Рішення

від 20.01.2020 по справі 903/941/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 січня 2020 р. справа № 903/941/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця", м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії", м. Київ

про стягнення 196 540,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду з позовом від 28.11.2019р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" 196 540,00 грн. штрафу, нарахованого за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилавсяся на положення ст.ст. 2, 5, 6, 23, 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України.

Ухвалою суду від 03.12.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 19.12.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

10 грудня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання директора ТОВ "Індустрія Енергії" Ковальчука Т.В. про ознайомлення з матеріалами справи. 10.12.2019р. директору товариства Ковальчуку Т.В. надано можливість ознайомитися з матеріалами справи №903/941/19.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. розгляд справи було відкладено на 20.01.2020р.

При цьому, суд зазначає, що ухвала суду від 19.12.2019р. про відкладення розгляду справи направлялась відповідачу за юридичною адресою ТОВ "Індустрія Енергії": м. Луцьк, вул. Шопена 15/5, рекомендованою кореспонденцією та була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "відсутність адресата".

19 грудня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив на позовну заяву від 18.12.2019р. №18/12-2019 з описом вмісту цінного листа від 18.12.2019р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача. В зазначеному відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" просить суд відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог, а в разі застосування до відповідача штрафних санкцій - зменшити суму штрафних санкцій до розміру однієї провізної плати - до 39 308,00 грн.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (ухвала від 19.12.2019р. про відкладення розгляду справи, як це вбачається із поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" 24 грудня 2019 року).

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

Суд зазначає, що ухвала суду про відкриття про відкриття провадження у справі від 03.02.2019р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" 09 грудня 2019 року.

Судом встановлено, що на дату проведення судового засідання 20.01.2020р. відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Індустрія Енергії" з кодом ЄДРПОУ 37177751 було перереєстроване, зокрема, змінено місцезнаходження з м. Луцьк, вул. Шопена 15/5, (керівник з 27.03.2018р. - Ковальчук Тарас Вікторович) на нову юридичну адресу: 02222, м. Київ, пр. Володимира Маяковського, 20Б/83, (керівник з 28.12.2019р. - Дроздов Максим Ігорович), товариство в стані припинення юридичної особи чи у процесі провадження у справі про банкрутство не перебуває.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відтак, при цьому судом засвідчується, що судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи за його участі в якості відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Проте, відповідно до ч. 2 статті 31 ГПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Відтак, незважаючи на зміну відповідачем адреси свого місцезнаходження (з 43005, м. Луцьк, вул. Шопена 15/5 на 02222, м. Київ, пр. Володимира Маяковського, 20Б/83) після відкриття провадження у даній справі, остання підлягає розгляду Господарським судом Волинської області.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як вбачається з накладної N38909396 від 17.05.2019р., зі станції Хриплин Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" здійснило відправлення Приватному акціонерному товариству "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА" на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж (брухт чорних металів, маса вантажу - 65 000 кг); номер вагону N67882183; спосіб визначення ваги: на вагонних вагах 150 т; вантаж завантажено вантажовідправником.

Згідно зі ст.6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

28.05.2019р. на станції Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці працівниками залізниці було складено комерційний акт №450003/136.

Згідно з комерційним актом №450003/136 від 28.05.2019р., під час контрольного переважування вагону N67882183 в статичному режимі з повною зупинкою та розчепленням, у присутності ДСЗ Клюєва, АРВ Плітченко, приймальника поїздів Кокошинської, на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський №032, що пройшли державну повірку 28.12.2018, виявлено, що вага брутто - 84550 кг, тара за документом - 22400 кг, вага нетто - 62150 кг, що менше ваги, вказаної в залізничній накладній, на 2850 кг. Навантаження рівномірне нижче бортів на 10-20 см. Вантаж пакетовано, марковано. Вільних місць немає маркування не порушено. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті та укручені. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав. вантажним двором за штатним розкладом немає.

Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 року № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.

Пунктами 2.1.,2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року № 442 передбачено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом "ЗВВТ"), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Електронно-тензометричні ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку 28.12.2018р., що підтверджується копією технічного паспорта №14 засобу ваговимірювальної техніки (зввт) Вагонні ваги , заводський № 032, станція Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці.

Відповідно до приписів статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до пунктів 9, 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Ніякі припущення та висновки про причини не збереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району, завідувач (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Комерційний акт №450003/136 від 28.05.2019р. підписав заступника начальника станції Клюєв А.С., агент з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. , приймальник поїздів Кокошинська В.М .

Наказом начальника станції від 03.01.2019 № 8 у зв`язку з відсутністю в штатному розкладі станції посади начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб, було уповноважено приймальника поїздів Кокошинську В.М .

Доказом того, що до трудових обов`язків агента з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. входить обов`язок здійснювати зважування вагонів є п.2 ч. 1 та п. 15 ч. 2 її робочої інструкції.

Таким чином, позивач подав документи, складені у встановленому законом порядку, які відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України є належними і допустимими доказами та підтверджують факт допущеного відповідачем порушення - неправильного зазначення маси вантажу.

