Постанова від 14.01.2020 по справі 910/8092/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. Справа№ 910/8092/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Єкимов І.С. (довіреність №б/н від 23.12.2019 року);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року

у справі №910/8092/19 (суддя - Павленко Є.В..)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Прага"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн"

про стягнення 78592,25 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Прага" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" про стягнення 78 592,25 грн., з яких: 69 000,00 грн. основного боргу, 7 176,00 грн. пені, 1 809,43 грн. інфляційних втрат та 606,82 грн. трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/8092/19 позов задоволено частково: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Прага" 69 000,00 грн. основного боргу, 7 176,00 грн. пені, 606,82 грн. 3% річних, 1 455,38 грн. інфляційних втрат, а також 1 912,35 судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що сума боргу в розмірі 69 000,00 грн. за надані позивачем відповідачу послуги з розміщення його рекламних матеріалів в ефірі телеканалу під логотипом "Максі-ТВ", підтверджується належними доказами і відповідачем документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Враховуючи прострочення сплати відповідачем боргу по акту надання послуг від 18 березня 2019 року №10 на суму 69 000,00 грн. за період з 6 березня 2019 року по 20 червня 2019 року включно, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за наведений період та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/8092/19 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що оскаржуване судове рішення винесено незаконно і необґрунтовано, вважає що належним чином посвідчені копії доказів, що подаються до суду, не надіслано позивачем відповідачу, та в зв`язку із цим суд не повинен був брати до уваги відповідні докази.

За твердженням апелянта, судом першої інстанції не надано оцінки заявленому сумніву щодо факту підписання директором товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" доданого позивачем до позову акту надання послуг №10 від 18.03.2019 року, так-як послуги позивачем не були надані відповідно до умов договору, а саме - згідно наявної ефірної довідки 14 виходів реклами транслювалось не в обумовлений в медіа-плані час в межах, що перевищує 15 хвилин від часу, як це передбачено п. 6.6. Договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/8092/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 року призначено справу №910/8092/19 до розгляду на 12.11.2019 року.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року, враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №910/8092/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 12.11.2019 року, справу №910/8092/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Смірнової Л.Г., Пономаренка Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, та призначено справу до розгляду.

29.10.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 14.01.2020 року представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 108, 109, 131).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.03.2019 року між ТОВ "Інвест-Еволюшн" (замовник) та ТОВ "Наша Прага" (виконавець) було укладено договір про надання рекламних послуг №0103/19-Р (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику послуги з розміщення його рекламних матеріалів в ефірі телеканалу під логотипом "Максі-ТВ", а ТОВ "Інвест-Еволюшн", в свою чергу, - оплатити вартість зазначених послуг. (а.с. 26)

За умовами пунктів 1.2., 1.3. укладеного договору умови розміщення рекламних матеріалів (у тому числі назва знаку для товарів і послуг (логотипу) чи товару замовника, назва телеканалу, територія виходу в ефір, вартість і порядок оплати тощо) містяться у відповідних додатках до цього договору. Замовник зобов`язується оплачувати вартість послуг згідно умов цього договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 1.4. договору факт належного надання послуг за цим договором та додатками до нього засвідчується відповідним актом, підписаним уповноваженими представниками сторін відповідно до пунктів 2.1.4. та 2.2.2. цього договору.

Відповідно до пункту 2.1.4. договору замовник зобов`язується підписувати акти, отримані від виконавця, та повертати виконавцю 1 (один) підписаний примірник акту протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання відповідних актів від виконавця. При цьому, у випадку наявності з боку замовника заперечень та/або претензій відносно обсягу та/або якості наданих послуг, останній зобов`язується надати виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту у вищезазначений термін.

Як передбачено пунктами 4.1.-4.3. даного договору вартість послуг визначається сторонами у відповідних додатках до цього договору. Вартість послуг виконавця може змінюватися лише за домовленістю сторін, про що останні підписують відповідну додаткову угоду. Замовник сплачує виконавцю ціну послуг, узгоджену в додатках до цього договору, у строк, визначений у відповідному додатку.

Враховуючи специфіку телевізійного мовлення, сторони погодились із тим, що відхилення часу розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалу в межах 15 (п`ятнадцяти) хвилин від часу, зазначеного в додатках до договору, не вважатиметься порушенням договору (пункт 6.6. цієї угоди).

Цей договір відповідно до пункту 9.1. набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, однак у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором та додатками до нього.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками цих юридичних осіб.

4 березня 2019 року між сторонами було підписано та скріплено відбитками їх печаток додаток №1 до вищенаведеного договору (а.с.29), в якому останні погодили розміщення позивачем рекламного ролику торгівельної марки "DERIUGINA CUP_GRAND PRIX_KYIV 2019" хронометражем у 30 секунд та у кількості 50 виходів. Також у вказаному додатку було визначено період розміщення рекламних матеріалів - з 5 березня 2019 року по 14 березня 2019 року, а також встановлено вартість даних послуг у розмірі 69 000,00 грн. та строк їх оплати відповідачем - до 5 березня 2019 року.

На виконання умов договору позивач з 5 по 14 березня 2019 року надав відповідачу послуги з розміщення вищезазначених рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалу під логотипом "Максі-ТВ" на загальну суму 69 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту надання послуг від 18 березня 2019 року №10 на суму 69 000,00 грн. (а.с. 30), підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками цих суб`єктів господарювання, а також складеною позивачем відповідною ефірною довідкою.

