Рішення від 09.01.2020 по справі 914/2393/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020 справа № 914/2393/19

За позовною заявою: Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006", м.Запоріжжя

до відповідача-1: Приватної агрофірми "Батько і син", с. Ганнівці, Жидачівський район, Львівська область

до відповідача-2 : ОСОБА_1 , с. Руда, Жидачівський район, Львівська область

про стягнення сум інфляційних витрат, штрафу і процентів із боржника та поручителя в сумі 1497491,49 грн

Суддя У.І.Ділай

Секретар О. Старостенко

За участі представників сторін:

Від позивача: Підяш Н.О. - адвокат (довіреність №42/19 від 02.01.2019);

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" до відповідача-1: Приватної агрофірми "Батько і син" до відповідача-2: ОСОБА_1 , про стягнення сум інфляційних витрат, штрафу і процентів із боржника та поручителя в сумі 1497491,49 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 09.01.2020.

Ухвалою від 02.01.2020 призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

08.01.2020 до суду надійшли заяви від відповідача-1 та відповідача-2 про визнання позову повністю (всі без виключення позовні вимоги). При цьому зазначено, що наслідки визнання позову у цій відповідачам відомі та зрозумілі.

Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2020 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи. Також представник позивача повідомив, що права, інтереси та (або) обов`язки інших осіб за обставинами цього спору не порушені.

Відповідачі-1,2 в судове засідання 09.01.2020 явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Як встановлено судом відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Микитчин Василь Ярославович є директором ПАФ "Батько і син".

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. (ч. 1, 4 ст. 191 ГПК України).

Відповідно до ч. 3,4 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Розглянувши матеріали справи та заяву відповідача-2, при цьому перевіривши повноваження представника відповідача-1 на підписання заяви відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

10 квітня 2018 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки №ЛВ-49, відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця товар, а відповідач зобов`язався приймати цей товар та оплачувати його.

Найменування й асортимент товару, його кількість і ціна вказуються в Специфікаціях до Договору поставки, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1. Договору поставки). Строк (термін) поставки товару також вказується в Специфікаціях (п. 4.3. Договору поставки). Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках Договору поставки й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п. 2.2. Договору поставки).

Згідно із укладеним між позивачем і відповідачем-1 Специфікаціями до Договору поставки, позивач зобов`язався поставити відповідачу-1 товар на загальну суму 4 081 989,31 грн, а саме: за Специфікацією № 1 від 10.04.2018 на загальну суму 117 415,68 грн; за Специфікацією № 2 від 10.04.2018 на загальну суму 33 331,32 грн; за Специфікацією № 3 від 13.04.2018 на загальну суму 740 090,52 грн; за Специфікацією № 4 від 13.04.2018 на загальну суму 9 900,00 грн; за Специфікацією № 5 від 23.04.2018 на загальну суму 8 038,80 грн; за Специфікацією № 6 від 23.04.2018 на загальну суму 17 700,12 грн; за Специфікацією № 7 від 23.04.2018 на загальну суму 4 309,92 грн; за Специфікацією № 8 від 26.04.2018 на загальну суму 1 071 362,66 грн; за Специфікацією № 9 від 26.04.2018 на загальну суму 303 000,12 грн; за Специфікацією № 10 від 03.05.2018 на загальну суму 33 464,10 грн; за Специфікацією № 11 від 04.05.2018 на загальну суму 19 036,68 грн; за Специфікацією № 12 від 10.05.2018 на загальну суму 33 455,70 грн; за Специфікацією № 13 від 22.05.2018 на загальну суму 10 363,25 грн; за Специфікацією № 14 від 22.05.2018 на загальну суму 63 469,44 грн; за Специфікацією № 15 від 23.05.2018 на загальну суму 3 944,64 грн; за Специфікацією № 16 від 30.05.2018 на загальну суму 6 540,48 грн; за Специфікацією № 17 від 30.05.2018 року на загальну суму 13 299,60 грн; за Специфікацією № 18 від 01.06.2018 на загальну суму 415 242,72 грн; за Специфікацією № 19 від 01.06.2018 на загальну суму 313 115,22 грн; за Специфікацією № 20 від 01.06.2018 на загальну суму 61 794,48 грн; за Специфікацією № 21 від 04.06.2018 на загальну суму 22 770,00 грн; за Специфікацією № 22 від 08.06.2018 року на загальну суму 13 517,28 грн; за Специфікацією № 23 від 11.06.2018 на загальну суму 5 253,30 грн; за Специфікацією № 24 від 12.06.2018 на загальну суму 212 280,36 грн; за Специфікацією № 25 від 13.06.2018 на загальну суму 27 854,28 грн; за Специфікацією № 26 від 19.06.2018 на загальну суму 7 481,88 грн; за Специфікацією № 27 від 20.06.2018 на загальну суму 35 218,80 грн; за Специфікацією № 28 від 23.06.2018 на загальну суму 267 865,20 грн; за Специфікацією № 29 від 25.06.2018 на загальну суму 77 437,08 грн; за Специфікацією № ЗО від 25.06.2018 на загальну суму 43 905,36 грн; за Специфікацією № 31 від 25.06.2018 на загальну суму 43 500,00 грн; за Специфікацією № 32 від 05.07.2018 на загальну суму 46 030,32 грн.

