Постанова

від 23.12.2019 по справі 910/8892/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2019 р. Справа№ 910/8892/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дідиченко М.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019

у справі №910/8892/19 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім 2001

про стягнення 158 316,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича (надалі - ТОВ Родень-М , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім 2001 (надалі - ТОВ Агрохім 2001 , відповідач) про стягнення 158 316,00 грн заборгованості, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів, сплачених за поставлений ним товар, який в подальшому був повернутий покупцем останньому.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/8892/19 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини щодо поставки товару, наявність яких підтверджується прийняттям зобов`язання шляхом його виконання; сума поставки товару згідно видаткових накладних складає 831 537,75 грн, а не 815 412,75 грн, та перераховані позивачем відповідачеві кошти складають загальну суму 967 387,75 грн, а не 906 262,75 грн, як зазначено позивачем; надані позивачем докази, з якими останній пов`язує можливість стягнення з відповідача суми в розмірі 158 316,00 грн, не мають своїм наслідком підстав, з яких можливо встановити обставини, що входять до предмету доказування та які б дали можливість дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування скарги апелянт зазначав, що суд залишив поза увагою той факт, що не за усіма видатковими накладними, доданими до позовної заяви, здійснено поставку виключно карбаміду, повернення оплати за який є предметом спору у даній справі; різниця в сумах поставки, визначеної позивачем та визначеної судом, складає 16 125,00 грн, що становить вартість поставленої позивачеві аміачної селітри згідно видаткової накладної № РН-00000036 від 23.01.2013, а різниця в сумах перерахувань складає 61 125,00 грн та є різницею між загальною сумою оплати проведеною 22.01.2013 та сумою оплати саме за карбамід, поставлений за вказаною видатковою накладною; судом не зазначено яким чином дана різниця впливає на обґрунтованість позовних вимог, оскільки як сума, вказана позивачем, так і сума, встановлена судом, повністю покривають вартість поставленого товару; суд дійшов необґрунтованих висновків щодо невірності розрахунків позивача; видаткові накладні підтверджують факт поставки карбаміду до 01.07.2013 в кількості та вартості більшій, ніж в подальшому було повернуто відповідачеві; відсутність підстав для повернення товару, про яку зазначає суд в оскаржуваному рішенні, не спростовує факту його повернення, який позивачем належним чином доведений та визнаний судом; спору щодо підстав (причин) повернення товару між сторонами не виникало; відсутність попередніх листів та претензій жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку повернути кошти, а також додатково вказує на те, що вимога, на підставі якої виник семиденний строк на повернення коштів, єдина і саме з фактом її пред`явлення пов`язано виникнення у відповідача зобов`язання з повернення коштів в сумі 158 316,00 грн та його прострочення відповідачем з 14.05.2019; судом не враховано клопотання позивача про розподіл судових витрат згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/8892/19, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено ТОВ Агрохім 2001 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наголошував на тому, що в рамках договірних відносин між сторонами була здійснена поставка не лише карбаміду, але й інших видів мінеральних добрив; вартість та кількість таких добрив підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а тому проведення позивачем розрахунків сплачених коштів та вартості поставки виключно щодо карбаміду без включення інших видів товарів є помилковим; позивачем не надано рахунки-фактури, на які останній посилається в обґрунтування своїх доводів; позивачем не доведено того факту, що поставка та оплата товару за вказаними рахунками та видатковими накладними відбулась щодо договірних правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі; обґрунтованим є висновок суду про те, що із наданих видаткових накладних (повернення) не вбачається за можливе встановити, з яких саме із 19 видаткових накладних, за якими був поставлений товар (що в якості доказів були надані позивачем), було повернуто товар на суму 158 316, 00 грн та відповідно встановити причини його повернення; позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували той факт, що повернення товару безпосередньо пов`язано з поставкою товару за видатковими накладними, що додані позивачем до матеріалів справи; позивачем не надано товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалось перевезення товару до відповідача, що ставить під сумнів сам факт передачі товару; судом правомірно здійснено розподіл судових витрат.

12.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт наголошував на тому, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на взаємовідносинах, які виникли між сторонами в частині поставки карбаміду, його оплати та повернення; господарські операції, пов`язані з поставкою іншого товару не мають значення для даної справи; матеріали справи містять достатньо доказів для ідентифікації за родовими ознаками карбаміду, який поставлявся позивачеві та відповідно повертався останнім відповідачу; з огляду на предмет спору у даній справі та враховуючи підписані уповноваженими представниками обох сторін видаткові накладні щодо повернення товару, факт перевезення останнього до відповідача не потребує доказування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 розгляд апеляційної скарги ТОВ Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/8892/19 призначено на 23.12.2019.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, постановою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2018 у справі №925/1499/17 ТОВ Родень-М визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

Під час виконання повноважень ліквідатора арбітражним керуючим Голінним Андрієм Михайловичем було встановлено факт неповернення коштів на користь ТОВ Родень-М зі сторони ТОВ Агрохім 2001 за повернутий товар на суму 158 316, 00 грн.

