Рішення

від 21.01.2020 по справі 914/2335/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020р. Справа № 914/2335/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» , м. Кривий Ріг

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомінвестиція» , м. Львів

про стягнення 93 564,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

Заяв про відвід судді не надходило. Технічна фіксація судового засідання не проводилася.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомінвестиція» про стягнення заборгованості на суму 93 564,28 грн.

Ухвалою від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі № 914/2335/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.12.2019 року. 17.12.2019 року розгляд справи відкладено на 21.01.2019 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшла заява 20.01.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» про розгляд справи у відсутності позивача, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 21.11.2019 року.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару. На виконання умов договору, позивачем поставлено товар. Відповідачем не виконано своїх зобов`язань щодо оплати товару і станом на момент звернення до суду з позовом виникла заборгованість в розмірі 57 000,00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 17 380,53 грн., штраф в розмірі 17 776,72 грн. та 3% річних в розмірі 1407,04 грн., нараховані за невиконання зобов`язань щодо оплати товару.

Аргументи відповідача .

Відповідач заперечень та відзиву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

21 січня 2019 р. позивач та відповідач уклали Договір поставки № 210119-03 (надалі - Договір ), щодо поставки позивачем на адресу відповідача металопродукції.

Згідно п.2.2 договору, оплата ТОВАРУ здійснюється ПОКУПЦЕМ шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА, вказаний у цьому Договорі або у рахунках.

П.2.3. договору передбачено, що датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок ПОСТАЧАЛЬНИКА.

При цьому позивач та відповідач у вищезгаданому договорі узгодили обов`язок відповідача здійснювати 100 % попередню оплату товару, а разі відсутності 100 % передоплати Товару, вважається, що обов`язок оплатити Товар наступив у день поставки такого Товару (п. 2.4. Договору).

Позивач поставив на адресою відповідача у відповідності до Договору металопродукцію.

Поставка товару підтверджується наступними документами:

1. Видаткова накладна № ЛВ57 від 22.01.2019 р. на загальну суму 48 552,00 грн., партію відповідач мав оплатити до 22.01.2019 року. Партія була оплачена своєчасно.

2. Видаткова накладна № ЛВ685 від 13.05.2019 р. на загальну суму 177 767,16 грн., партію відповідач мав оплатити до 13.05.2019 року. Покупець оплатив партію частково з порушенням строків оплати, заборгованість за партію складає 57 000,00 грн.

Станом на 01.10.2019 р. заборгованість відповідача за поставлену позивачем металопродукцію складає 57 000,00 (п`ятдесят сім тисяч) грн.

Відповідно до п.5.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за ним Договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України.

П. 5.2 договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, покупець, сплачує постачальникові 0.5 %, але не більше подвійної облікової станки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого своєчасно товару. При цьому сторони встановили, що пеня відповідно до цього пункту нараховуються протягом 3 років з моменту порушення зобов`язання, а також встановити що строк позовної даності за штрафними санкціями передбаченими цим пунктом становить 3 роки.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, 21.01.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару, у зв`язку з чим позивач та відповідач набули взаємних прав і обов`язків.

На виконання умов договору позивач поставив на адресою відповідача металопродукцію.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними, товаро-транспортними накладними та довіреностями, що долучені до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи кожну видаткову накладну, погодився із об`ємом та вартістю поставленого товару.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Позивач та відповідач у вищезгаданому договорі узгодили обов`язок відповідача здійснювати 100 % попередню оплату товару, а разі відсутності 100 % передоплати товару, вважається, що обов`язок оплатити товар наступив у день поставки такого товару (п. 2.4. Договору).

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань із оплати поставленого за договором товару належним чином не виконав повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за договором товару в розмірі 57 000,00 грн. Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ст. 610 ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції.

Згідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків .

Стаття 216 Господарського Кодексу України передбачає наступне, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором.

П. 5.2 договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові 0.5 %, але не більше подвійної облікової станки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, що складає 17 380,53 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору за порушення договору в частині оплати товару більше ніж на 10 днів, покупець також сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від розміру неоплаченої частини товару - в сумі 17 776,72 грн. Враховуючи, що першу часткову оплату за поставлену продукцію, згідно видаткової накладної №ЛВ685 від 13.05.2019 року, відповідачем здійснено 14.06.2019 року в розмірі 20 000,00 грн., відтак порушено строк більш, ніж на 10 днів, тому нарахування штрафу в розмірі 17 380,53 грн. є правомірним.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити три проценти річних від суми заборгованості за весь час прострочення в платежі, що складає суму в розмірі 1 407,04 грн.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума боргу в розмірі 93 564,29 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомінвестиція» про стягнення заборгованості на суму 93 564,28 грн . - задоволити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомінвестиція" (Код ЄДРПОУ: 39216954, 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. П. Чайковського, будинок 8, квартира 18) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НВФ ДНІПРОПРОЕКТ» заборгованість по Договору поставки № 210119-03 від 21 січня 2019 р. у сумі 57 000,00 (п`ятдесят сім тисяч) грн., 3 % річних у сумі 1 407,04 (одна тисяча чотириста сім та 04/100 ) грн., пеню у сумі 17 380,53 (сімнадцять тисяч триста вісімдесят та 53/100) грн., штраф у сумі 17 776,72 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість грн. 72/100) грн. , а також судовий збір в розмірі 1 921,00 грн.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 21.01.2020 р.

Суддя Горецька З. В.