцем на зберігання. Постачальник зобов`язаний за власний рахунок протягом 10 календарних днів, або в інший строк, обумовлений сторонами, з моменту відправки йому відповідного повідомлення покупця виконати вказані в повідомленні вимоги про усунення виявлених недоліків обладнання, про доукомплектування обладнання, про заміну обладнання.

Відповідно до п. 7.3. договору, у випадку порушення строків або обсягів поставок обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого в строк обладнання. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 30 календарних днів покупець має право відмовитись від подальшого приймання і оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після перебігу 3 робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальнику, зазначеному в даному договорі.

Відповідно до п. 7.5. - 7.6. договору, у випадку порушення строків виконання постачальником вимог покупця про усунення виявлених недоліків обладнання, про допоставку, доукомплектування, заміну обладнання, про відшкодування покупцю всіх понесених ним видатків та збитків, пов`язаних з поставкою обладнання невідповідної якості відповідно до п. 6.5. договору, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,3% від вартості неякісного обладнання за кожний день прострочення. У випадку прострочення виконання постачальником вказаних вимог на строк більше ніж 30 днів по відношенню до строків відповідно до п. 6.5. договору, покупець має право відмовитись від подальшого приймання товару і оплату обладнання, а також вимагати повернення раніше сплаченої за обладнання сум, які постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення від покупця, яке вважається отриманим постачальником після перебігу трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальника, вказаному в даному договору. У випадку порушення постачальником строків поставки обладнання, передбачених даним договором, за яке покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за використання грошових коштів покупця повинен сплатити покупцю 5% річних, від суми грошових коштів сплачених покупцем, за період з дня оплати і до дня фактичної поставки обладнання або дня повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 10.4. - 10.5. договору, даний договір вступає в дію з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження. Даний договір діє до 27.04.2018. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань по даному договору.

Відповідно до п. 10.8. договору, всі зміни та доповнення до даного договору є його невід`ємною частиною і діють лише в тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Специфікацією № 4 від 15.08.2017 до договору № 2562 - 08 від 27.05.2016 визначено якісно - кількісні характеристики обладнання що мало бути поставлено відповідачем. Відповідно до п. 1, вартість обладнання складає 9900000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Найменування обладнання: установка дизель - генераторна ДГПУ , найменування постачальника: пересувна дизель - генераторна установка на шасі автомобіля КрАЗ 65053 - 05 для перегону екскаваторів ЕКГ та бурових станків СБШ . Відповідно до п. 3 - 4, вимогу до комплектності, тари, пакування і маркування обладнання: відповідно до нормативних документів заводу виробника. Строк поставки: протягом 4 місяців з моменту отримання 30% попередньої оплати. Відповідно до п. 5.1. , покупець зобов`язується виконати попередню оплату в розмірі 2970000,00 грн., що складає 30% вартості обладнання, вказаної в даній специфікації, після отримання авізованої банківської гарантії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відповідно до п. 6.8 при перерахуванні попередніх оплат, відповідно до п. 5.1. та 5.3. даної специфікації, покупець повинен вказати номер і дати даного договору і даної специфікації № 4, а також номер отриманої від постачальника банківської гарантії повернення авансового платежу. Відповідно до п. 9 датою поставки вважається дата підписання акту прийому - передачі і видаткової накладної з відміткою про отримання обладнання. Відповідно до п.п. 13.1 - 13.4, п. 13 додатково в комплекті з обладнанням постачальник надає наступний комплект документів: сертифікат відповідності дизель - генераторної установки; декларацію про відповідність для технічного транспортного засобу, на яке розповсюджуються відповідні вимоги; експлуатаційні документи транспортного засобу; засвідчені копії дозволу на застосування машин, механізмів, обладнання підвищеної небезпеки.

До матеріалів справи додано гарантію повернення авансового платежу № б/н - додаток № 1 до специфікації № 4 від 15.08.2017 до договору № 2562 - 08 від 27.05.2016. Гарантія містить підписи та печатки сторін.

До матеріалів справи додано рахунок - фактуру № ЮМ - 04852 від 16.08.2017 до договору поставки № 2562 - 08 від 27.05.2016 ( специфікація № 4 від 15.08.2017) на суму 9900000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Постачальником за рахунком є Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями ЮРОМАШ , покупцем Приватне акціонерне товариство Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат . Відповідно до напису на рахунку, 22.08.17 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2 970 000,00 грн. - 30% попередньої оплати.

