Рішення

від 16.01.2020 по справі 914/2281/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2020 Cправа № 914/2281/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеРай , с. Суховоля Городоцького району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент , м. Львів

про стягнення 9'303,01 грн. заборгованості,

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Муравець О.М.

Представники cторін:

від позивача: Іваницький Я.О.,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів - програми фіксування судового процесу (судового засідання) Акорд .

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеРай до Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент про стягнення 9'303,01 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, з яких: 7'841,50 грн. пені, 913,54 грн. 3% річних та 547,97 грн. інфляційних втрат. У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2' 000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем у порушення умов договору купівлі-продажу №26/04/2018Н від 11.05.2018р. вчасно не здійснено повної оплати отриманого товару (нафтопродуктів), внаслідок чого існувала заборгованість в розмірі 55'350,00 грн. Дану заборгованість, а також 1'825,85 грн. пені (за період з 06.04.2019р. по 08.05.2019р. включно), 5'535,00 грн. штрафу, 1'918,88 грн. судового збору та 4'500,00 витрат на професійну правову допомогу стягнуто судовим рішенням у справі №914/904/19, яке набрало законної сили. В межах виконавчого провадження кошти, стягнуті за вказаним рішенням Личаківським ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області перераховані 22.10.2019 р. на користь ТзОВ ЛеРай . За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.05.2019р. по 05.10.2019р., а також інфляційні втрати та 3% річних за порушення виконання зазначеного зобов`язання, до моменту фактичного його виконання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.11.2019р. справу № 914/2281/19 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 12.12.2019 року, надано відповідачу строк на подання відзиву-протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, явку сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою від 12.12.2019 р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 16.01.2019 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2020р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

У судові засідання 12.12.2019р. та 16.01.2020р. представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Ухвали суду були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідачем, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 16.01.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

11.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛеРай та Товариством з обмеженою відповідальністю АВЕ Львів (перейменоване на ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент ) укладено договір купівлі-продажу №26/04/2018Н, за умовами якого продавець (позивач у справі) зобов`язується передати нафтопродукти, масла (мастила) та авто хімію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість на умовах і протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору товар передається покупцеві окремими партіями. Кожна окрема партія товару передається в рамках цього договору лише після попереднього узгодження сторонами її асортименту, номенклатури, кількості, якості, ціни (вартості), умов та строків (термінів) її поставки на підставі заявки. Заявка може бути подана покупцю по факсу, електронною поштою, кур`єром або іншими погодженим сторонами способами. У виняткових випадках поставка може бути здійснена на підставі усної домовленості, з обов`язковим письмовим підтвердженням протягом 3 календарних днів.

Загальна вартість (ціна) цього договору не обмежується та складається з вартості (ціни) окремих партій товару, проданих продавцем покупцеві на підставі цього договору та зафіксованих сторонами у відповідних видаткових накладних (актах приймання-передачі) на переданий товар (п.2.1).

У пункті 5.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар покупець здійснює на умовах 100% попередньої оплати вартості товару. За порушення обов`язку щодо вчасної оплати за поставлений товар у п.6.2 договору передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5% від простроченої суми.

Додатковою угодою №1 до договору купівлі-продажу №26/04/2018/Н від 11.05.2018р. сторони внесли зміни у п.4.2 договору щодо доставки товару.

Сторони підписали акт звірки розрахунків, у якому зазначається, що у відповідача перед позивачем станом на 14.03.2019р. існує 295'350,00 грн. заборгованості.

14.03.2019р. відповідач сплатив позивачу 100'000,00 грн., 15.03.2019р. - 100'000,00 грн., 04.04.2019р. - 20'000,00 грн., 11.04.2019р. - 20'000,00 грн. (копії платіжних доручень містяться у матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2019р. у справі №914/904/19, яке набрало законної сили, позовні вимоги ТзОВ ЛеРай задоволено частково, стягнуто з ТзОВ Ековей Вейст Менеджмент 55'350,00грн. заборгованості за договором, 1'825,85 грн. пені (за період з 06.04.2019р. по 08.05.2019р. включно), 5'535,00 грн. штрафу, 1'918,88 грн. судового збору та 4'500,00 витрат на професійну правову допомогу. У рішенні суду зазначається, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором - не повністю оплатив отриманий товар.

22.10.2019р. позивачу перераховано 69'129,73 грн. на виконання рішення суду від 03.09.2019р. у справі №914/904/19.

Позивач, звертаючись з даним позовом, просить стягнути з відповідача 7'841,50 грн. пені за період з 09.05.2019р. по 05.10.2019р., а також на підставі ст.625 ЦК України 913,54 грн. 3% річних за період з 06.04.2019 р. по 21.10.2019 р. та 547,97 грн. інфляційних втрат за період квітень-вересень 2019 року.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 11.05.2018 р.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача перед позивачем існувала основна заборгованість, яка, разом із пенею та штрафом у подальшому була стягнута рішенням суду, на виконання якого відповідач сплатив дані суми.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Таким чином, моментом виконання відповідачем грошового зобов`язання є 22.10.2019 р.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Отже, за змістом ст.ст.598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2. ст. 551 ЦК України).

У даній справі позивач на підставі ст.232 ГК України та п.6.2 договору просить стягнути з відповідача 7' 841,50 грн. пені за період з 09.05.2019р. (по 08.05.2019р. пеню стягнуто згадуваним рішенням суду) по 05.10.2019р. (останній день нарахування пені згідно ст.232 ГК України). Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що до стягнення підлягає 7' 796,01 грн. пені.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (вказана правова позиція щодо застосування ч.2 ст.625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18).

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які встановлені в ході судового розгляду.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд відзначає, що він є правильним і до стягнення з відповідача підлягає 913,54 грн. 3% річних та 547,97 грн. інфляційних втрат.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №3017 від 31.10.2019 р. на суму 1'921,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1'911,61 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2'000,00 грн. У судовому засіданні представник позивача повідомив про неможливість подання станом на момент вирішення спору по суті доказів понесення відповідних витрат, оскільки розрахунки ще не проведені, відтак заявив клопотання про те, що такі докази будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 129, 221, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ековей Вейст Менеджмент (79024, м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 176; код ЄДРПОУ 33951598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛеРай (81513, Львівська область, Городоцький район, с. Суховоля, вул. Зелена, 2А; код ЄДРПОУ 41603318) 7' 796,01 грн. пені, 913,54 грн. 3% річних, 547,97 грн. інфляційних втрат та 1' 911,61 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.01.2020 р.

Суддя Яворський Б.І.