Відповідач свої зобов`язання за договором з оплати отриманих послуг не виконав.

Предметом спору у даній справі є право позивача на отримання компенсаційної вартості наданих відповідачу послуг з розміщення його рекламних матеріалів в ефірі телеканалу під логотипом "Максі-ТВ", разом із штрафними санкціями, 3% річних та інфляційними втратами за несвоєчасну та неповну оплату за договором.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що сума боргу в розмірі 69 000,00 грн., за надані позивачем відповідачу послуги підтверджується належними доказами і документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Враховуючи неоплату відповідачем послуг за актом надання послуг від 18 березня 2019 року № 10 на суму 69 000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 69 000,00 грн. основного боргу, 7 176,00 грн. пені, 606,82 грн. 3% річних, 1 455,38 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем з 5 по 14 березня 2019 року надано замовнику послуги з розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалу під логотипом "Максі-ТВ", а саме: рекламного ролику торгівельної марки "DERIUGINA CUP_GRAND PRIX_KYIV 2019" хронометражем у 30 секунд та у кількості 50 виходів на загальну суму 69 000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту надання послуг від 18 березня 2019 року № 10 на суму 69 000,00 грн., а також складеною позивачем відповідною ефірною довідкою.

Вказаний акт надання послуг підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплений печатками, що дозволяє ідентифікувати відповідальних за здійснення господарської операції та за правильність її оформлення осіб; містить відомості про дату та місце складання документу, назву підприємств, назву та дату правочину, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції (кількість та періодичність показів рекламного ролику, його тривалість, вартість наданої послуги).

Відповідачем, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання акту надання послуг від 18 березня 2019 року №10 на суму 69 000,00 грн., письмова мотивована відмова від його підписання позивачу не надсилалася, що свідчить про відсутність у нього заперечень та/або претензій відносно обсягу та/або якості наданих послуг. Матеріали справи доказів протилежного не містять.

Стосовно тверджень скаржника про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, в частині перевірки факту підписання директором товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" доданого позивачем до позову акту надання послуг №10 від 18.03.2019 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" надано визначення первинному документу, яким є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Відповідно до приписів пунктів 2.1., 2.2., 2.4. вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Судом першої інстанції було досліджено наявність в акті надання послуг від 18 березня 2019 року №10 на суму 69 000,00 грн. всіх передбачених чинним законодавством реквізитів та підписів, підстав, що викликали б сумнів у його достовірності, відповідачем не наведено.

Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz-Mateos проти Іспанії , від 23 червня 1993 року, заява №12952/87, п. 63).

Судом встановлено, що відзив відповідача на позовну заяву, датований 12 серпня 2019 року та відправлений ТОВ "Інвест-Еволюшн" засобами поштового зв`язку на адресу суду 17 серпня 2019 року, надійшов через загальний відділ канцелярії суду 20 серпня 2019 року.

Разом з тим, до відзиву не було додано будь-яких доказів, як-то висновків експертних установ, які об`єктивно ставили б під сумнів справжність підпису директора товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" на акті надання послуг №10 від 18.03.2019 року. Не було додано таких доказів і до апеляційної скарги.

Також, з матеріалів справи вбачається, що скаржник не заявляв клопотання про проведення судової-почеркознавчої експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, фактично, зазначені доводи зводяться до переоцінки доказів, що є виключною компетенцією суду, та незгоди з ухваленим судовим рішенням, що не є підставою для його зміни чи скасування.

Щодо тверджень скаржника про необхідність виключення судом наданих позивачем до позовної заяви всіх письмових доказів з числа доказів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Судом встановлено, що матеріали справи містять докази надсилання позивачем копії позовної заяви разом з усіма додатками відповідачу.

Крім того, специфіка правовідносин, що склалися між сторонами та умови укладеного між ними договору (пункти 1.4., 2.1.4. та 2.2.2. договору про надання рекламних послуг №0103/19-Р від 01.03.2019 року), вимагають складання первинних документів, зокрема акту надання послуг від 18 березня 2019 року №10 на суму 69 000,00 грн., у двох примірниках (по одному примірнику для кожної сторони), а відтак відповідні докази, на виключенні яких наполягає скаржник, повинні бути в нього в наявності, що не спростовано ним в установленому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у даних спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отримані послуги у розмірі 69 000,00 грн. матеріалами справи не спростовується, а отже колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 7 176,00 грн. пені, 606,82 грн. 3% річних, 1 455,38 грн. інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати послуг, передбачених цим договором та додатками до нього, замовник зобов`язується сплачувати виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від обов`язку належного виконання зобов`язань за цим договором.

Враховуючи, що замовником прострочено оплату отриманих послуг по акту надання послуг від 18 березня 2019 року №10 на суму 69 000,00 грн., перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку нарахування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення штрафних санкцій та наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме: пені в розмірі 7 176,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р., згідно яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Враховуючи прострочення Замовником оплати отриманих послуг та те, що умовами договору про надання рекламних послуг №0103/19-Р від 01.03.2019 року не визначено інший розмір процентів, перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку нарахування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме 3% річних в розмірі 606,82 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 455,38 грн..

Відповідно до ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/8092/19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Еволюшн" на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/8092/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2019 року у справі №910/8092/19 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Матеріали справи №910/8092/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 21.01.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко