Рішення

від 20.01.2020 по справі 917/2032/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.20 р. Справа № 917/2032/19

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010", провулок Воронцовський, 13, кв. 23, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 37224743

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комета - М", юридична адреса: 36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 4, код ЄДРПОУ 33722034

про стягнення грошових коштів та розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

22.11.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Комета - М" про розірвання договору № 24/08 оренди лісів будівельних від 24.08.2018 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комета - М" та про стягнення заборгованості у сумі 129 547,22 грн., з яких 105 848,96 грн. - основна заборгованість, пеня - 17 791,32 грн., 3% річних - 1 496,39 грн., інфляційні витрати - 4 410,55 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Відповідач неналежно виконував свої обов`язки щодо своєчасності оплати оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2019 р. у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та надано строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, позивачу надано строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 26.11.2019 року про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.

У матеріалах справи наявні докази отримання позивачем і відповідачем ухвали Господарського суду полтавської області від 26.11.2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення.

09.12.2019 року відповідачем направлено до суду відзив на позовну заяву № 04/12 від 04.12.2019 року (вх. № 13614) про визнання позову по справі.

За приписами п. 1 частини 2 статті 46 ГПК України відповідач має право визнати позов на будь - якій стадії судового процесу. Аналогічна норма закріплена частиною 1 статті 191 ГПК України, за якою відповідач може визнати позов на будь - якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справі або в окремій письмовій заяві.

Беручи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб, суд прийняв визнання відповідачем позову.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

24.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Проект -2010" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комета-М" було укладено договір оренди лісів будівельних № 24/08 (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає в платне строкове володіння та користування Орендарю будівельні ліси, відповідно до специфікації, далі Обладнання для використання за прямим призначенням у виробничій діяльності орендаря, а орендар зобов`язується прийняти обладнання у володіння і користування, використовувати його за призначенням, своєчасно сплатити орендну плату, після закінчення терміну оренди повернути обладнання орендодавцю.

На виконання умов договору відповідач прийняв об`єкт оренди від позивача, що підтверджується актами приймання-передачі лісів будівельних в оренду: № 1 від 24.08.2018 року зі специфікацією № 1; № 2 від 04.09.2018 року зі специфікацією № 2 та № 3 від 11.10.2018 року зі специфікацією № 3, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 договору щомісячна орендна платна за 1 кв. м. будівельних лісів (обладнання) становить 24 (двадцять чотири) гривні, в тому числі ПДВ в місяць.

Згідно п. 3.2. договору орендар перераховує суму орендної плати, зазначену в п. 3.1. договору, на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.2. договору, орендар зобов`язується використовувати обладнання за його цільовим - призначенням відповідно до умов п.1.1. Договору, своєчасно здійснювати орендні платежі, містити обладнання в справному стані та не передавати обладнання третім особам.

30.12.2018 року між сторонами було складено та підписано Додаткову угоду № 1 до Договору № 24/08 оренди лісів будівельних (оперативної оренди) від 24.08.2018 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 до Договору №24/08 оренди лісів будівельних (оперативної оренди) від 24.08.2018 року сторонами було внесено зміни до Договору 24/08 оренди лісів будівельних (оперативної оренди) від 24.08.2018 року у зв`язку з продовженням строку дії Договору, пункт 2.2. розділу "Строк оренди" Договору та пункт 7.1. розділу "Строк дії Договору" Договору викладено у новій редакції наступного змісту: п.2.2. Строк оренди - з 31.12.2018 року - 31.12.2019 року.

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 31.01.2019 року, відповідач прийняв в оренду будівельне риштування на січень 2019 року на суму 50 463,48 грн.

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000013 від 19.02.2019 року, відповідач прийняв в оренду обладнання за період 01.02.2019 року по 18.02.2019 року на суму 12 865,70 грн.

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000014 від 28.02.2019 року, відповідач прийняв в оренду будівельне риштування за лютий 2019 року на суму 41 904,00 грн.

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 від 06.032019 року, відповідач прийняв в оренду будівельне риштування за період з 01.03.2019 року по 06.03.2019 року на суму 3 507,12 грн.

Згідно з Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 від 19.03.2019 року, відповідач прийняв в оренду будівельне риштування за період з 01.03.2019 року по 19.03.2019 року на суму 9 754,86 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2019 року підписаного обома сторонами заборгованість відповідача перед позивачем становить 105,848,96 грн.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві відповідач не здійснив жодного платежу за Договором № 24/08 оренди лісів будівельних (оперативної оренди) від 24.08.2019 року за період з 01.01.2019 року по 31.03.2019 року.

У зв`язку з вищевикладеним та за захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми боргу у розмірі 105 848,96 грн., пені у розмірі 17 791,32 грн. за період з 01.01.2019 року по 21.06.2019 року, 3% річних - 1 496,39 грн. за період з 01.01.2019 року по 21.06.2019 року, інфляційні витрати - 4 410,55 грн. за період січень-травень 2019 року.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Спір у справі виник, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати оренди лісів будівельних за договором.

В матеріалах справи відсутні докази того, що укладений між сторонами договір № 24/08 оренди лісів будівельних від 24.08.2018 року визнавався судом недійсним та внесення до нього змін, а тому цей правочин є правомірним.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 105 848,96 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів за користування лісами будівельними, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Пунктом 4 ст. 321 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 321 ГК України).

Згідно п. 6.2 договору у разі порушення строку оплати орендної плати Орендатор сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості обладнання, зазначеного в п. 1.3. Договір, за кожен день прострочки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови договору та норми чинного законодавства позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17 791,32 грн. за період з 01.01.2019 року по 21.06.2019 року, 3% річних - 1 496,39 грн. за період з 01.01.2019 року по 21.06.2019 року, інфляційні витрати - 4 410,55 грн. за період січень-травень 2019 року.

Здійснивши перевірку розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, наданого позивачем, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві, у зв`язку з суттєвим порушенням умов Договору оренди лісів будівельних № 24/01 від 24.08.2018 року, просить суд відповідно до умов даного Договору та законодавства, розірвати даний Договір.

В даному випадку визнання відповідачем вказаних позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд прийшов до висновку про розірвання договору № 24/08 оренди лісів будівельних від 24.08.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комета - М".

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, статтею 130 ГПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, частково покладається на відповідача в сумі 1 932,50 грн. Судовий збір в сумі 1 932,50 грн. (50 % від суми визнаного позивачем боргу та інфляційних нарахувань) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2 . Розірвати договір № 24/08 оренди лісів будівельних від 24.08.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комета - М".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комета - М" (юридична адреса: 36014, м. Полтава, пров. Спортивний, 4, код ЄДРПОУ 33722034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010" (провулок Воронцовський, 13, кв. 23, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 37224743) заборгованість у сумі 105 848,96 грн., пені у сумі 17 791,32 грн., 3% річних - 1 496,39 грн., інфляційні витрати - 4 410,55 грн. та судовий збір в розмірі 1 932,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Арт Проект-2010" (провулок Воронцовський, 13, кв. 23, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 37224743) з Державного бюджету України 1 932,50 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 429 від 13.11.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.01.2020 року.

Суддя Білоусов С. М.