На виконання взятих зобов`язань позивач поставив відповідачу-1 товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: № ЗП6322 від 11.04.2018 на суму 117 415,68 грн; № ЗП19671 від 30.05.2018 на суму 13 299,60 грн; № ЗП6328 від 11.04.2018 на суму 33 331,32 грн; №ЗП20173 від 01.06.2018 на суму 415 242,72 грн; № ЗП8625 від 17.04.2018 на суму 9 900,00 грн; № ЗП20174 від 01.06.2018 на суму 313 115,22 грн; № ЗП 10653 від 23.04.2018 на суму 8 038,80 грн; № ЗП20175 від 01.06.2018 на суму 61 794,48 грн; №ЗП 10665 від 23.04.2018 на суму 17 700,12 грн; № ЗП20554 від 04.06.2018 на суму 22 770,00 грн; № ЗП 10839 від 23.04.2018 на суму 4 309,92 грн; № ЗП2И86 від 08.06.2018 на суму 13 517,28 грн; № ЗП 11083 від 23.04.2018 на суму 740 090,52 грн; №ЗП21581 від 11.06.2018 на суму 5 253,30 грн; № ЗП 12645 від 26.04.2018 на суму 1 071 362,66 грн; № ЗП21779 від 12.06.2018 на суму 212 280,36 грн; № ЗП 12651 від 26.04.2018 170 790,12 грн; № ЗП21882 від 13.06.2018 на суму 27 854,28 грн; № ЗП 13917 від 03.05.2018 на суму 33 464,10 грн; № ЗП22525 від 19.06.2018 на суму 7 481,88 грн; № ЗП 14502 від 04.05.2018 на суму 19 036,68 грн; № ЗП22679 від 20.06.2018 на суму 35 218,80 грн; № ЗП 15306 від 08.05.2018 на суму 132 210,00 грн; № ЗП23014 від 25.06.2018 на суму 77 437,08 грн; № ЗП 15705 від 10.05.2018 на суму 33 455,70 грн; №ЗП23017 від 25.06.2018 на суму 43 905,36 грн; № ЗП 18377 від 22.05.2018 на суму 10 363,25 грн; № ЗП23642 від 05.07.2018 на суму 46 030,32 грн; №ЗП 18378 від 22.05.2018 на суму 63 469,44 грн; №ЗП24105 від 12.07.2018 на суму 43 500,00 грн; № ЗП 18495 від 23.05.2018 на суму 3 944,64 грн; № ЗП27889 від 29.08.2018 на суму 267 865,20 грн; № ЗП 19664 від 30.05.2018 на суму 6 540,48 грн.

В підтвердження факту поставки до позовної заяви долучено лист відповідача-1 за вих. № 04/09 від 04.09.2019 й Акт звірки взаєморозрахунків від 03.09.2019, які від імені відповідача-1 підписані його керівником.

Як зазначено в позові відповідач-1 повністю оплатив вартість отриманого товару, допустивши прострочення.

Так, згідно з п. 5.1. договору поставки відповідач-1 зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікації. Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 01.11.2018.

Відповідач-1 не виконав свої грошові зобов`язання своєчасно. Товар оплачував частинами, остаточно розрахувавшись лише 09.09.2019, допустивши прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 місяців. Зокрема, до позову долучено копії банківських виписок, відповідно до яких підтверджуються дати і суми платежів: 28.12.2018 - 1 200 000,00 грн; 05.04.2019 - 132 149,02 грн; 11.01.2019 - 20 000,00 грн; 12.08.2019 - 900 000,00 грн; 11.01.2019 - 50 000,00 грн; 21.08.2019 -300 000,00 грн; 05.03.2019 - 300 000,00 грн; 23.08.2018 - 100 000,00 грн; 13.03.2019 - 100 000,00 грн 29.08.2019 - 50 000,00 грн; 29.03.2019 - 200 000,00 грн; 09.09.2019 - 450 000,00 грн; 05.04.2019 - 279 840,29 грн.

13 вересня 2018 року між позивачем та відповідачем-2 підписано договір поруки, відповідно до п. 2.1, 2.2 якого поручитель поручився за своєчасне і належне виконання боржником забезпечених зобов`язань і зобов`язується відповідати перед кредитором за порушення боржником забезпечених зобов`язань. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за основним договором.

У п. 1.1.3 договору поруки зазначено, що забезпечується виконання будь-яких обов`язків і зобов`язань боржника перед позивачем за Договором поставки, у т.ч. зобов`язання (обов`язки) відповідача-1 сплатити позивачу ціну товару, суму збільшення (індексації) ціни товару, проценти, неустойку, інші штрафні санкції, інфляційні втрати, відшкодувати збитки і витрати, понесені позивачем у зв`язку із захистом своїх прав за Договором поставки.

Порука діє на всі зміни та доповнення до Договору поставки, а відповідач-2 заздалегідь погоджується з майбутніми змінами (доповненнями, специфікаціями) до нього, у т.ч. і з такими, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності відповідача-1, що додатково не потребує укладення між сторонами додаткових угод до Договору поруки (п. 2.3. договору поруки).

Згідно із п. 3.1. Договору поруки, у разі порушення відповідачем-1 Договору поставки відповідач-2 зобов`язався за будь-яких обставин сплатити позивачу усі суми, належні позивачу від відповідача-1 за Договором поставки на тих же умовах, що і відповідач-1. Факт порушення відповідачем-1 Договору поставки є достатньою самостійною підставою для відповідача-2 виконати їх на користь позивача. Пред`явлення відповідачем-1 вимоги до відповідача-2 або до відповідача-1 або здійснення їх попереднього повідомлення, надання будь-якої інформації або документів відповідачу-2, не є обов`язковим і необхідним для виконання Договору поруки відповідачем-2. Відповідач-2 зобов`язується самостійно контролювати своєчасність і належність виконання відповдіачем-1 Договору поставки.

Порука (дія Договору поруки) припиняється з припиненням всіх обов`язків (зобов`язань) відповідача- 1 за Договором поставки, а також, якщо позивач протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку виконання обов`язку відповідачем-1 за Договором поставки не пред`явить вимоги до відповідача-2 (п. 4.6. Договору поруки).

В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу-1 26 . 09.2019 претензію-вимогу про сплату заборгованості та штрафних санкцій, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару. Відтак, ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" подало до Господарського суду Львівської області позовну заяву про солідарне стягнення з відповідачів 360 000,00грн штрафу, 974 799,99грн 48% річних, 162 691,50 грн інфляційних втрат.

Відповідач-1 та відповідач-2 визнали позов повністю (всі без виключення позовні вимоги). При цьому відповідачі письмово повідомили, що наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали договір поставки №ЛВ-49 від 10.04.2018, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових, долучених до матеріалів справи.

Відповідач-1 визнав позов повністю.

Крім того, як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки від 13.09.2018, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порука створює права для кредитора та обов`язки для поручителя, безпосередньо на права та обов`язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов`язань не впливає, оскільки зобов`язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі N 6-51цс11.

Факт порушення боржником - відповідачем-1 своїх зобов`язань ОСОБА_2 не заперечив та визнав позов повністю.

Частина 3 ст. 554 ЦК надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов`язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст. 541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).

У п. 1.1.3 договору поруки зазначено, що забезпечується виконання будь-яких обов`язків і зобов`язань боржника перед позивачем за Договором поставки, у т.ч. зобов`язання (обов`язки) відповідача-1 сплатити позивачу ціну товару, суму збільшення (індексації) ціни товару, проценти, неустойку, інші штрафні санкції, інфляційні втрати, відшкодувати збитки і витрати, понесені позивачем у зв`язку із захистом своїх прав за Договором поставки.

В ході судового розгляду відповідач-2 обставин справи не заперечив, доказів оплати штрафних санкцій за спірними зобов`язаннями позивачу не надав.

Щодо позовної вимоги про стягнення 974 799,99грн 48% річних суд зазначає наступне.

Підпунктом 7.2.4. Договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов`язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень вказаної статті, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відтак, перевіривши поданий позивачем розрахунок 48% річних за прострочення виконання, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідачів 974 799,99грн за період з 02.11.2018 до 08.09.2019.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми, що підлягає до стягнення. Так, за розрахунком суду з відповідачів підлягає до стягнення 162 534,44 грн інфляційних втрат за період з листопада 2018 року по липень 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачів штрафу 20% штрафу в сумі 360 000,00грн суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Підпунктом 7.1.3 Договору, зокрема, передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від суми грошового зобов`язання, простроченої понад 40 календарних днів.

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Оскільки, п. п. 7.1.3 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідачів 360 000,00грн штрафу 20% штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судовий збір покладається на останніх пропорційно задоволеним вимогам порівну.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути солідарно з Приватної агрофірми "Батько і син" (81770, Львівська область, Жидачівський район, с. Ганівці, вул. Івана Франка, 2Б, ідентифікаційний код 30772103) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162/11, ідентифікаційний код 34216986) 360 000,00грн штрафу, 974 799,99грн 48% річних, 162 534,44 грн інфляційних втрат.

3.Стягнути з Приватної агрофірми "Батько і син" (81770, Львівська область, Жидачівський район, с. Ганівці, вул. Івана Франка, 2Б, ідентифікаційний код 30772103) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162/11, ідентифікаційний код 34216986) 11230,01грн судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-ТЕХ 2006" (70605, Запорізька область, м. Пологи, вул. Лесі Українки, 162/11, ідентифікаційний код 34216986) 11230,01грн судового збору.

5.В частині стягнення 157,06 грн інфляційних втрат відмовити.

4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 20.01.2020.

Суддя Ділай У.І.