Рішення

від 09.01.2020 по справі 911/3114/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3114/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18) в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40)

до Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, буд. 19)

про стягнення 49949,64 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 153001,60 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем передбачених законом зобов`язань із відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги окремим категоріям громадян, які користуються правом на пільги, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 153001,60 грн. заборгованості за період з 01.01.2019 р. до 30.09.2019 р., а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.12.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 09.01.2020 р.

19.12.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог № 11/238 від 16.12.2019 р. (вх. № 25305/19 від 19.12.2019 р.), за змістом якого позивач зазначав, що після звернення з даним позовом до суду відповідачем у рахунок погашення заборгованості 13.12.2019 р. було здійснено оплату в сумі 103051,96 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, у зв`язку з чим позивач зменшує розмір позовних вимог на вказану суму 103051,96 грн. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 49949,64 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. Водночас, позивач просив суд повернути переплачений судовий збір у розмірі 374,02 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає клопотання позивача про зменшення позовних вимог № 11/238 від 16.12.2019 р. (вх. № 25305/19 від 19.12.2019 р.).

З огляду на викладене, спір вирішується з урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, виходячи з нової ціни позову, а саме - про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 49949,64 грн.

02.01.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 11/239 від 27.12.2019 р. (вх. № 11/20 від 02.01.2020 р.), відповідно до якого позивач просить суд приєднати до матеріалів справи копії акту звіряння заборгованості за період з 01.01.2019 р. по 30.09.2019 р. (станом на 12.12.2019 р.) на суму 153001,60 грн. та акту звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою "3-пільга" станом на 01.10.2019 р. з підписами та печаткою відповідача. Поряд з цим, за змістом даного клопотання позивач просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням зменшення позовних вимог) на користь позивача 49949,64 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн., а також повернути переплачену суму судового збору в розмірі 374,02 грн. При цьому, позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

У судове засідання 09.01.2020 р. представники сторін не з`явилися. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як зазначено в ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила № 295), іншими законодавчими актами України.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил № 295 оператори телекомунікацій повинні надавати споживачам, які мають встановлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги, з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб встановлюються відповідно до приписів Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Законом України "Про телекомунікації" визначено повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов`язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Київська міська філія Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія вищезазначених законів.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету - це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями статті 30 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що пов`язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі - на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності з пп. "б" п. 4 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

Статтею 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (далі - Порядок).

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв`язку.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 р. № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно з п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктами 10 та 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 передбачено, що підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Відповідно до того ж пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, та пункту 5 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р., на відповідача покладено обов`язок щодо оформлення актів звіряння розрахунків за надані населенню телекомунікаційні послуги, на які надаються пільги відповідно до законодавства - форма 3-пільга .

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян. При цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем, як оператором телекомунікації, за період з 01.01.2019 р. по 30.09.2019 р. було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах на загальну суму 153001,60 грн., на підтвердження чого суду надано копії розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, а також копії актів звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення між ПАТ "Укртелеком" та головним розпорядником коштів місцевого бюджету Управлінням соціального захисту населення Згурівської райдержадміністрації (форма 3-пільга) за спірний період.

За доводами позивача, надання пільг певним категоріям громадян при оплаті послуг зв`язку (телекомунікаційних послуг) передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законом України "Про охорону дитинства".

Відповідач, на момент звернення з даним позовом до суду, у порушення законодавчих приписів, за період з 01.01.2019 р. по 30.09.2019 р. не провів розрахунки за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, а також не склав актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга", які, відповідно, були складені позивачем та надані/направлені відповідачу з метою отримання компенсації за понесеними витратами.

Так, за період з січня по вересень 2019 року позивачем направлялись відповідачу супровідними листами № 82і250/58-171 від 06.02.2019 р.; № 82і250/58-324 від 06.03.2019 р.; № 82і250/58-437 від 09.04.2019 р.; № 82і250/58-610 від 13.05.2019 р.; № 82і250/58-709 від 10.06.2019 р.; № 82і250/58-772 від 08.07.2019 р.; № 82і250/58-887 від 06.08.2019 р.; № 82і250/58-1021 від 09.09.2019 р.; № 82і250/58-1214 від 07.10.2019 р. з описом вкладення та на електронну адресу uprazikr@ukrpost.ua , розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, форма "2-пільга", зокрема, за січень 2019 на суму 15641,12 грн., за лютий 2019 на суму 15186,65 грн., за березень 2019 на суму 15130,93 грн., за квітень 2019 на суму 22839,09 грн., за травень 2019 на суму 17205,14 грн., за червень 2019 на суму 17049,03 грн., за липень 2019 на суму 16860,55 грн., за серпень 2019 на суму 16646,21 грн., за вересень 2019 на суму 16442,88 грн., які відповідно до відміток про отримання в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, отримані відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 11/183 від 25.10.2019 р. на суму 153001,60 грн.

Відповідачем було направлено на адресу позивача відповідь на претензію № 2112 від 06.11.2019 р., відповідної до якої відповідач зазначив, що Управління соціального захисту населення Згурівської райдержадміністрації визнає суму претензії 153001,60 грн. та зобов`язується відшкодувати витрати за 2019 рік протягом 2019-2020 років.

Поряд з цим, 12.12.2019 р. Управлінням соціального захисту населення Згурівської райдержадміністрації та Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" було підписано акт звірки розрахунків станом на 01.10.2019 р. на суму 153001,60 грн. та акт звіряння заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2019 р. до 30.09.2019 р. на суму 153001,60 грн.

Оскільки відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, позивач звертаючись до суду з даним позовом просив стягнути з Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації 153001,60 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2019 р. по 30.09.2019 р.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Поряд з цим, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію та несе негативні наслідки відсутності такого правового регулювання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме - у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, після звернення ПАТ "Укртелеком" з даним позовом до суду, відповідачем у рахунок погашення заборгованості 13.12.2019 р. було здійснено оплату в сумі 103051,96 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача, у зв`язку з чим останнім було зменшено розмір позовних вимог і позивач просив суд стягнути з відповідача 49949,64 грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Отже, як слідує з матеріалів справи, відповідач не виконав у повному обсязі обов`язку щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем у результаті надання послуг на пільгових умовах за період з 01.01.2019 р. до 30.09.2019 р., внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах пільговим категоріям громадян за спірний період, в сумі 49949,64 грн.

Враховуючи, що нараховані позивачем суми за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у період з 01.01.2019 р. до 30.09.2019 р. на суму 49949,64 грн. підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі доведені та обґрунтовані позивачем, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації (07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, буд. 19, код 20624042) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 18, код 21560766) 49949 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 64 коп. основного боргу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20.01.2020 р.

Суддя В.М. Бабкіна