Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/15272/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа №910/15272/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства "Ресурс Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп"

про стягнення 164 209,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Приватне підприємство "Ресурс Буд" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" про стягнення 164 209,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що відповідачем не в повному обсязі виконано грошове зобов`язання перед позивачем з оплати поставлених будівельних матеріалів згідно Договору поставки №190053БЦ від 21.02.2019, а тому Приватне підприємство "Ресурс Буд" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" 128 217,60 грн. основного боргу, а також вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 15 721,35 грн., штрафу у розмірі 12 821,76 грн., 3% річних у розмірі 1 842,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 606,00 грн.

Також Приватним підприємством "Ресурс Буд" у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс витрати на оплату судового збору за звернення до господарського суду із даним позовом у розмірі 2 463,14 грн. та очікує понести витрати на правову допомогу у загальному розмірі 5 000,00 грн., відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15272/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

25.11.2019 через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Ресурс Буд" надійшла заява про розподіл судових витрат.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду міста Києва від 01.11.2019 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04075, м. Київ, вул. Курортна, буд. 15). Вказана ухвала суду не була вручена відповідачу - інші причини (05.11.2019 та 06.11.2019 не було уповноваженої особи), що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 12.11.2019 на конверті та була повернута до суду 13.11.2019.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду направлялися відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, в той час як поштове відправлення повернулось з підстав відсутності уповноваженої особи відповідача за адресою його місцезнаходження, суд приходить до висновку, що ухвала суду є такою, що була вручена відповідачу 12.11.2019 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відміток щодо причини повернення поштових відправлень).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.02.2019 між Приватним підприємством "Ресурс Буд", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп", як покупцем, було укладено договір поставки №190053РБЦ (надалі - "Договір"), згідно умов якого постачальник зобов`язувався передавати у власність покупця продукцію, а покупець приймати та своєчасно здійснювати її оплату (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2, 1.3 Договору предметом продажу є така продукція: будівельні матеріали в асортименті. Ціна, кількість, асортимент продукції вказуються в рахунках-фактурах, що виписуються постачальником до відвантаження продукції. При непогодженні покупця з ціною, кількістю та асортиментом продукції, він протягом дня повертає рахунок-фактуру постачальнику з пропозиціями щодо ціни, кількості, асортименту. Вважається, що сторони узгодили кількість, ціну та асортимент продукції, якщо покупець протягом 1 дня з моменту отримання рахунку-фактури на заявить свої заперечення і не поверне її постачальнику.

Згідно з п. 1.4 Договору загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що оформлюються сторонами під час дії цього Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що остаточний розрахунок з постачальником здійснюється протягом 5 банківських днів після складання видаткових накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг).

Пунктами 5.2, 5.3 Договору сторонами погоджено, що за прострочення оплати поставленої продукції в рамках даного Договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. У випадку прострочення більше, ніж 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє по 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним.

10.10.2019 позивачем було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" претензію вих. №0100, в якій вимагав сплатити суму основного боргу у розмірі 128 217,60 грн. шляхом перерахування на вказаний у претензії рахунок.

Спір у справі виник у зв`язку твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого йому товару згідно Договору поставки №190053РБЦ від 21.02.2019, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 128 217,60 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 15 721,35 грн., штрафу у розмірі 12 821,76 грн., 3% річних у розмірі 1 842,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 606,00 грн.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством "Ресурс Буд" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" будівельні матеріали на загальну суму 811 099,05 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- згідно видаткової накладною №РБК-001027-1 від 22.02.2019 поставлено 11,2 т шлакопортландцемент ШПЦ III/А-400 та 11,2 портландцемент зі шлаком ПЦ II/Б-Ш-400 на загальну суму 42 123,24 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-001027 від 22.02.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-001027-2 від 22.02.2019 поставлено 11,2 т шлакопортландцемент ШПЦ III/А-400 та 11,2 портландцемент зі шлаком ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 47 936,05 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-001027 від 22.02.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-002378 від 29.03.2019 поставлено 44,8 т портландцемент зі шлаком ПЦ II/А-Ш-500 на загальну суму 106 489,42 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-002378 від 28.03.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-003299-1 від 06.05.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 62 092,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-003299 від 17.04.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-003299-2 від 07.05.2019 поставлено 22,4 портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 62 092,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-003299 від 17.04.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-004649-1 від 22.05.2019 поставлено 8 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н, 6,4 т портландцемент зі шлаком ПЦ II/Б-Ш-400 та 8 т портландцемент зі шлаком ПЦ II/А-Ш-500 на загальну суму 54 871,97 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-004649 від 22.05.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-004649-2 від 23.05.2019 поставлено 8 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н, 6,4 т портландцемент зі шлаком ПЦ II/Б-Ш-400 та 8 т портландцемент зі шлаком ПЦ II/А-Ш-500 на загальну суму 54 871,97 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-004649 від 22.05.2019;

- згідно видаткової накладною №РБК-005116-1 від 06.06.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 62 092,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-005116 від 31.05.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-005116-2 від 07.06.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 62 092,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-005116 від 31.05.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-006800-1 від 10.07.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 64 108,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-006800 від 05.07.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-006800-2 від 10.07.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 64 108,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-006800 від 05.07.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-007964-1 від 30.07.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 64 108,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-007964 від 29.07.2019);

- згідно видаткової накладною №РБК-007964-2 від 30.07.2019 поставлено 22,4 т портландцемент ПЦ I-500Р-Н на загальну суму 64 108,80 грн. з ПДВ (містить посилання на рахунок-фактура №РБК-007964 від 29.07.2019).

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками, а також в них міститься посилання на реквізити Договору та рахунки-фактури.

Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу товару на загальну суму 811 099,05 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що за умовами п. 3.3 Договору передбачено, що остаточний розрахунок з постачальником здійснюється протягом 5 банківських днів після складання видаткових накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг).

Матеріали справи не містять актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), проте всі наявні видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін, при цьому, доказів наявності у відповідача жодних заперечень стосовно якості та кількості отриманого товару відсутні у матеріалах справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі №906/953/17.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей, що відповідач звертався до позивача з вимогами передати належним чином складені акти здачі прийняття робіт для виконання своїх грошових зобов`язань, а часткова сплата ним вартості поставленого товару (відповідно до виписок по рахунку позивача в період з 27.03.2019 по 29.07.2019 в розмірі 682 881,45 грн.) свідчить про наявність у нього повного пакету документів, переданого п. 3.3 Договору.

Таким чином, відсутність актів здачі прийняття робіт (складання яких притаманне правовідносинам, що виникають з договору підряду) у даному випадку не є підставою для висновку, що у відповідача не розпочався перебіг строку оплати поставленого товару з дати складання видаткових накладних.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.3 Договору відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений позивачем товар:

- за видатковою накладною №РБК-001027-1 від 22.02.2019 - товар на суму 42 123,24 грн. з ПДВ у строк до 01.03.2019.

- за видатковою накладною №РБК-001027-2 від 22.02.2019 - товар на суму 47 936,05 грн. з ПДВ у строк до 01.03.2019;

- за видатковою накладною №РБК-002378 від 29.03.2019 - товар на суму 106 489,42 грн. з ПДВ у строк до 05.04.2019;

- за видатковою накладною №РБК-003299-1 від 06.05.2019 - товар на суму 62 092,80 грн. з ПДВ у строк до 13.05.2019;

- за видатковою накладною №РБК-003299-2 від 07.05.2019 - товар на суму 62 092,80 грн. з ПДВ у строк до 14.05.2019;

- за видатковою накладною №РБК-004649-1 від 22.05.2019 - товар на суму 54 871,97 грн. з ПДВ у строк до 29.05.2019;

- за видатковою накладною №РБК-004649-2 від 23.05.2019 - товар на суму 54 871,97 грн. з ПДВ у строк до 30.05.2019;

- за видатковою накладною №РБК-005116-1 від 06.06.2019 - товар на суму 62 092,80 грн. з ПДВ у строк до 13.06.2019;

- за видатковою накладною №РБК-005116-2 від 07.06.2019 - товар на суму 62 092,80 грн. з ПДВ у строк до 14.06.2019;

- за видатковою накладною №РБК-006800-1 від 10.07.2019 - товар на суму 64 108,80 грн. з ПДВ у строк до17.07.2019 ;

- за видатковою накладною №РБК-006800-2 від 10.07.2019 - товар на суму 64 108,80 грн. з ПДВ у строк до 17.07.2019;

- за видатковою накладною №РБК-007964-1 від 30.07.2019 - товар на суму 64 108,80 грн. з ПДВ у строк до 06.08.2019;

- згідно видаткової накладною №РБК-007964-2 від 30.07.2019 - товар на суму 64 108,80 грн. з ПДВ у строк до 06.08.2019.

