Рішення

від 16.01.2020 по справі 902/912/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/912/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровськ міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", вул. Алма-Атинська, 37, м. Київ, 02092, код - 04737111

до : Приватного підприємства "Екіпаж Плюс", вул. В. Порика, 18, кв. 8, м. Вінниця, 21021, код - 33965951

про стягнення 18 370,00 грн

за участю представників:

позивача : Носенко Андрій Миколайович, довіреність № 10від 09.01.2020 року, посвідчення № НОМЕР_2 від 11.04.2019 року, свідоцтво серії КВ №6384 від 11.04.2019 року

відповідача: Міровський Вадим Анатолійович, довіреність № 1 від 15.01.2020 року, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області 30.08.2002 року

В С Т А Н О В И В :

30.10.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 5271 від 25.10.2019 року Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Приватного підприємства "Екіпаж Плюс" про стягнення 18 370,00 грн штрафу за Договором № 23/01 від 23.01.2017 року про надання послуг з капітального ремонту крану на залізничному ходу серії КДЕ163 №810 та 1921 грн. 00 коп судових витрат.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 7.5. Договору №23/01 від 23.01.2017 року, а саме, оформлення податкової накладної №4 від 17.10.2017 з порушеннями, що призвело до втрати позивачем податкового кредиту у розмірі 18 370,00 грн.

Ухвалою суду від 04.11.2019 позов залишено без руху на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.11.2019 на адресу суду надійшла заява позивача за №5436 від 06.11.2019 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі № 902/912/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.12.2019 року.

04.12.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (б/н від 03.12.2019 року), в якому останній в зв`язку з відсутністю можливості уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні 04.12.2019 року судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.01.2020 року, на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання від 04.12.2019 року.

Ухвалою суду від 13.12.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

24.12.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.12.2019 року, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Крім того, 24.12.2019 року від представника відповідача до суду надійшла заява (вх.канц. №02.1-34/10769/19 від 24.12.2019 року), в якій останній просить суд застосувати позовну давність у справі № 902/912/19 про стягнення штрафу у сумі 18 370,00 грн за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної по акту здачі-приймання послуг № ОУ-0000017 згідно договору № 23/01 від 23.01.2017 року.

16.01.2020 року на електронну адресу суду суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача б/н від 13.01.2020 року, в якій останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги.

Також, 16.01.2020 року засобами поштового зв`язку до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача б/н від 13.01.2020 року, підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

16.01.2020 року в судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 16.01.2020 року в межах дня оголошено перерву.

Після закінчення перерви представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних вимог посилається на укладення між Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровськ міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (Позивач, Замовник) та Приватним підприємством "Екіпаж - Плюс" (Відповідач, Виконавець) було укладено Договір № 23/01 від 23.01.2017 року.

За твердженнями позивача послуги з капітального ремонту крану на залізничному ходу серії КДЕ163 № 810 Виконавцем були виконані та Замовником оплачені в повному обсязі згідно умов договору.

Разом з цим, згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000017 від 01.09.2017 року позивачем були прийняті послуги відповідача з транспортування крану КДЕ 163 на загальну суму 110 220,00 грн в т.ч. ПДВ 18 370,00 грн.

Відповідно до пп. б) п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як зазначає позивач, відповідачем на суму 110 220,00 грн, разом з 18 370,00 грн ПДВ зареєстровано податкову накладну № 4, але з датою складання 17.10.2017 року, яка відрізняється від дати складання Акту № ОУ - 0000017 від 01.09.2017 року, чим було порушено вимоги пп, б) п, 187.1. ст. 187, п. 198.2 ст, 198 ПКУ, п. 5 Порядку та позбавлено Позивача можливості отримати податковий кредит.

В зв`язку з неналежним виконанням відповідачем п. 7.5 договору № 23/01 від 23.01.2017 року, позивачем подано позов до суду про стягнення з відповідача 18 370,00 грн штрафу.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнає заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач зазначає, що у пункті 7.5. Договору № 23/01 від 23.01.2017 року, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної, відповідно чинного законодавства України, реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Реєстрі, несвоєчасного їх надання в електронному вигляді або заповненні їх з порушеннями, що призведе до втрати податкового кредиту Замовником, Виконавець сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту. Штраф сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання першої з подій: кінцевої дати подання декларації з податку на додану вартість за місяць, в якому мав би бути відображений Замовником втрачений податковий кредит або дати невизнання права податкового кредиту за Замовником органами державної фіскальної служби. Штраф сплачується на підставі виставленого рахунку.

За твердженнями відповідача, позивачем у позовній заяві не зазначено чи вчинялися ним будь які дії спрямовані на те щоб скористатися своїм правом на податковий кредит у вересні 2017 року, а не в інші періоди, та не надано будь яких доказів вчинення таких дій.

Також у позовній заяві відсутні посилання на дії чи акти державної фіскальної служби якими було не визнано право позивача на податковий кредит, як того вимагає п. 7.5. Договору.

Крім того, як зазначає відповідач органами ДФС не проводилися перевірки відповідача з приводу несвоєчасності реєстрації податкової накладної № 4 від 17.10.2017 року, в зв`язку з чим розбіжності даних податкової декларації позивача з ПДВ за вересень 2017 року та даних Єдиного реєстру податкових накладних були відсутні.

Посилання позивача на те що ним втрачено право на податковий кредит по даній господарській операції є хибними, оскільки таке право може бути втрачено лише після спливу 1095 днів з моменту складення податкової накладної - після 17.10.2020 року.

Відповідач вважає, що дата вказана в акті здачі-приймання наданих послуг № ОУ- 0000017 від 01.09.2017 року не відповідає дійсній даті оформлення даного акту, оскільки, зазначений акт в дійсності був оформлений у жовтні 2017 року, періодом виникнення податкових зобов`язань є жовтень 2017 року, в зв`язку з чим податкову накладну від 17.10.2017 року № 4 не можна вважати такою що складена з порушенням строків визначених законодавством. Даний факт додатково підтверджується тим, що сума ПДВ по даному акту не була включена позивачем до податкового кредиту в декларації з ПДВ за вересень 2017 року та не оскаржена.

У відповіді на відзив позивач заявлені позовні вимоги підтримує, вважає що відповідач перекручує факти та вводить суд в оману, зазначаючи про те, що відповідачем на суму 110 220,00 грн з ПДВ (18 370,00 грн.) зареєстровано податкову накладну № 4, але з датою складання 17.10.2017 року, яка відрізняється від дати складання акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000017 від 01.09.2017 року, чим було порушено вимоги пп. б) п. 187.1. ст. 187, п.198.2, ст. 198 ПКУ, п. 5 Порядку та позбавлено позивача можливості отримати податковий кредит.

При цьому, Відповідач сам у своєму відзиві підтвердив підставу реєстрації податкової накладної з датою складання 17.10.2017 року, оскільки акт наданих послуг, складений 17.10.2017 року, підписаний в односторонньому порядку лише зі сторони відповідача.

При цьому, є невірними твердження відповідача, що позивачем право на податковий кредит втрачається лише після спливу 1095 днів - після 17.10.2020 року, оскільки, дата складання податкової накладної відповідачем - 17.10.2019 року, яка не відповідає даті складання Акта ОУ-0000017 - 01.09.2017 року та не надає можливість позивачу звернутись до органів ДФС для отримання податкового кредиту. Податкова накладна до цього часу не відкоригована позивачем на дійсну дату - 01.09.2017 року.

В зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до відповідача щодо умов п. 7.5. договору, оскільки факт порушення почався 14.11.2017 року з дати реєстрації неправильно складеної податкової накладної від 17.10.2017 року, якою було заблоковано можливість позивача скористатись своїм право на отримання податкового кредиту.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 23.01.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровськ міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (Позивач, Замовник) та Приватним підприємством "Екіпаж - Плюс" (Відповідач, Виконавець) було укладено Договір № 23/01 (а.с. 22-27, т. 1).

Відповідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати послуги з капітального ремонту крану на залізничному ходу (Послуги), серії КДЕ163 №810 (Об`єкт) Замовника, а Замовник зобов`язується на умовах та в порядку, визначеному цим Договором, прийняти Послуги та оплатити їх.

Кількість Об`єктів, тип, марка, щодо ремонту та терміни його виконання вказуються у додатках до цього договору та є невід`ємними його частинами.

Строк надання Послуг - 90 діб з дати здачі Об`єкту в ремонт (п. 1.2. Договору).

Місце проведення ремонту - Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Привокзальна, 1 (п. 1.3. Договору).

Розділом 3 Договору сторонами погоджено "Ціну договору", за яким орієнтовна сума договору складає 897 000,00 грн, в т.ч. ПДВ - 149 500,00 грн. Вартість Послуг включає в себе податки та інші обов`язкові платежі, що встановлені чинним законодавством України, у т.ч. ПДВ. Вартість Послуг, що є предметом даного Договору, визначається в планових калькуляціях, які затверджуються обома Сторонами та є невід`ємними частинами цього Договору. Остаточна вартість наданих Послуг визначається на підставі фактичної (остаточної) калькуляції, акта передання-прийняття Об`єкту, дефектної відомості, складеної після повного розбирання Об`єкту, шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (3.1. - 3.3. Договору).

Згідно п. 5.2. Договору Замовник зобов`язаний за 14 календарних днів до моменту передачі Об`єкту в ремонт надати Виконавцю письмову заявку. Передача Об`єкту в ремонт здійснюється на підставі Акту передання-прийнятгя Об`єкту, який підписується уповноваженими особами Замовника та Виконавця. Прийняття Об`єкту від Виконавця Замовнику здійснюється на підставі Акт передання-прийнятгя наданих послуг та Об`єкту, який підписується уповноваженими особами Виконавця та Замовника.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п. 7.1 Договору).

Згідно п. 7.5 Договору у випадку несвоєчасної, відповідно чинного законодавства України, реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Реєстрі, несвоєчасного їх надання в електронному вигляді або заповненні їх з порушеннями, що призведе до втрати податкового кредиту Замовником, Виконавець сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту.

Штраф сплачується протягом 5 календарних днів після настання першої з подій: кінцевої дати подання декларації з податку на додану вартість за місяць, в якому мав би бути відображений Замовником втрачений податковий кредит або дати невизнання права податкового кредиту за Замовником органами державної фіскальної служби. Штраф сплачується на підставі виставленого рахунку.

Послуги з капітального ремонту крану на залізничному ходу серії КДЕ163 № 810 за умовами зазначеного договору Виконавцем були виконані та Замовником оплачені в повному обсязі.

Згідно Акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000017 від 01.09.2017 року позивачем були прийняті послуги відповідача з транспортування крану КДЕ 163 на загальну суму 110 220,00 грн в т.ч. ПДВ 18 370,00 грн (а.с. 37, т. 1).

13.02.2019 року на підставі платіжного доручення № 87 проведено оплату за послуги по транспортування крану в сумі 110 220,00 грн (а.с. 38, т. 1).

За твердженнями позивача, відповідачем на суму 110 220,00 грнв т.ч. ПДВ 18 370,00 грн зареєстровано податкову накладну № 4, але з датою складання 17.10.2017 року, яка відрізняється від дати складання Акту № ОУ - 0000017 від 01.09.2017 року , чим було порушено вимоги пп, б) п, 187.1. ст. 187, п. 198.2 ст, 198 ПКУ, п. 5 Порядку та позбавлено Позивача можливості отримати податковий кредит (а.с . 39, т. 1).

Однак наведене позивачем обґрунтування позовних вимог в сукупності із нормами матеріального законодавства які зазначено в позовній заяві на переконання суду не можуть слугувати підставою для задоволення позову виходячи з наступних міркувань.

Невиконання особою податкових зобов`язань чи порушення приписів податкового законодавства не визнається Цивільним Кодексом України підставою для покладення на неї цивільно-правової відповідальності.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Враховуючи наведені вище законодавчі норми суд приходить до висновку, що протиправною в розумінні зазначених норм визнається поведінка, яка порушує норми цивільного права, які містять певні заборони або імперативні правила.

За змістом ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу відносини з приводу сплати податків, які врегульовані податковим законодавством.

Частиною 2 ст. 1 ЦК України унормовано, що цивільне законодавство не регулює податкові відносини.

Таким чином, порушення норм Податкового Кодексу щодо належного оформлення податкових накладних та їх своєчасної реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не може бути підставою нарахування штрафних санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами підписано акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000017 - 01.09.2017 року. Доказів підписання аналогічного акту 17.10.2017 року суду не надано.

Отже, відповідачем у зареєстрованій 14.11.2017 року податковій накладній невірно відображено підставу здійснення господарської операції, що з формального розуміння п. 7.5. Договору № 23/01 від 23.01.2017 року може стати підставою для нарахування штрафу.

Однак, вказане порушення не є самостійної підставою для стягнення відповідного штрафу в розумінні погоджених сторонами умов договору.

гідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Сторонами погоджено у п. 7.5. Договору підстави нарахування штрафу та строки його сплати.

Так, у випадку несвоєчасної, відповідно чинного законодавства України, реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них у Реєстрі, несвоєчасного їх надання в електронному вигляді або заповненні їх з порушеннями, що призведе до втрати податкового кредиту Замовником , Виконавець сплачує штраф у розмірі втраченого податкового кредиту.

Штраф сплачується протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання першої з подій: кінцевої дати подання декларації з податку на додану вартість за місяць, в якому мав би бути відображений Замовником втрачений податковий кредит або дати невизнання права податкового кредиту за Замовником органами державної фіскальної служби. Штраф сплачується на підставі виставленого рахунку.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, позивач належними та допустимими засобами доказування повинен довести факт втрати податкового кредиту або настання обставин, які свідчать про те, що допущенні відповідачем порушення неодмінно призведуть до такої втрати.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Однак, матеріали справи не містять відомостей стосовно проведення перевірки з даного приводу органами ДПС, складення актів, які фіксували б відповідні порушення.

Також, суду не доведено, що позивачем вчинялися дії спрямовані на формування відповідного податкового кредиту.

Отже, доводи позивача стосовно того, що протиправні дії відповідача призвели до втрати податкового кредиту є передчасними.

Крім того, обов`язок зі сплати штрафу виникає протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання першої з подій: кінцевої дати подання декларації з податку на додану вартість за місяць, в якому мав би бути відображений Замовником втрачений податковий кредит. Штраф сплачується на підставі виставленого рахунку.

Позивачем не надано відомостей про виставлення та вручення відповідачу рахунку щодо сплати штрафу.

Відображення сум податкового кредиту є правом а не обов`язком позивача, кінцева дата подання декларації з податку на додану вартість за відповідний місяць місяць визначена п. 198.6 ст. 198 ПК України: у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, право на відображення податкового кредиту на підставі зареєстрованої відповідачем 14.11.2017 року податкової накладної зберігається за позивачем протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування, до 14.11.2020 року.

Тобто, дані обставини не підтверджують початку перебігу строку для виплати штрафу на підставі п. 7.5 Договору.

Відповідачем також подано до суду заяву про застосування строків позовної давності (вх.№02.1-34/10769/19 від 24.12.2019 року), яка мотивована пропуском річного строку звернення до суду, з огляду на те, що позивач дізнався про порушення свого права у листопаді 2017 року.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для звернення до суду за стягненням неустойки (штрафу, пені) визначено скорочений, річний строк позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Суд враховує, що згідно із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України для платників ПДВ звітним періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Податковим кодексом України, календарний квартал.

Відповідно до пункту 49.18 статті 49 та статті 203 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

З викладених позивачем підстав позову, які обґрунтовуються неналежним оформленням податкової накладної за операціями вересня 2017 року, строк подачі відповідної декларації з відображеним податковим кредитом на суму 18 370,00 грн. сплинув 20.10.2017 року.

Позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, з огляду на обізнаність щодо дати підписання сторонами акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000017 - 01.09.2017 року шляхом перевірки відомостей у Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС.

Отже, відлік строку позовної давності згідно підстав заявленого позову розпочався 26.10.2017 року (з урахуванням п`ятиденного строку на сплату штрафу) та сплинув 27.10.2018 року.

Оскільки, судом наведено мотиви щодо відсутності підстав для стягнення та нарахування штрафу, тому підставою для відмови у задоволенні позову є їх необґрунтованість та відсутність правових підстав для нарахування і стягнення штрафу на умовах, передбачених п. 7.5. Договору № 23/01 від 23.01.2017 року, а не сплив строку позовної давності.

Отже, суд не вбачає підґрунтя для застосування положень про позовну давність, сплив якої може стати самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про захист порушеного права (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, на підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову слід залишити за позивачем. Заяв про відшкодування витрат на правову допомогу з дотриманням вимог ГПК України до суду не надходило.

Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Приватного підприємства "Екіпаж Плюс" про стягнення 18 370,00 грн штрафу за Договором № 23/01 від 23.01.2017 року про надання послуг з капітального ремонту крану на залізничному ходу серії КДЕ163 № 810.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 921,00 грн - залишити за позивачем.

3. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 21 січня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Алма-Атинська, 37, м. Київ, 02092)

3 - відповідачу ( вул. В. Порика, 18, кв. 8, м. Вінниця, 21021)