Відповідач в процесі судового розгляду не оспорював правильності оформлення комерційного акта, заповнення залізничної накладної.

Згідно з частиною першою статті 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Статтею 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до станції призначення.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (стаття 24 Статуту залізниць України).

На підставі частин 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Статтею 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 231 ГК законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.

При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Отже, за змістом положень статтей 6, 118, 122, 129 Статуту залізниць України допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем в розумінні частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Дослідивши комерційний акт №450003/136 від 28.05.2019р. та зміст посадової інструкції заступника начальника станції Нижньодніпровськ - Вузол Клюєва А.С., робочої інструкції агента з розшуку вантажів та багажу Плітченко І.П. та наказу про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів, приймання поїздів Кокошинської В.М. , судом встановлено, що всі зазначені особи мали право підписувати комерційний акт у відповідності з пунктом 10 Правил складання актів.

У разі, коли в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено у пункті 10 Правил складання актів. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 23.11.2018р. у справі № 916/2450/17, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018р. у справі №916/2001/17, від 23.06.2018р. у справі № 916/1993/17.

Позивач до позовної заяви додав копію наказу №8 від 03.01.2019, відповідно до якого у зв`язку із відсутністю на станції Нижньодніпровськ - Вузол по штатному розкладу таких посад як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи та задля дотримання п. 10 Правил складання актів Кокошинську В.М. було призначено відповідальною особою, яка має право підпису комерційних актів замість начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.

З огляду на викладене, комерційний акт №450003/136 від 28.05.2019р. відповідає вимогам щодо його оформлення, визначеним в пункті 10 Правил складання актів, а тому є належним та допустимим доказом на підтвердження факту допущеного відповідачем порушення - неправильне зазначення маси вантажу.

Крім цього, судом враховано, що вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні в комерційному відношенні без порушень, без порушення маркування, без порушення вкладених зверху листів заліза. Ці обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. Разом з цим, відповідач відповідно до приписів ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не довів факту оскарження відправником відомостей, які відображені в комерційному акті.

Саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Залізниця не зобов`язана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, які зазначені у накладній, при прийнятті вантажу до перевезення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2018 у справі №916/3615/16.

Як роз?яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. п. 6.1., 6.2. постанови № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

У розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

У застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки.

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка за неправильне зазначення маси вантажу передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

Застосування позивачем до відповідача штрафної санкції в розмірі п`ятикратної суми провізної плати у зв`язку з невиконанням відправником зобов`язання зазначити у накладній вірну масу вантажу відповідає приписам ст.118, 122 Статуту залізниць України.

З огляду на викладене, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" не виконало належним чином зобов?язання щодо зазначення правильної маси вантажу в залізничній накладній, вимога позивача про стягнення з відповідача 196 540,00 грн. штрафу обґрунтована і підлягає до задоволення.

При цьому судом було розглянуто та залишено без задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується з огляду на встановлені судом обставини, сама лише відсутність завданих збитків, без врахування кількісної характеристики динаміки виконання зобов`язання, наявності заборгованості перед бюджетами, найманими працівниками, виробництво важливих для держави і суспільства товарів (робіт, послуг) та інших обставин, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.

Господарський суд при вирішенні спору по суті має право і повинен надавати оцінку будь-яким доказам, - в тому числі комерційному акту, акту загальної та інших форм, іншим складеним залізницею та вантажоодержувачем, вантажовідправником, документам з огляду на їх відповідність вимогам Статуту залізниць України, Правилам перевезення вантажів, іншим нормативно-правовим актам.

З огляду на викладене, господарський суд, надаючи оцінку складеному залізницею комерційному акту, встановив, що він відповідає вимогам законодавства та є допустимим доказом, який засвідчує неправильну поведінку відповідача та є підставою для його відповідальності.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, установ, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника за неправильне зазначення маси вантажу відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

Зазначений штраф відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. (Правова позиція, сформульована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17, постанові від 16.10.2019р. № 910/143/19, постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019р. у справі 903/609/19).

Відповідальність за невірно зазначену масу вантажу встановлена у ст. 122 Статуту залізниць України незалежно від того, занижені її показники чи завищені, тому посилання відповідача на те, що допущене порушення (недовантаження) не призвело до більшого зношення рухомого складу, не призвело до сплати меншого розміру плати суд оцінює критично та не враховує як підстави для зменшення ступеня вини відповідача у вчиненому правопорушенні.

Штрафна санкція за неправильне зазначення маси вантажу не є договірною, розмір цього штрафу визначений Статутом залізниць України, який затверджений Кабінетом Міністрів України, і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" (02222, м. Київ, пр. Володимира Маяковського, 20Б/83, код ЄДРПОУ 37177751) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, р/р НОМЕР_1 , в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 40081279, отримувач: філія "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця") 196 540,00 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Енергії" (02222, м. Київ, пр. Володимира Маяковського, 20Б/83, код ЄДРПОУ 37177751) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, р/р НОМЕР_2 , в АТ "Ощадбанк", МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237, отримувач: філія "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця") 2948,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 21.01.2020р.

Суддя В. А. Войціховський