Як вбачається з наданих відповідачем виписок по рахункам відповідачем було перераховано позивачу: 27.03.2019 - 90 059,29 грн. (призначення платежу: плата за цемент, згідно рах. №РБК-001027 від 22.02.2019); 03.05.2019 - 106 489,42 грн. (призначення платежу: плата за цемент, згідно рах. №РБК-002378 від 28.03.2019); 21.05.2019 - 124 185,60 грн. (призначення платежу: плата за цемент, згідно рах. №РБК-003299); 06.06.2019 - 109 743,94 грн (призначення платежу: плата за цемент, згідно рах. №РБК-004649 від 22.05.2019); 09.07.2019 - 124 185,60 грн. (призначення платежу: плата за цемент, згідно рах. №РБК-005116 від 31.05.2019); 29.07.2019 - 128 217,60 грн. (призначення платежу: плата за цемент, згідно рах. №РБК-006800 від 05.07.2019).

У відповідності до тверджень Приватного підприємства "Ресурс Буд" та наявних в матеріалах справи документів відповідачем було оплачено поставлений позивачем згідно видаткових накладних №РБК-001027-1 від 22.02.2019, №РБК-001027-2 від 22.02.2019, №РБК-002378 від 29.03.2019, №РБК-003299-1 від 06.05.2019, №РБК-003299-2 від 07.05.2019, №РБК-004649-1 від 22.05.2019, №РБК-004649-2 від 23.05.2019, №РБК-005116-1 від 06.06.2019, №РБК-005116-2 від 07.06.2019, №РБК-006800-1 від 10.07.2019 ,№РБК-006800-2 від 10.07.2019, товар з простроченням та лише частково - у загальному розмірі 682 881,45 грн.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження позивача щодо часткової оплати відповідачем поставленого згідно Договору товару не були спростовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого Приватним підприємство "Ресурс Буд" товару в повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару, у зв`язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов`язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, у зв`язку з чим у Товариством з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає суму 128 217,60 грн.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по оплаті на користь позивача 128 217,60 грн. поставленого ним товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Приватного підприємства "Ресурс Буд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 128 217,60 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 721,35 грн., штрафу у розмірі 12 821,76 грн., 3% річних у розмірі 1 842,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 606,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2 Договору сторонами погоджено, що за прострочення оплати поставленої продукції в рамках даного Договору покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З пункту 5.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ) порядок нарахування пені (за кожен день прострочення платежу), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 721,35 грн. нараховану на заборгованість за видатковими накладними: №РБК-003299-1 від 06.05.2019 - за період з 14.05.2019 по 21.05.2019 у розмірі 476,38 грн.; №РБК-003299-2 від 07.05.2019 - за період з 15.05.2019 по 21.05.2019 у розмірі 416,79 грн.; №РБК-004649-1 від 22.05.2019 - за період з 30.05.2019 по 05.06.2019 у розмірі 368,32 грн.; №РБК-004649-2 від 23.05.2019 - за період з 31.05.2019 по 05.06.2019 у розмірі 315,70 грн.; №РБК-005116-1 від 06.06.2019 - за період з 14.06.2019 по 08.07.2019 у розмірі 1 488,53 грн.; №РБК-005116-2 від 07.06.2019 - за період з 17.06.2019 по 08.07.2019 у розмірі 1488.53 грн.; №РБК-006800-1 від 10.07.2019 - за період з 17.07.2019 по 28.07.2019 у розмірі 720,13 грн.; №РБК-006800-2 від 10.07.2019 - за період з 17.07.2019 по 28.07.2019 у розмірі 720,13 грн.; №РБК-007964-1 від 30.07.2019 - за період з 07.08.2019 по 29.10.2019 у розмірі 4 863,42 грн.; №РБК-007964-2 від 30.07.2019 - за період з 07.08.2019 по 29.10.2019 у розмірі 4 863,42 грн.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

В той же час, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені, оскільки останній день не є повним днем прострочення сплати суми заборгованості.

Таким чином, є правомірним нарахування пені за прострочення оплати поставленого товару за видатковими накладними:

№РБК-003299-1 від 06.05.2019 - з 14.05.2019 по 20.05.2019;

№РБК-003299-2 від 07.05.2019 - з 15.05.2019 по 20.05.2019;

№РБК-004649-1 від 22.05.2019 - з 30.05.2019 по 05.06.2019;

№РБК-004649-2 від 23.05.2019 - з 31.05.2019 по 05.06.2019;

№РБК-005116-1 від 06.06.2019 - з 14.06.2019 по 08.07.2019;

№РБК-005116-2 від 07.06.2019 - з 15.06.2019 по 08.07.2019;

№РБК-006800-1 від 10.07.2019 - з 18.07.2019 по 28.07.2019;

№РБК-006800-2 від 10.07.2019 - з 18.07.2019 по 28.07.2019;

№РБК-007964-1 від 30.07.2019 - з 07.08.2019 по 29.10.2019;

№РБК-007964-2 від 30.07.2019 - з 07.08.2019 по 29.10.2019.

Суд здійснивши власний розрахунок пені (з врахуванням визначеного судом початку періоду нарахування пені та кінця періоду такого нарахування по кожній видатковій накладній), суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" є пеня у загальному розмірі 15 500,63 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмір 196,17 грн. обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12 821,76 грн.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3 Договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення більше, ніж 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції.

Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару більш ніж на 30 календарних днів за видатковими накладними №РБК-007964-1 від 30.07.2019 та №РБК-007964-2 від 30.07.2019, то вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до п. 5.3 Договору є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимоги Приватного підприємства "Ресурс Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" про стягнення штрафу у розмірі 12 821,76 грн. та необхідність її задоволення в повному обсязі.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором поставки, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з викладеного в позові розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 842,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 606,00 грн., нараховані на заборгованість за видатковими накладних: №РБК-001027-1 від 22.02.2019 - за період з 01.03.2019 по 27.03.2019; №РБК-001027-2 від 22.02.2019 - з 01.03.2019 по 27.03.2019; №РБК-002378 від 29.03.2019 - з 05.04.2019 по 05.05.2019; №РБК-003299-1 від 06.05.2019 - за період з 14.05.2019 по 21.05.2019; №РБК-003299-2 від 07.05.2019 - за період з 15.05.2019 по 21.05.2019; №РБК-004649-1 від 22.05.2019 - за період з 30.05.2019 по 05.06.2019; №РБК-004649-2 від 23.05.2019 - за період з 31.05.2019 по 05.06.2019; №РБК-005116-1 від 06.06.2019 - за період з 14.06.2019 по 08.07.2019; №РБК-005116-2 від 07.06.2019 - за період з 17.06.2019 по 08.07.2019; №РБК-006800-1 від 10.07.2019 - за період з 17.07.2019 по 28.07.2019; №РБК-006800-2 від 10.07.2019 - за період з 17.07.2019 по 28.07.2019; №РБК-007964-1 від 30.07.2019 - за період з 07.08.2019 по 29.10.2019; №РБК-007964-2 від 30.07.2019 - за період з 07.08.2019 по 29.10.2019.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних з урахуванням встановлено судом періоду нарахування на заборгованість за видатковими накладними: №РБК-001027-1 від 22.02.2019 - з 02.03.2019 по 26.03.2019; №РБК-001027-2 від 22.02.2019 - з 02.03.2019 по 26.03.2019; №РБК-002378 від 29.03.2019 - з 06.04.2019 по 02.05.2019; №РБК-003299-1 від 06.05.2019 - з 14.05.2019 по 20.05.2019; №РБК-003299-2 від 07.05.2019 - з 15.05.2019 по 20.05.2019; №РБК-004649-1 від 22.05.2019 - з 30.05.2019 по 05.06.2019; №РБК-004649-2 від 23.05.2019 - з 31.05.2019 по 05.06.2019; №РБК-005116-1 від 06.06.2019 - з 14.06.2019 по 08.07.2019; №РБК-005116-2 від 07.06.2019 - з 15.06.2019 по 08.07.2019; №РБК-006800-1 від 10.07.2019 - з 18.07.2019 по 28.07.2019; №РБК-006800-2 від 10.07.2019 - з 18.07.2019 по 28.07.2019; №РБК-007964-1 від 30.07.2019 - з 07.08.2019 по 29.10.2019; №РБК-007964-2 від 30.07.2019 - з 07.08.2019 по 29.10.2019, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" 3% річних у розмірі 1 797,55 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 45,06 грн. обраховані невірно, а відтак не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат на заборгованість за видатковими накладними, які додані позивачем до позову, у розмірі 5 606,00 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов`язань тривало за видатковими накладних: №РБК-001027-1 від 22.02.2019 - 25 днів; №РБК-001027-2 від 22.02.2019 - 25 днів; №РБК-002378 від 29.03.2019 - 27 днів; №РБК-003299-1 від 06.05.2019 - 7 днів; №РБК-003299-2 від 07.05.2019 - 6 днів; №РБК-004649-1 від 22.05.2019 - 7 днів; №РБК-004649-2 від 23.05.2019 - 6 днів; №РБК-005116-1 від 06.06.2019 - 25 днів; №РБК-005116-2 від 07.06.2019 - 24 дні; №РБК-006800-1 від 10.07.2019 - 11 днів; №РБК-006800-2 від 10.07.2019 - 11 днів; №РБК-007964-1 від 30.07.2019 - 83 дні; №РБК-007964-2 від 30.07.2019 - 83 дні.

З системного аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та методики нарахування інфляційних втрат, вбачається, що останні підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало більше половини місяця.

Таким чином, інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за видатковими накладними: №РБК-003299-1 від 06.05.2019; №РБК-003299-2 від 07.05.2019; №РБК-004649-1 від 22.05.2019; №РБК-004649-2 від 23.05.2019; №РБК-006800-1 від 10.07.2019; №РБК-006800-2 від 10.07.2019, не нараховуються, оскільки прострочення виконання зобов`язань по таким накладним тривало менше половини місяця.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат на заборгованість за видатковими накладними: №РБК-001027-1 від 22.02.2019 - з 02.03.2019 по 26.03.2019; №РБК-001027-2 від 22.02.2019 - з 02.03.2019 по 26.03.2019; №РБК-002378 від 29.03.2019 - з 06.04.2019 по 02.05.2019; №РБК-005116-1 від 06.06.2019 - з 14.06.2019 по 08.07.2019; №РБК-005116-2 від 07.06.2019 - з 15.06.2019 по 08.07.2019; №РБК-007964-1 від 30.07.2019 - з 07.08.2019 по 29.10.2019; №РБК-007964-2 від 30.07.2019 - з 07.08.2019 по 29.10.2019, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" інфляційних втрат у розмірі 2 665,78 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі 2 940,22 грн. обраховані невірно, а відтак не підлягають стягненню з відповідача.

Відмінність обрахунку інфляційних втрат судом та позивачем зумовлена, тим, що судом було визначено початок періоду нарахування інфляційних втрат та кінець періоду такого нарахування по кожній видатковій накладній, а також тим, що Приватним підприємством "Ресурс Буд" не було враховано періоди, в які мала місце дефляція, в той час як до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Ресурс Буд" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" основного боргу у розмірі 128 217,60 грн., пені у розмірі 15 500,63 грн., штрафу у розмірі 12 821,76 грн., 3% річних у розмірі 1 797,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 665,78 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем також заявлено до стягнення у якості судових витрат витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Приватне підприємство "Ресурс Буд" до своєї позовної заяви долучило попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5 000,00 грн., відшкодування яких просив покласти на відповідача.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги №25/10 від 25.10.2019, акт надання послуг №11/01 від 11.11.2019 та платіжне доручення №302 від 12.11.2019 на суму 5 000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 4 902,38 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 124, 126, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Ресурс Буд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неонік-Груп" (04075, м. Київ, вул. Курортна, буд. 15; ідентифікаційний код 38736434) на користь Приватного підприємства "Ресурс Буд" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34; ідентифікаційний код 36506383) заборгованість у розмірі 128 217 (сто двадцять вісім тисяч двісті сімнадцять) грн. 60 коп., пеню у розмірі 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. 63 коп., штрафу у розмірі 12 821 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1 797 (одна тисяча сімсот дев`яносто сім) грн. 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 665 (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн. 78 коп., витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 2 415 (дві тисячі чотириста п`ятнадцять) грн. 05 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко