Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/14615/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа №910/14615/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Казенного підприємства Кіровгеологія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер

про стягнення 9 206,88 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Казенне підприємство Кіровгеологія звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер про стягнення 9 206,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином свого зобов`язання з внесення орендних платежів за користування у період з грудня 2018 року по червень 2019 року орендованим згідно Договору №10-18 (обладнання) від 01.10.2018 майном, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер заборгованість у розмірі 8 209,07 грн., а також нараховані за неналежне виконання грошових зобов`язань пеню у розмірі 727,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 204,57 грн. та 3% річних у розмірі 65,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2019 відкрито провадження у справі №910/14615/19; вирішено здійснювати її розгляд з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 23.10.2019 була надіслана відповідачу 25.10.2019 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 04.11.2019, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

13.12.2019 судом повторно було направлено відповідачу ухвалу суду від 23.10.2019, однак поштове відправлення знову не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 20.12.2019, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому, судом було вжито всіх можливих та передбачених процесуальним законом заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи №910/14615/19.

Так, секретарем судового засідання було здійснено спробу повідомити відповідачу про розгляд справи №910/15615/19 засобами телефонного зв`язку, однак абонент за вказаним у вступній частині позовної заяви мобільним номером повідомив про помилковість зазначення такого номеру як контактного із представниками (працівниками) Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер , що підтверджується телефонограмою від 24.12.2019. Натомість у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо контактного номеру із представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер відсутні.

Крім того, секретарем судового засідання було направлено на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер , вказану як у вступній частині позовної заяви, так і в розділі 9. Юридичні адреси та банківські реквізити сторін Договору №10-18 (обладнання) від 01.10.2018, лист від 26.12.2019 з повідомленням про розгляд справи №910/14615/19.

Відтак, за відсутності будь-яких інших передбачених господарським процесуальним законом засобів та способів повідомлення відповідача про розгляд справи та керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду від 23.10.2019 є такою, що вручена відповідачу, та відповідно останній був належним чином та завчасно повідомлений про розгляд справи №910/14615/19 для можливості реалізувати свої передбачені Господарським процесуальним кодексом України права.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.10.2018 між Казенним підприємством Кіровгеологія (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Грінбернер (орендар) укладено Договір (обладнання) №10 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 орендодавець зобов`язався передати, а орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (обладнання, станки), найменування, технічний стан, вартість якого відображено в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно пункту 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, обов`язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно (обладнання) іншій стороні Договору (п. 2.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата за даним Договором складає 1 572,24 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 20%.

У відповідності до п. 3.2 Договору орендна плата перераховується орендарю на розрахунковий рахунок щомісячно згідно до наданих рахунків-фактур не пізніше 25-го числа місяця наступного за поточним.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 (п. 8.1 Договору).

Відповідно до пункту 8.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається пролонгованим на 1 рік і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

За актом №1 здачі-прийняття майна до Договору Казенним підприємством Кіровгеологія передано Товариству з обмеженою відповідальністю Грінбернер кран-балку 5 т, інв. №10400455, який на момент прийому-передачі був у задовільному та технічно-справному стані.

Позивач стверджує, що відповідач користувався з грудня 2018 року по червень 2019 року орендованим згідно Договору майном, зв`язку з чим зобов`язаний був сплатити Казенному підприємству Кіровгеологія орендну плату у загальному розмірі 15 024,43 грн., однак сплатив лише кошти в розмірі 8 209,07 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача про неналежне невиконання відповідачем свого зобов`язання із внесення орендної плати за Договором, у зв`язку з чим у нього станом на 01.08.2019 виникли заборгованість зі сплати орендних платежів у розмірі 6 815,36 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 727,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 204,57 грн. та 3% річних у розмірі 65,29 грн., нарахованих за період з 26.01.2019 по 01.08.2019.

Укладений сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України, а також зважаючи на правовий статус майна казенних підприємств - Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що за актом №1 здачі-прийняття майна до Договору Казенним підприємством Кіровгеологія передано Товариству з обмеженою відповідальністю Грінбернер кран-балку 5 т, інв. №10400455.

Доказів повернення відповідачем позивачу з орендного користування спірного майна матеріали справи не містять.

Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1 та 4 статті 285 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У пункті 3.1 Договору сторонами було погоджено, що орендна плата за даним Договором складає 1 572,24 грн. на місяць, в тому числі ПДВ 20%.

Частина 1 статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачає істотною умовою договору оренди визначення орендної плати з урахуванням її індексації.

Як вбачається із матеріалів справи Казенним підприємством Кіровгеологія виставлялись Товариству з обмеженою відповідальністю Грінбернер рахунки на сплату орендної плати, яка розраховувалась із застосуванням індексу інфляції.

За розрахунками позивача, які не спростовані відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю Грінбернер повинне було сплачено за користування орендованим майном у період з листопада 2018 року по червень 2019 року (включно) орендну плату у загальному розмірі 15 024,43 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу У України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 Договору орендна плата перераховується орендарю на розрахунковий рахунок щомісячно згідно до наданих рахунків-фактур не пізніше 25-го числа місяця наступного за поточним.

В матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачу рахунків на оплату орендної плати за користування майном у спірний період, проте суд відзначає, що рахунок є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання орендарю рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки не є обумовленою сторонами обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Наявність або відсутність рахунку не звільняє добросовісного боржника від обов`язку оплатити виконані позивачем роботи (за відсутності доказів звернення до кредитора при неясності реквізитів для оплати).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу за користування орендованим майном у грудні 2018 року - до 25.01.2019, за січень 2019 року - до 25.02.2019, за лютий 2019 року - до 25.03.2019, за березень 2019 року - до 25.04.2019, за квітень 2019 року - до 25.05.2019, за травень 2019 року - до 25.06.2018, за червень 2019 року - до 25.07.2019.

Натомість позивач вказує, що відповідачем було перераховано 26.03.2019 кошти у розмірі 1 665,38 грн. в якості оплати за користування майном у січні 2019 року, а також 20.06.2019 - у загальному розмірі 3 372,49 грн. в якості оплати за користування майном у лютому та березні 2019 року. Відтак, на думку позивача, у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендних платежів за користування спірним майном у грудні 2018 року та квітні-червні 2019 року у загальному розмірі 6 815,36 грн.

Однак суд не погоджується із такими твердженнями Казенного підприємства Кіровгеологія , оскільки позивачем не надано жодних доказів (платіжних доручень, банківських виписок) на підтвердження того, що здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Грінбернер 26.03.2019 та 20.06.2019 перерахунки коштів були з призначенням платежу саме на оплату певних (визначених не в порядку черговості) місяців користування майном, а відтак, жодних підстав вважати, що такі платежі повинні враховуватись в рахунок погашення заборгованості не в порядку черговості її виникнення у суду немає.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не доведено зворотного, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер наявна перед Казенним підприємством Кіровгеологія заборгованість зі сплати орендних платежів за користування у період з грудня 2018 року по червень 2019 року у розмірі 6 815,36 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу спірної суми коштів, як і не наведено спростування розміру даної заборгованості, а тому суд приходить до висновку про наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті орендних платежів за користування об`єктом оренди та з оплати послуг за період з грудня 2018 року по червень 2019 року у розмірі 6 815,36 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Товариство з обмеженою відповідальністю Грінбернер обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога Казенного підприємства Кіровгеологія про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер заборгованості у розмірі 6 815,36 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 727,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 204,57 грн. та 3% річних у розмірі 65,29 грн., нарахованих за період з 26.01.2019 по 01.08.2019.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановлених судом дат прострочення платежу та із врахуванням дат часткової оплати відповідачем заборгованості в визначеного позивачем періоду - з 26.01.2019 по 01.08.2019, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 64,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42,58 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати задоволенню не підлягають, оскільки обраховані невірно, так як позивачем не вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, а також не враховано періоди дефляції, яка мала місце у червні та липні 2019 року, хоча у своєму розрахунку Казенне підприємство Кіровгеологія вказує, що нараховує інфляцію з 26.01.2019 по 01.08.2019.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 727,95 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, положення Договору не містять умов, якими встановлюється порядок та розмір нарахування пені за невиконання орендарем своїх зобов`язань перед орендодавцем зі сплати орендних платежів, відтак суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення пені, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин позовні вимоги Казенного підприємства Кіровгеологія підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер підлягає стягненню заборгованість у розмірі 6 815,36 грн., 3% річних у розмірі 64,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 42,58 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 126, 129, 178, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Казенного підприємства Кіровгеологія задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Грінбернер (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 39527521) на користь Казенного підприємства Кіровгеологія (01103, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 8/9; ідентифікаційний код 14308279) заборгованість у розмірі 6 815 (шість тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 64 (шістдесят чотири) грн. 63 коп., інфляційні витрати у розмірі 42 (сорок два) грн. 58 коп., судовий збір у розмірі 1 444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 38 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.01.2020.

Суддя Р.В. Бойко