За твердженням ліквідатора, при дослідженні первинної документації ТОВ Родень-М було встановлено, що ТОВ Агрохім 2001 в період з 23.01.2013 по 14.03.2013 здійснило поставку на користь ТОВ Родень-М товару, а саме, карбаміду в загальній кількості 207,35 тонн на загальну суму 815 412,75 грн (з урахуванням ПДВ).

За поставлений товар ТОВ Родень-М в період з 05.12.2012 по 06.03.2013 перерахувало ТОВ Агрохім 2001 кошти в сумі 906 262,75 грн (з урахуванням ПДВ) згідно виставлених рахунків.

При цьому, ТОВ Родень-М повернуло ТОВ Агрохім 2001 товар в загальній кількості - 40,08 тонн на загальну суму 158 316,00 грн, а саме, згідно з видатковою накладною № ВП-0000003 від 01.07.2013 - карбамід загальною кількістю 23,32 тонн на загальну вартість 92 114,00 грн та згідно з видатковою накладною № ВП-0000004 від 01.07.2013 - карбамід загальною кількістю 16,76 тонн на загальну вартість 66 202,00 грн.

Водночас, як зазначає ліквідатор, виходячи з наявної в нього документації, кошти за повернутий товар в сумі 158 316,00 грн, які ТОВ Родень-М попередньо перераховувало на рахунки ТОВ Агрохім 2001 повернуті не були.

У зв`язку з зазначеним, 03.05.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення в семиденний строк коштів в сумі 158 316, 00 грн, яка була вручена уповноваженій особі останнього 07.05.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та роздруківкою з офіційного сайту АТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с. 62-63).

Посилаючись на те, що обов`язок відповідача повернути грошові кошти за повернутий йому товар у сумі 158 316,00 грн виник 08.05.2019, однак, у встановлений у вимозі строк (до 13.05.2019) позивачеві такі кошти не були повернуті, останній звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З матеріалів справи вбачається, договір між сторонами у формі єдиного документу не складався.

Вказане також не спростовують доводи відповідача про те, що між сторонами у період 2012-2013 років було укладено декілька договорів купівлі-продажу, оскільки останнім не надано суду жодного договору у формі єдиного документу.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між сторонами, виходячи з аналізу положень статей 174, 181 ГК України та статей 202, 205, 626, 628, 638, 639 ЦК України, колегія суддів вважає, що між сторонами у справі у період з 23.01.2013 по 14.03.2013 шляхом вчинення конклюдентних дій фактично було укладено договір купівлі-продажу у письмовій формі у спрощений спосіб, а саме, шляхом поставки відповідачем позивачеві та прийняття останнім у вказаний період товару за наступними видатковими накладними (а.с. 41-59):

- № РН-0000036 від 23.01.2013 на суму 27 975,00 грн;

- № РН-0000069 від 04.02.2013 на суму 79 869,00 грн;

- № РН-0000090 від 05.02.2013 на суму 65 017,00 грн;

- № РН-0000084 від 06.02.2013 на суму 66 123,00 грн;

- № РН-0000085 від 07.02.2013 на суму 22 041,00 грн;

- № РН-0000087 від 07.02.2013 на суму 38 863,50 грн;

- № РН-0000088 від 11.02.2013 на суму 57 661,50 грн;

- № РН-0000089 від 12.02.2013 на суму 57 661,50 грн;

- № РН-0000112 від 13.02.2013 на суму 27 300,00 грн;

- № РН-0000129 від 14.02.2013 на суму 65 130,00 грн;

- № РН-0000130 від 15.02.2013 на суму 60 255,00 грн;

- № РН-0000131 від 18.02.2013 на суму 60 216,00 грн;

- № РН-0000132 від 20.02.2013 на суму 22 912,50 грн;

- № РН-0000133 від 20.02.2013 на суму 37 801,50 грн;

- № РН-0000134 від 21.02.2013 на суму 60 948,50 грн;

- № РН-0000135 від 25.02.2013 на суму 7 031,00 грн;

- № РН-0000136 від 25.02.2013 на суму 47 400,00 грн;

- № РН-0000137 від 25.02.2013 на суму 6 181,75 грн;

- № РН-0000318 від 14.03.2013 на суму 21 150,00 грн.

Вищезазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами обох сторін, що останніми не заперечується, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 № 88, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки відповідачем товару позивачеві.

Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що за вказаними видатковими накладними було поставлено товар - карбамід на загальну суму 831 537,75 грн (з урахуванням ПДВ), оскільки дана сума є загальною сумою усіх видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковою накладною № РН-0000036 від 23.01.2013 на суму 27 975,00 грн окрім карбаміду у кількості 3 т на суму 9 875,00 грн без ПДВ було поставлено також аміачну селітру у кількості 5 т на суму 13 437,50 грн без ПДВ, що з урахуванням ПДВ становить 16 125,00 грн.

Отже, як правильно зазначає позивач, за вищенаведеними видатковими накладними було поставлено відповідачем карбаміду на загальну суму 815 412,75 грн (з урахуванням ПДВ).

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, із наданих позивачем банківських виписок ПАТ Міський комерційний банк та АТ БМ Банк (а.с. 29-35) вбачається, що в період з 05.12.2012 по 06.03.2013 ТОВ Родень-М було перераховано на рахунок ТОВ Агрохім 2001 кошти в сумі 967 387,75 грн (з урахуванням ПДВ).

Водночас, місцевим господарським судом залишено поза увагою те, що у вказану суму включено оплату не лише за карбамід, а також за нітроамафоску та аміачну селітру згідно рахунку №34 від 21.01.2013, що вбачається з призначення платежу по оплаті, здійсненій позивачем 22.01.2013 на суму 72 975,00 грн (а.с. 30, зворот).

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру №СФ-0000034 від 21.01.2013 на загальну суму 72 975,00 грн (з урахуванням ПДВ), з яких 37 500,00 грн без ПДВ за 10 т нітромафоски, 13 437,50 грн без ПДВ за 5 т аміачної селітри та 9 875,00 грн без ПДВ за 3 т карбіміду (а.с. 39).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням позивача про те, що за поставлений відповідачем карбамід позивач перерахував на рахунок ТОВ Агрохім 2001 грошові кошти в сумі 906 262,75 грн (з урахуванням ПДВ).

Враховуючи викладене, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що поставлений відповідачем згідно вищенаведених видаткових накладних товар - карбамід позивач оплатив у повному обсязі шляхом здійснення попередньої оплати.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Родень-М повернуло ТОВ Агрохім 2001 карбамід у загальній кількості 40,08 тонн на загальну суму 158 316,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними (повернення):

- № ВП-0000003 від 01.07.2013, згідно з якою повернуто карбамід загальною кількістю 23,32 тонн на загальну суму 92 114, 00 грн з ПДВ (а.с. 60);

- № ВП-0000004 від 01.07.2013, згідно з якою повернуто карбамід загальною кількістю 16,76 тонн на загальну суму 66 202,00 грн (а.с. 61).

З огляду на те, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками товариств, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 № 88, колегія суддів дійшла висновку, що такі видаткові накладні є належними та допустимими доказами на підтвердження факту повернення позивачем товару (карбаміду) відповідачеві.

При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що із наданих видаткових накладних (повернення) не вбачається за можливе встановити, з яких саме із 19 видаткових накладних, за якими був поставлений товар, позивачем було повернуто товар на суму 158 316,00 грн та відповідно встановити причини його повернення, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки накладні на повернення карбаміду підписані сторонами без зауважень та заперечень, факт прийняття такого товару відповідачем не заперечується, доказів здійснення поставок карбаміду за іншими договорами/видатковими накладними матеріали справи не містять, а причини повернення товару не є предметом дослідження у даній справі.

За наведених обставин, колегією суддів встановлено факт поставки відповідачем позивачеві товару - карбаміду, факт повного розрахунку за поставлений товар та факт повернення товару позивачем відповідачеві після поставки товару та його оплати.

Крім того, доводи відповідача, з якими погодився місцевий господарський суд, про недоведеність позовних вимог з огляду на ненадання позивачем рахунків-фактур №СФ-001474 від 04.12.2012 та №СФ-0000214 від 05.03.2013, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки останні не є первинними документами, а їх відсутність у матеріалах справи не спростовує ані факт оплати товару (карбаміду), ані факт його поставки та повернення.

За приписами ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, за змістом наведеної норми, позивач має право або вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як було зазначено вище, 03.05.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення в семиденний строк коштів в сумі 158 316, 00 грн, яка була вручена уповноваженій особі останнього 07.05.2019.

Відтак, обов`язок відповідача повернути грошові кошти за повернутий йому товар у сумі 158 316,00 грн виник 08.05.2019, однак, у встановлений у вимозі семиденний строк, тобто до 13.05.2019, позивачеві такі кошти не були повернуті. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги законодавства, на переконання суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем було надано належні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх міркувань та заперечень, а також не спростовано розміру заявленої до стягнення суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що позивачем здійснено попередню оплату товару (карбаміду) на суму, що перевищує вартість отриманого товару, враховуючи доведеність факту повернення відповідачеві частини поставленого товару та відсутність доказів повернення попередньо сплачених грошових коштів за повернутий товар, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 158 316,00 грн.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-3 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Колегія суддів, зважаючи на викладене вище, вважає апеляційну скаргу ТОВ Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/8892/19 - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.

У зв`язку з задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи місцевим господарським судом та перегляд справи у суді апеляційної інстанції, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/8892/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/8892/19 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М в особі ліквідатора арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім 2001 (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгена, буд. 31, офіс 6; ідентифікаційний код 35274677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Родень-М (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, вул. Благовісна, буд. 299, кв. 132; ідентифікаційний код 14196320) грошові кошти в сумі 158 316 (сто п`ятдесят вісім тисяч триста шістнадцять) грн 00 коп., 2 374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн 74 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 3 562 (три тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 11 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/8892/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.01.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.А. Дідиченко

С.Я. Дикунська