Рішення

від 16.01.2020 по справі 917/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.20 Справа № 917/1965/19

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл", 36010, м. Полтава, вул. Половка, буд. 64

до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№9)", вул. Лісна, буд. 1/2, с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область, 39433

про стягнення 221865,93 грн. заборгованості

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: відсутній.

від відповідача: відсутній

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№9)" про стягнення 221865,93 грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №5 від 07.02.2019 р. з яких: 167119,96 грн. - основного боргу, 46762,64 грн. -пені, 3844,04 грн. - 3% річних, 4131,29 грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Відзив на позовну заяву відповідач у встановлений судом строк не надав.

Ухвалою від 17.12.2019р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

В судове засідання 16.01.2020р. представники сторін не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 17.12.2019р. За ухвалою суду від 17.12.2019р. явка представників сторін визнавалася необов`язковою.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами по справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд встановив наступні обставини.

07 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОРАНДА ОЙЛ (надалі по тексту - Позивач або Постачальник) та Державним підприємством СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ (№9) (надалі по тексту - Відповідач або Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №5 (надалі по тексту - Договір № 5).

Згідно із п. 1.1. Договору № 5 Постачальник, в порядку та на умовах визначених в даному Договорі, зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець, в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-76, А-92, А-95, дизельне паливо, абсорбент (компонент дизельного палива), масла та мастила, надалі - Товар.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 5 асортимент та кількість Товару за даним договором вказується у товарних накладних та рахунках-фактурах.

Пунктом 4.1. Договору № 5 визначено, що ціна Товару за даним договором вказується Постачальником у накладних та рахунках-фактурах.

У п. 5.1. Договору № 5 встановлено, що розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюється на умовах та порядку визначених Договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно із п. 5.2. Договору № 5 оплата товару Покупцем здійснюється в порядку 100 % оплати вартості конкретної партії товару (згідно з видатковою накладною) не пізніше дати поставки конкретної партії Товару.

Відповідно до п. 5.3. Договору № 5 визначено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Згідно із п. 6.2. Договору № 5 в разі затримки платежу від дати, що зазначена в договорі, Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 лютого 2019 року Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату № 16 на суму вартості Товару у розмірі 122 694,96 грн.

20 лютого 2019 року Позивач здійснив поставку Відповідачу Товару на суму у 122 694,96 грн., про що було складено видаткову накладну № 26 від 20.02.2019.

Відповідно до платіжного доручення №334 від 03.04.2019 Відповідач перерахував за рахунком на оплату № 16 від 07.02.2019 Позивачу 20 000,00 грн. у якості оплати вартості Товару, поставленого за видатковою накладною № 26 від 20.02.2019.

Згідно із платіжним дорученням № 691 від 09.07.2019 Відповідач перерахував за рахунком на оплату № 16 від 07.02.2019 Позивачу 20 000,00 грн. у якості оплати вартості Товару, поставленого за видатковою накладною № 26 від 20.02.2019.

Крім цього, 06 березня 2019 року Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату № 30 на суму вартості Товару у розмірі 124 425,00 грн.

06 березня 2019 року Позивач здійснив поставку Відповідачу Товару, на суму у 124425,00 грн., про що було складено видаткову накладну № 37 від 06.03.2019.

Відповідно до платіжного доручення № 229 від 18.03.2019 Відповідач перерахував за рахунком на оплату № 30 від 06.03.2019 Позивачу 20 000,00 грн. у якості оплати вартості Товару, поставленого за видатковою накладною № 37 від 06.03.2019.

Також, згідно із платіжним дорученням № 352 від 11.04.2019 Відповідач перерахував за рахунком на оплату № 30 від 06.03.2019 Позивачу 20 000,00 грн. у якості оплати вартості Товару, поставленого за видатковою накладною № 37 від 06.03.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо передачі товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, у зв`язку з чим заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 167 119,96 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 167 119,96 грн. заборгованості.

Крім того, на підставі п. 6.2 Договору №5 та ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 46762,64 грн. -пені, 3844,04 грн. - 3% річних, 4131,29 грн. - інфляційних нарахувань.

Таким чином, загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення, складає 221857,93 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено факт поставки відповідачу товару на загальну суму 247119,96 грн. Вказаний факт підтверджується видатковими накладними, які додані позивачем до позовної заяви та підписані представниками сторін та скріплена їх печатками, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунками на оплату, товаро-транспортними накладними (а.с. - 18-26).

Позивач за вказаний товар розрахувався частково на суму 80000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. - 28-31).

В зв`язку з викладеним, на підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 167119,96 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір поставки нафтопродуктів №5, видаткові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товаро- транспортні накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, докази часткової оплати) та підлягають задоволенню.

Таким чином, судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором сторони передбачили, що за порушення строків розрахунку Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Позивач при здійсненні розрахунку пені не врахував положення ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Суд здійснивши власний розрахунок пені з врахуванням положень вищезазначених норм, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 33874,58 грн., з яких: 17997,35 грн. за зобов`язаннями згідно видаткової накладної № 26 від 20.02.2019р. за загальний період з 21.02.2019р. по 21.08.2019р. та 15877,23 грн. за зобов`язаннями згідно видаткової накладної № 37 від 06.03.2019р. за загальний період з 07.03.2019р. по 07.09.2019р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено методику розрахунку інфляційних втрат та 3% з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 4131,29 грн. інфляційних нарахувань та 3844,04 грн. 3% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому завдоволенню, а саме: 167119,96 грн. - основний борг, 33874,58 грн. - пені, 4131,29 грн. - інфляційних нарахувань, 3844,04 грн. - 3% річних. Решта повних вимог підлягають - відмові.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№9)" (вул. Лісна, буд. 1/2, с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область, 39433, код ЄДРПОУ 08680626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оранда Ойл" (36010, м. Полтава, вул. Половка, буд. 64, код ЄДРПОУ 41561755) 167119,96 грн. - основного боргу згідно договору поставки нафтопродуктів №5 від 07.02.2019р., 33874,58 грн. - пені, 4131,29 грн. - інфляційні втрати, 3844,04 грн. - 3% річних, 3134,55 грн. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук