Рішення

від 20.01.2020 по справі 911/2649/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"20" січня 2020 р. Справа № 911/2649/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,

дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інто-Опт" до Фізичної особи-підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни простягнення 30 029,35 грн. Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інто-Опт" звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни про стягнення 30029,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за договором поставки № 057-18 від 10.12.2018. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 23 859,49 грн. основного боргу, 603,26 грн. 3% річних, 914,90 грн. інфляційних втрат та 4 651,70 грн. пені .

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2649/19 від 30.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інто-Опт" залишено без руху.

11.11.2019 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2019.

Ухвалою суду від 18.11.2019 було відкрито провадження у справі № 911/2649/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Польова, 18.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 23.11.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про вручення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.11.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 19.12.2019 по 17.01.2020 включно перебувала у відпустці, тому матеріали справи № 911/2649/19 були розглянуті суддею після виходу судді з відпустки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інто-Опт" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Данильчук Тетяною Миколаївною (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 057-18 (далі - договір). Пунктом 1.1 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим договором.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3, 2.1 та 2.4 договору, постачальник передає товар у кількості та асортименті, які передбачені у заявках покупця, які вважаються невід`ємною частиною договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками покупця або перевізника накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Найменування, ціна та кількість товару зазначаються в прайс листах та накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, постачальник зобов`язаний передати Покупцю в момент передачі товару.

Як встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, 14.12.2018 та 26.12.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 26 501,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000096 від 14.12.2018 на суму 7 641,59 грн. та видатковою накладною № РН-0000105 від 26.12.2018 на суму 18 859,49 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Згідно з пунктами 6.1 та 1.4 договору, ціна на товар є договірною і формується у відповідності до прайс листа та кон`юктури ринку, діючої на момент відвантаження товару. Ціна товару остаточно визначається під час підтвердження заявки покупця в доларах США (евро, руб РФ). В бухгалтерських або інших офіційних документах (зокрема, накладних) на поставку товару (партії) вказується ціна товару в національній валюті у розмірі вартості товару (партії) в доларах США (евро, руб РФ) помноженої на міжбанківський курс гривні України до долара США (евро, руб РФ), встановлений на дату складання такого документу. Сума всіх накладних складає загальну суму договору.

Умовами п. 6.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі не пізніше 14 календарних дні з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3. цього договору.

Відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар у загальній сумі 2 641,59 грн., а саме: 21.05.2019 у сумі 641,59 грн.; 30.05.2019 у сумі 1 000,00 грн., а також 22.08.2019 у розмірі 1 000,00 грн.(копії банківських виписок наявні у матеріалах справи.)

Згідно з п. 9.1 договору, даний договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 р. В будь-якому випадку цей договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов`язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 057-18 від 10.12.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що позивачем 14.12.2018 та 26.12.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 26 501,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000096 від 14.12.2018 на суму 7 641,59 грн. та видатковою накладною № РН-0000105 від 26.12.2018 на суму 18 859,49 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Зазначені видаткові накладні підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за поставлений товар умовами п. 6.2 договору, а саме: покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі не пізніше 14 календарних дні з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3. цього договору.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу за видатковою накладною № РН-0000096 від 14.12.2018 на суму 7 641,59 грн. настав 28.12.2018 та за видатковою накладною № РН-0000105 від 26.12.2018 на суму 18 859,49 грн. строк оплати настав - 09.01.2019.

В свою чергу, відповідачем, 21.05.2019, 30.05.2019, а також 22.08.2019, із простроченням строку, здійснено часткову оплату у загальній сумі 2 641,59 грн. (копії банківських виписок наявні у матеріалах справи).

Також, в матеріалах справи наявна копія акту звірки № ІО-0000009 за період з 01.12.2018 по 15.03.2019 в якому кінцеве сальдо по заборгованості відповідача перед позивачем становить 26 504,08 грн., який підписаний з боку відповідача головним бухгалтером та скріплений печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

23.09.2019 позивачем складено та направлено відповідачу вимогу про сплату існуючої заборгованості, копії вимоги та доказів направлення міститься у матеріалах справи. Разом із тим, зазначена вимога залишена відповідачем без належного реагування.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем свої обов`язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки № 057-18 від 10.12.2018, у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було. Доказів оплати відповідачем заборгованості у сумі 23 859,49 грн. до суду не надано, протилежного суду не доведено.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 23 859,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 11.2 договору, у випадку невиконання сторонами взаємних зобов`язань, передбачених даним договором, винна сторона зобов`язана сплатити іншій пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором поставки, керуючись п. 11.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 651,70 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо нарахованої пені нормативно обґрунтовані, тому в зазначеній частині підлягають задоволенню повністю у сумі 4 651,70 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 603,26 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 914,90 грн.

Господарський суд, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Данильчук Тетяни Миколаївни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інто-Опт" (місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Клеманська, 1, оф. 4; Код ЄДРПОУ 38806930) 23 859,49 грн. основного боргу, 4 651,70 грн. пені, 603,26 грн. 3 % річних, 914,90 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Сокуренко