Ухвала від 20.01.2020 по справі 917/91/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.01.20 Справа № 917/91/20

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі

за позовною заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до Фермерського господарства "Агро Плюс 3" вул. Дружби 2 А, с.Корніївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37441

про визначення частки у статутному капіталі та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

17.01.2020р. позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою. Наразі провадження у справі не відкрито.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, якою просить:

- накласти арешт на все майно, що перебуває у власності та користуванні відповідача та всіх учасників відповідача ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 );

- заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження майна чи майнових прав на частку у статутному капіталі ФГ "Агро плюс 3";

- заборонити усім особам, які виконують повноваження суб`єктів державної реєстрації згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в тому числі будь-яким державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, а також іншим акредитованим суб`єктам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження майна та майнових прав ФГ "Агро Плюс 3" та всіх учасників ФГ "Агро Плюс 3" - Сотченка В.М., Сотченка Ю.М.

У обґрунтування заяви заявник зазначає, що відповідач та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 діями та поведінкою мають за мету позбавити позивача частки у спільній сумісній власності; довідавшись про наявність господарської справи про виділення 1/3 частки у спільній сумісній власності та її стягнення, відповідач може вчинити дії, направлені на умисне відчуження на корить третіх осіб спільної сумісної власності, зокрема: техніки, нежитлових будівель, земельних ділянок, контролером яких він є. Отже, вважає позивач, існує реальна небезпека, що у разі постановлення судом рішення про задоволення позовних вимог, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду шляхом стягнення належної частки з майна відповідача.

Суд, вирішуючи заяву про забезпечення позову, виходить з наступного:

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, суд, проаналізувавши положення ст.ст. 136, 137 ГПК України, зауважує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Так, за приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, вказував, що йому стало відомо про намагання відповідача та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчинити дії, спрямовані на незаконне виключення позивача зі складу учасників відповідача; відповідач, довідавшись про існування судового спору, може вчинити дії, направлені на умисне відчуження на корить третіх осіб спільної сумісної власності,

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує вимоги заяви про забезпечення позову у справі, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідною заявою, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з заявою.

У даному випадку заявником не подано жодних доказів у обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, згідно ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених ч.9 цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору. Натомість, з огляду на предмет та підстави позовних вимог, вимога п.1 та п.2 заяви - накласти арешт на все майно, що перебуває у власності та користуванні всіх учасників відповідача ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчиняти будь-які юридично значимі дії, наслідком яких може бути відчуження майна чи майнових прав на частку у статутному капіталі ФГ "Агро плюс 3" - не відповідає приписам ч.10 ст.137 ГПК України.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-137, 234 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у забезпеченні позову.

Ухвала набирає законної сили 20.01.2020р. та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 255-257 ГПК України.

Суддя О.С.Мацко