Твердження про те, що саме 22.08.17 було виконано попередню оплату також було висловлено позивачем в тексті позовної заяви. Відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву, дану обставину фактично підтвердив та не заперечував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

До матеріалів справи додано видаткову накладну № ЮМ - 01427 від 12.04.2018, відповідно до якої відповідач поставив а позивач прийняв продукцію передбачену специфікацією № 4 від 15.08.2017, загальною вартістю 9900000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно до напису представника позивача на даній видатковій накладній, товар ним було отримано 12.04.2018. Дана обставина визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву та вказується позивачем у позовній заяві.

Відповідно до претензії № 14/24 від 04.04.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити неустойку у розмірі 8% від вартості не поставленого в строк обладнання та 5% річних у загальному розмірі 829023,29 грн. Дана претензія була отримана відповідачем 10.04.2018 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 50102 0241169 5.

Відповідач відповіді на претензію не надав, штрафні санкції у загальному розмірі 829023,29 грн. не сплатив.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до договір поставки № 2562 - 08 від 27.05.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч. 1, ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1, ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем своєчасно не виконано свої зобов`язання за Договором № 2562-08 від 27.05.2016 з поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 836753,42 грн.

Отже судом встановлено, що позивачем на виконання приписів специфікації № 4 ( п. 5.1.) від 15.08.2017 до договору № 2562 - 08 від 27.05.2016, відповідно до рахунку - фактури № ЮМ - 04852 від 16.08.2017 було перераховано 22.08.2017 на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 2970000,00 грн. - 30% попередньої оплати.

Пунктом 4 специфікації № 4 визначено, що обладнання, передбачене даною специфікацією, має бути поставлене протягом 4 місяців з моменту отримання 30% попередньої оплати.

Отже з урахуванням дати внесення 30% попередньої оплати та строків поставки обумовлених сторонами в договорі, товар мав бути поставлений не пізніше 26.12.2017.

Судом встановлено, що відповідно до видаткової накладної № ЮМ - 01427 від 12.04.2018, відповідачем було поставлено, а позивачем було прийнято обладнання 12.04.2018 ( обладнання за яке позивачем 22.08.2017 було внесено 30% попередньої оплати ). Дана обставина визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже відповідач визнав ті обставини, що попередня оплата було внесена позивачем 22.08.2017, а обладнання було поставлене ним з простроченням. Відповідач у спростування вказаних обставин не надав належних та допустимих доказів, про наслідки чого був повідомлений належним чином, а тому обставини щодо поставки товару з простроченням та внесення попередньої оплати позивачем не підлягають доказуванню, оскільки, визнані сторонами.

Позивачем, відповідно до п. 7.3., 7.5., 7.6. договору № 2562 - 08 від 27.05.2016 з урахуванням протоколу розбіжностей від 27.05.2016, було нараховано 8% неустойки від вартості не поставленого в строк обладнання у розмірі 792000,00 грн. та 5% річних в період з 23.12.2017 по 11.04.2018 у розмірі 44753,42 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Суд вважає неправильним розрахунок позивача загального періоду прострочення, який визначений ним у розмірі 110 днів (з 23.12.2017 по 11.04.2018) та розміру 5% річних. Виходячи з визначених позивачем періодів прострочення та сум вбачається, що позивачем при визначенні останнього дня строку поставки обладнання були враховані дати вихідних ( святкових або інших неробочих днів), а саме 23.12.2017; 24.12.2017; 25.12.2017, що призвело до збільшення періоду нарахування штрафних санкцій. Зважаючи на припис ч. 5 ст. 254 України днем закінчення строку поставки є 26.12.2017. Крім того, із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день дати останнього дня строку протягом якого мала здійснитися поставка обладнання відповідачем не включається до періоду, за який може здійснюватися стягнення 5% річних.

Отже, з врахуванням приписів чинного законодавства, початком періоду нарахування штрафних санкцій є 27.12.2017, а загальний період прострочення складаєі 107 днів.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 7.3. договору поставки № 2562 - 08 від 27.05.2016, у випадку порушення строків або обсягів поставок обладнання, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого в строк обладнання.

Як було обумовлено сторонами вартість товару, що підлягав поставці складає 9900000,00 грн. Зважаючи на припис п. 7.3. договору, а також період прострочення з поставки товару відповідачем у розмірі 106 днів, Суд дійшов висновку, що неустойка у розмірі 8% від вартості не поставленого в строк товару у сумі 792000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної поставки обладнання ( товару), є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд здійснив перерахунок 5% за період з 27.12.2018 по 11.04.2018, визначений з урахуванням приписів чинного законодавства. Згідно розрахунку суду, з відповідача підлягають стягненню 5 % річних у розмірі 43126,03 грн.

Отже, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково на суму 835126,03 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову та клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 5% річних, обгурнтоване тим, що позивачу простроченням не було завдано збитків, надмірністю санкцій та тяжким становищем відповідача.

Згідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Оскільки 5% річних не є неустойкою, їх розмір в будь-якому випадку не може бути зменшений.

Щодо зменшення суми неустойки.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В даному випадку суд враховує, що сума неустойки нарахована згідно умов укладеного між сторонами договору і з огляду на вартість не своєчасно поставленого товару у розмірі 9900000,00 грн, неустойка не є "значно" чи "надмірно" великою.

Згідно ст. 219 ГК України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Засновники суб`єкта господарювання не відповідають за зобов`язаннями цього суб`єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення даного суб`єкта. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідач не довів наявність обставин, передбачених ст. 219 ГК України для зменшення розміру його відповідальності.

Крім того, відповідачем не доведено, що позивач не зазнав збитків, в зв`язку з простроченням оплати.

Беручи до уваги викладене, враховуючи недоведеність відповідачем поважності причин неналежного виконання договірних зобов`язань, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Крім того, в чинній редакції Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні повноваження на зменшення розміру суми неустойки за клопотанням відповідача.

Відповідач долучив до відзиву в підтвердження обставин щодо повідомлення позивача про неможливість поставити товар у обумовлений сторонами строк.

В листі від 22.12.2017 № 1752/12/17, відповідач повідомив позивача, що строк поставки товару - січень 2018 року.

Позивач направив відповідачу лист від 05.02.2018 № 21921, в якому зазначив про порушення відповідачем строків поставки товару згідно специфікації № 4 від 15.08.2017 та вказав на тому, що дана ситуація негативно відображається на виробничих результатах роботи ПрАТ "ІНГЗК". Позивач просив у найкоротший термін вирішити питання з поставкою товару.

В листі від 06.02.2018 № 169/02/18 відповідач посилається на несприятливі погодні умови та орієнтовну поставку товару до кінця лютого 2018. А в листі від 28.02.2018 №; 235/02/18 відповідач повідомив позивача про те, що дозвільні документи мають бути готові 05.03.2018 і про можливість перевірки наявності товару на складі відповідача

До матеріалів справи долучено акт огляду від 05.03.2018, в якому перелічені невідповідності товару умовам викладеним в специфікації та відсутності всіх товаросупровідних документів.

В листі відповідача від 06.03.2018 № 260/03/18 повідомлено позивача про зміну технічних характеристик деяких елементів замовленого товару.

Суд відзначає, що долучене до матеріалів справи листування між контрагентами не підтверджує тих обставин, що покупцем було погоджено перенесення строків поставки товару, як це обумовлено сторонами в п. 3.4 договору. Тобто поставка товару мала бути здійснена у визначений сторонами в специфікації строк.

Заборгованість позивача перед відповідачем не є предметом доказування у даній справі, оскільки, відповідач, у разі порушення позивачем своїх договірних зобов`язань має право на захист свого права та законного інтересу шляхом звернення до суду з відповідним позовом

Отже доводи відповідача не спростовують його обов`язку нести відповідальність за порушення умов обов`язкового до виконання договору. А тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги, що відповідачем вчинено порушення господарського зобов`язання, що виявилось у несвоєчасній поставці обладнання, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232- 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Юромаш (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, код ЄДРПОУ 32849408) на користь Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Рудна, будинок 47, код ЄДРПОУ 00190905) неустойку у розмірі 792000 (сімсот дев`яносто дві тисячі) грн 00 коп., 5% річних у розмірі 43126 (сорок три тисячі сто двадцять шість) грн. 03 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12526 (дванадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 89 коп.

3. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Юромаш (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 7, код ЄДРПОУ 32849408) на користь Приватного акціонерного товариства Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат (50064, Дніпропетровська область, місто Кривий ріг, вулиця Рудна, будинок 47, код ЄДРПОУ 00190905) 5% річних у розмірі 1627,39 грн - відмовити

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення20.01.2020
Оприлюднено21.01.2020
Номер документу86999265
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/14227/19

Ухвала від 12.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 12.03.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Ухвала від 13.02.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сулім В.В.

Рішення від 20.01.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 18.11.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

Ухвала від 22.10.2019

Господарське

Господарський суд міста Києва

Усатенко І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні