Постанова

від 13.01.2020 по справі 910/6900/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Справа№ 910/6900/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 13.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва 30.09.2019 (повне рішення складено 07.10.2019)

у справі №910/6900/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича про:

- визнання незаконним дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку Старцевої Т.В. в особі правонаступника Уповноваженої особи Тімоніна О.О. щодо включення до ліквідаційної маси Банку грошових коштів у сумі 12607000 грн, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп";

- зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку Старцевої Т.В. в особі правонаступника уповноваженої особи Тімоніна О.О. виключити з ліквідаційної маси Банку грошові кошти у сумі 12607000 грн, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що грошові кошти в розмірі 12607000 грн, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" доручило Банку на підставі платіжного доручення №66 від 21.04.2017 перерахувати з рахунку № НОМЕР_1 (який відкрито Банком у відповідності до договору банківського рахунку №16-12-22-003640 від 20.12.2016) до Державного бюджету України, протиправно були включені до ліквідаційної маси Банку. При цьому позивач зазначав, що 24.04.2017 Правлінням Національного Банку України (далі - НБУ) було прийнято рішення за №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" до категорії неплатоспроможних"; на підставі вказаного рішення 24.04.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким з 24.04.2017 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду Старцеву Т.В.; відповідно до рішення Правління НБУ від 22.06.2017 №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДІАМАНТБАНК" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку"; згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку Тімоніну О.О. строком на 2 роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що товариством "Спец Корп Груп" подано до Банку заяву про включення вимог кредиторів до реєстру акцептованих вимог від 05.07.2017 №215/РК на загальну суму 13398381,50 грн, за результатами розгляду якої Банком було акцептовано вимоги товариства у сумі 13398381,50 грн.; таким чином, позивач реалізував своє право вимоги до Банку як кредитор, в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; отже, після початку процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому задоволення позовних вимог призведе до порушення черговості задоволення вимог кредиторів Банку, що прямо суперечить положенням Закону, який є спеціальним до даних правовідносин; крім того, грошові кошти товариства у відповідності до положень вищевказаного Закону не підлягають включенню та не включені до складу ліквідаційної маси Банку.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/6900/19 в задоволені позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що у відповідності до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" грошові кошти вкладників не включаються до ліквідаційної маси Банку; доказів того, що грошові кошти товариства були включені до ліквідаційної маси Банку матеріали справи не містять; при цьому, судом встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №4077 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", у відповідності до якого вимоги товариства акцептовані у сумі 13398381,50 грн та віднесені до 7 черги погашення акцептованих вимог кредиторів Банка. Також суд зазначив, що ані платіжне доручення, ані інші наявні в матеріалах справи докази не містять інформації про те, коли саме Банком було отримано таке платіжне доручення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/6900/19 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджував, що платіжне доручення про перерахування до Державного бюджету спірних коштів було сформовано в операційний час Банку (21.04.2017) та прийнято Банком того ж дня до виконання, натомість Банком не виконано умов договору банківського рахунку №16-12-22-003640 від 20.12.2016 щодо своєчасного і в повному обсязі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ, чим порушив право позивача на своєчасне перерахування грошових коштів до Державного бюджету України у вигляді податків. Також скаржник зазначає, що спірні грошові кошти автоматично були включені до ліквідаційної маси Банку, посилаючись на положення ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 у справі №910/6900/19; призначено розгляд апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача-2 не з`явились, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, відповідача-2.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

20.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (Банком) було укладено договір банківського рахунку №16-12-22-003640 від 20.12.2016 (далі за текстом - Договір), за умовами якого Банк зобов`язується: не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня підписання Договору відкрити клієнту поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах №26003300008804, на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України; приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунку та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами Банку, чинними на момент надання зазначених послуг; здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку, у випадку надання клієнтом заяви про здійснення договірного списання коштів, що містяться на поточному рахунку, відкритому у Банку, та виконання умов, достатніх для належного використання Банком свого права на договірне списання відповідно до пункту 4.3 Договору (пункт 1.1 Договору); надавати клієнту послуги у відповідності до положень Договору та з дотриманням вимог законодавства України (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Договору); надавати клієнту послуги кожного операційного дня протягом операційного часу (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 Договору);

Договір набирає чинності з дня відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку (пункт 9.1 Договору).

20.12.2016 клієнтом і Банком укладено додаткову угоду №1 до Договору (далі - Додаткова угода), в пункті 1.1 якої погоджено визначення наступних термінів: ПТК - це програмно-технічний комплекс дистанційного управління рахунками, а саме системи "Клієнт-Банк" та/або "Інтернет-банкінг" Diamantpay business; ЕЦП (електронно-цифровий підпис) - це реквізит електронного документу (в тому числі електронного розрахункового документу), призначений для захисту цього документу від підробки, який дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати клієнта; ЕЦП накладається на електронний документ за допомогою особистого ключа ЕЦП клієнта, а його легітимність перевіряється Банком за допомогою сертифіката відкритого ключа клієнта; ЕЦП за правовим статусом прирівнюються до власноручного підпису, тому має генеруватися та використовуватися виключно особою - власником ключа ЕЦП; ЕЦП клієнта - це пара ключів: особистий ключ ЕЦП клієнта та відповідний йому відкритий ключ ЕЦП, які генеруються клієнтом (власником ключа), з використанням системи ПТК; особистий ключ клієнта зберігається на захищеному носії, а відкритий ключ клієнта надсилається Банку для сертифікації; розрахунковий документ - це документ, передбачений законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на рахунок отримувача; електронний розрахунковий документ - це електронний документ, який сформований та переданий клієнтом до Банку за допомогою системи ПТК та який містить розпорядження клієнта Банку здійснити певні операції з коштами, що містяться на поточних рахунках клієнта; електронний документ - це валютна заява, документи для здійснення валютних операцій, зарплатна відомість тощо (пункт 1.1 Додаткової угоди).

У відповідності до пункту 1.2 Додаткової угоди сторони домовилися про те, що Банк надаватиме клієнту послуги, пов`язані з наданням інформації про залишки та рух коштів за рахунком(ками) клієнта, проведення клієнтом безготівкових розрахунків в національній та іноземній валюті, оформленням валютних заяв щодо купівлі/продажу/обміну іноземної валюти та зарплатної відомості з використанням ПТК, згідно з вимогами чинного законодавства України (в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України); оформлення зарплатної відомості здійснюється з використання таких систем: ПТК "Клієнт-Банк" та/або "Інтернет-Банкінг" Diamantpay business.

Виходячи зі змісту підпункту 3.1.3 пункту 3.1 Додаткової угоди, Банк зобов`язаний приймати до виконання електронні розрахункові документи/електронні документи та документи, визначені пунктом 2.2 Додаткової угоди, після реєстрації клієнта в системі ПТК та сертифікації ключа ЕЦП клієнта, за умови їх підписання дійсним ключем ЕЦП, успішній верифікації самих документів за допомогою сертифікату відкритого ключа ЕЦП, а також при наявності достатніх коштів на рахунку клієнта для їх виконання; електронні розрахункові документи/електронні документи приймаються до виконання лише у випадку їх заповнення у відповідності з вимогами Національно банку України (підпункт 3.1.3 пункту 3.1 Додаткової угоди); обробляти та виконувати прийняті від клієнта електронні розрахункові документи/електронні документи відповідно до чинного законодавства України (підпункт 3.1.4 пункту 3.1 Додаткової угоди).

Банк має право затримувати обробку електронних розрахункових документів/електронних документів клієнта і сповіщати його засобами системи ПТК або по телефону, якщо є сумніви в їх достовірності та/або відповідності чинному законодавству України (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Додаткової угоди); затримати або відмовити у виконання електронного розрахункового документа/електронного документа в тих випадках, коли з урахуванням змісту конкретного електронного розрахункового документа/електронного документа, переданого з використання системи ПТК, для виконання операції згідно з чинним законодавством України вимагається надання додаткових документів, передача яких в електронному вигляді неможлива (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 Додаткової угоди); у разі оформлення клієнтом електронних розрахункових документів/електронних документів з порушенням вимог Договору, в тому числі Додаткової угоди та правил інформаційної безпеки ПТК, Банк має право відмовити клієнту у вчиненні відповідної операції та відмовити в наданні послуг з використанням системи ПТК до моменту усунення таких недоліків (підпункт 3.2.5 пункту 3.2 Додаткової угоди).

Клієнт має право надавати в електронному вигляді з використанням системи ПТК електронні розрахункові документи/електронні документи, згідно з вимогами законодавства України (в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України) (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 Додаткової угоди).

Додаткова угода вважається укладеною з дня її підписання сторонами та з цієї ж дати стає невід`ємною частиною Договору (пункт 6.3 Додаткової угоди).

Як стверджує позивач, ним через систему "Клієнт-Банк" було подано відповідачу для виконання платіжне доручення від 21.04.2017 №66 на суму 12607000 грн з призначенням платежу "податок на прибуток за 1 квартал 2017 р.". Проте, вказане платіжне доручення, в порушення умов договору банківського вкладу, Банком виконано не було, а в подальшому спірні грошові кошти включено до ліквідаційної маси Банку.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" про:

- визнання незаконним дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку Старцевої Т.В. в особі правонаступника Уповноваженої особи Тімоніна О.О. щодо включення до ліквідаційної маси Банку грошових коштів у сумі 12607000 грн, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп";

- зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку Старцевої Т.В. в особі правонаступника уповноваженої особи Тімоніна О.О. виключити з ліквідаційної маси Банку грошові кошти у сумі 12607000 грн, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп".

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 13 та частиною першою статті 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частинами першою і другою статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до частин першої і третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегією суддів встановлено, що 24.04.2017 на підставі рішення правління Національного банку України №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з вказаним рішенням розпочато процедуру виведення Банка з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Банку начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Т.В. строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.

23.05.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2075, яким продовжено строк тимчасової адміністрації у Банку та строк повноважень уповноваженої особи Фонду Старцевої Т.В. з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.

На підставі рішення Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.06.2017 №2266 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банка з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банка Тімоніну О.О. строком на два роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі за текстом - Закон) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Виходячи зі змісту пунктів 3, 4, 5 4 , 6 і 16 частини першої статті 2 Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань.

Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з абзацами першим і другим частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Відповідно до частини восьмої статті 38 Закону Фонд припиняє протягом тимчасової адміністрації у банку здійснення операцій за правочином (у тому числі договором), вчиненим (укладеним) банком з окремим кредитором чи іншою особою, якщо такий правочин (у тому числі договір) спричиняє або може спричинити надання переваги одному кредитору перед іншим в частині задоволення вимог, зокрема за наявності однієї з таких умов:

1) правочин (у тому числі договір), спрямований на забезпечення виконання зобов`язань банку чи третьої особи перед окремим кредитором, вчинений (укладений) до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку;

2) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити зміну черговості задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, що виникли до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку;

3) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити задоволення вимог, строк яких на дату виконання правочину (в тому числі договору) не настав, одних кредиторів за наявності невиконаних в установлені строки зобов`язань перед іншими кредиторами;

4) правочин (у тому числі договір) призвів до того, що окремому кредитору надано чи може бути надано перевагу в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку з кредитором у черговості, визначеній цим Законом.

Припинення здійснення операцій застосовується до правочину (у тому числі договору), визначеного у цій частині, якщо він укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку.

Відтак, у спорах, пов`язаних з виконанням банку, у яких введена тимчасова адміністрація чи розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших актів України у цих правовідносинах.

Виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону, і тому не могли бути задоволені його вимоги до відповідача під час запровадження у останнього тимчасової адміністрації.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що платіжне доручення від 21.04.2017 №66, а також інші в матеріалах справи документи не містять інформації про те, коли саме Банком було отримане вказане платіжне доручення.

Згідно з частиною першою статті 52 Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Частинами першою і другою статті 49 Закону передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

Згідно з абзацами першим і другим названої статті Закону до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, гудвіл.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Доводи скаржника про те, що спірні грошові кошти включені до ліквідаційної маси є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до довідки уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банка від 18.06.2019 №б/н, Банк розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" від 05.07.2017 №215/РК, 11.09.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №4077 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", яким вимоги товариства "Спец Корп Груп" акцептовані у сумі 13398381,50 грн та віднесені до 7 черги погашення акцептованих вимог кредиторів Банка.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено вчинення незаконних дій уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Банку Старцевою Т.В. щодо включення до ліквідаційної маси Банку грошових коштів у сумі 12607000 грн, які належать товариству, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Корп Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/6900/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/6900/19 повернути Господарському суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 20.01.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

М.Г. Чорногуз