Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/15149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/15149/19

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/15149/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНІ"

про стягнення боргу 133 799,70 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ОТІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНІ" про стягнення 133 799,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №D24M0245 на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів від 30.12.2002, Договором підряду № D2 4Т 1470 на виконання ремонтних робіт від 27.12.2018, Договором №245/733/884/1470/19 про реструктуризацію заборгованості від 28.03.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі в сумі 92658,15 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 39883,70 грн та 3% річних - 1257,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса буд.9, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.11.2019 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на дату винесення рішення від позивача не надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також не отримано від відповідача відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством OTIC (надалі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАНІ (надалі - замовник) укладено Договір № D24M0245 від 30.12.2002 на повне технічне обслуговування та ремонт ліфтів (надалі - Договір ТО ) та Договір № D2 4T 1470 від 27.12.2018 на виконання ремонтних робіт (надалі - Договір ремонту ).

Сторонами було підписано 8 Додаткових угод до Договору ТО:

- Додаткова угода № 1 від 30.12.2004 - щодо підвищення вартості обслуговування до 534,83 грн в місяць з урахуванням ПДВ. (набула чинність з 01.01.2005);

- Додаткова угода № 2 від 30.03.2007 - щодо підвищення вартості обслуговування до 1167,01 грн в місяць з урахуванням ПДВ та внесення інших змін і доповнень до положень Договору (набула чинність з 01.04.2007);

- Додаткова угода № 3 від 29.12.2007 - щодо продовження строку дії договору до 31.12.2012. (набула чинність з 01.01.2008);

- Угода № 4 від 30.12.2009 - щодо підвищення вартості обслуговування до 1928,83 грн на місяць з урахуванням ПДВ (набула чинність з 01.01.2010);

Угода № 5 від 23.12.2011 - щодо підвищення вартості обслуговування до 2357,47 грн в місяць з урахуванням ПДВ (набула чинність з 01.01.2012);

Угода № 6 від 28.12.2012 - щодо продовження строку дії Договору до 31.12.2017. (набула чинність з 01.01.2013);

- Додаткова угода № 7 від 27.11.2017 - щодо підвищення вартості обслуговування до 2643,22 грн в місяць з урахуванням ПДВ та продовження строку дії Договору до 31.12.2020. (набула чинність з 01.01.2018);

- Додаткова угода № 8 від 06.11.2018 - щодо підвищення вартості обслуговування до 3184,37 грн в місяць з урахуванням ПДВ. (набула чинність з 01.01.2019).

Відповідно до пункту 1.1 Договору ТО (в редакції додаткової угоди № 2 від 30.03.2007) Замовник передає, а Виконавець приймає на себе обов`язки щодо виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за формою повного технічного обслуговування .

Згідно з п. 4.1. Договору ТО, замовник щомісячно проводить оплату вартості робіт у відповідності до умов п. 1.3.

У п. 4.2. Договору ТО зазначено, що після вручення акту виконаних робіт Замовник зобов`язаний в 5-ти денний термін перерахувати Виконавцю вартість технічного обслуговування і ремонту ліфтів поточного місяця.

Замовник несе відповідальність за несвоєчасні розрахунки з Виконавцем за виконані ремонтні та непланові роботи на ліфтах і сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми заборгованості за кожний прострочений день (п. 3.2. Договору ТО).

Пеня за несвоєчасне перерахування рахунку, передбаченого в п.4.1. нараховується з 6-го числа наступного місяця (п. 4.5. Договору ТО).

На виконання умов договору № D24M0245 від 30.12.2002 позивачем у період з грудня 2016 року по червень 2019 року було виконано роботи, які були прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість виконаних робіт за даними актами у сумі 79 158,15 грн. не здійснив.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підрядник зобов`язується виконати ремонтні роботи, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2. Договору ремонту передбачено, що об`єктом виконання робіт стало ліфтове обладнання реєстраційний № 25249, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 105.

Згідно з п. 1.3. Договору ремонту, роботи включають облаштування робочого місця без установлення верстата, демонтаж та монтаж канатотягового шківа.

Вартість робіт погоджено сторонами в п. 4.1. Договору ремонту і кошторисі, що є невід`ємною частиною Договору ремонту, та склала 13 500,00 грн. з урахуванням ПДВ.

В п. 4.2. Договору ремонту сторони домовились про формування вартості робіт на основі твердого кошторису.

Згідно з п. 4.3. Договору, оплата вартості робіт здійснюється замовником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання Договору.

На виконання умов договору № D2 4T 1470 від 27.12.2018 позивачем у січні 2019 року було виконано роботи, які були прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних робіт від 09.01.2019.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість виконаних робіт за вказаним актом у сумі 13 500,00 грн. не здійснив.

Відповідач (Дебітор) визнав заборгованість за договорами з Позивачем (Кредитор) станом на 01.03.2019, що підтверджується укладеним між сторонами Договором №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 про реструктуризацію заборгованості (далі - Договір про реструктуризацію), що виникла на момент укладення договору про реструктуризацію у загальному розмірі 80 733,95 грн.

У п. 1 Договору про реструктуризацію сторони погодили та підтвердили наявність заборгованості Дебітора перед Кредитором за виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів станом на 01.03.2012 загальним розміром 80 733,95

Згідно п. 2 Договору про реструктуризацію загальна заборгованість Дебітора складається із заборгованості за наступними договорами:

- заборгованість за договором №D24M0245 від 30.12.2002 на суму 66 420,67 грн станом на 01.03.2019;

- заборгованість за договором №D24М0733 від 30.12.2002 на суму 812,33 грн станом на 01.03.2019;

- заборгованість за договором №D2 4T 884 від 30.10.2017 на суму 0,95 грн. станом на 01.03.2019;

- заборгованість за договором №D2 4T 1470від 27.12.2018 на суму 13 500,00 грн станом на 01.03.2019.

Відповідно до п. 3 Договору про реструктуризацію Дебітор зобов`язується погасити заборгованість визначену п. 1. цього Договору відповідно до наступного графіку платежів:

- за договором №D24M0245 від 30.12.2002: березень 2019 - 22 140,23 грн, квітень 2019 - 22 140,22 грн, травень 2019 - 22 140,22 грн;

- за договором D2 4T 1470 від 27.12.2018: березень 2019 - 4 500,00 грн, квітень 2019 - 4 500,00 грн, травень 2019 - 4 500,00 грн.

Дебітор зобов`язується сплатити відповідну частину заборгованості на поточний рахунок Кредитора не пізніше 30 (тридцятого) числа відповідних місяців, визначених у пункті 3 цього Договору. Дебітор має право на дострокову сплату боргу повністю або частково (п. 4 Договору про реструктуризацію).

Згідно п. 5 Договору про реструктуризацію у разі прострочення Дебітором оплати будь-якої частини заборгованості у строк визначений цим Договором, Дебітор вважається таким, що прострочив виплату всієї неповернутої заборгованості, а Кредитор набуває право на стягнення всього залишку несплаченої заборгованості у судовому порядку.

Пунктом 6 Договору про реструктуризацію встановлено, що за порушення строків оплати відповідної частини заборгованості Дебітор сплачує Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загального розміру заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Договір набирає чинності з моменту укладення, і діє до 31 травня 2019 року (п. 7 Договору про реструктуризацію).

Як зазначає позивач, відповідач умов Договору № 245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 про реструктуризацію заборгованості не виконав.

У зв`язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача:

- основний борг за договором №D24M0245 від 30.12.2002 в розмірі 79 158 грн. 15 коп.

- основний борг за договором № D2 4T 1470 від 27.12.2018 в розмірі 13 500 грн. 00 коп.

- пеню за порушення договору про реструктуризацію заборгованості № 245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 в розмірі 38 123 грн. 95 коп.

- пеню за порушення договору №D24M0245 від 30.12.2002 року на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів в розмірі 1759 грн. 75коп.

- 3% річних за порушення договору про реструктуризацію заборгованості № 245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 в розмірі 1101 грн. 36 коп.

- 3% річних за порушення Договору № D24M0245 від 30.12.2002 року на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів становить 156 грн. 49 коп.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договорами № D24M0245 від 30.12.2002 та № D2 4T 1470 від 27.12.2018 виконав, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані у період з грудня 2016 року по червень 2019 року послуги та виконані роботи, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за договором № D24M0245 від 30.12.2002 в сумі 79 158,15 грн..

Також, відповідач в повному обсязі не розрахувався за виконані у січні 2019 року роботи, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за договором № D2 4T 1470 від 27.12.2018 в сумі 13 500,00 грн.

Крім того, як вбачається з договору про реструктуризацію заборгованості №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019, укладеного між позивачем та відповідачем, підписаного та скріпленого відтисками печаток обох сторін, сторони підтверджують наявність заборгованості дебітора перед кредитором станом на 01.03.2019 за договором №D24M0245 від 30.12.2002 на загальну суму 66 420,67 грн (без урахування виконаних робіт за березень-квітень 2019 року), за договором № D2 4T 1470 від 27.12.2018 на загальну суму 13 500,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав умови договору про реструктуризацію заборгованості №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 та допустив прострочку його виконання починаючи з першого платежу, у зв`язку з чим позивач відповідно до п.5 вказаного договору набув право на стягнення з відповідача всього залишку несплаченої заборгованості в судовому порядку.

У відповідності зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно із приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 92 658,15 грн, а саме: 6 12 737,48 грн боргу за договором № D24M0245 від 30.12.2002 за актами за березень-червень 2019 року та 79 920,67 грн боргу за договором про реструктуризацію заборгованості №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019.

Доказів на підтвердження протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність заборгованості відповідача у розмірі 92 658,15 грн.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання ( ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 1 759,75 грн пені згідно договору № D24M0245 від 30.12.2002 за прострочення оплати вартості виконаних у період з березня 2019 року по червень 2019 року робіт.

Також, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 38 123,95 грн пені згідно договору про реструктуризацію заборгованості №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 за прострочення строків погашення заборгованості, встановлених у п. 3 вказаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за договором № D24M0245 від 30.12.2002 та договором про реструктуризацію заборгованості №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 156,49 грн 3% річних згідно договору № D24M0245 від 30.12.2002 за прострочення оплати вартості виконаних у період з березня 2019 року по червень 2019 року робіт.

Також, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 1 101,36 грн 3% річних згідно договору про реструктуризацію заборгованості №245/733/884/1470/19 від 28.03.2019 за прострочення строків погашення заборгованості, встановлених у п. 3 вказаного договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних, суд вважає його обґрунтованим, доведеним та арифметично вірним, а отже доходить висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не спростував належними доказами позицію позивача, заперечень щодо наведеного розрахунку пені та відсотків річних не надав.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНІ" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса буд.9; ідентифікаційний код 22967273) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37; ідентифікаційний код 14357579) заборгованість в сумі 92 658 грн. 15 коп., пеню в сумі 39 883 грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 1 257 грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 007,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.01.2020.

Суддя А.І. Привалов