Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/14708/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/14708/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до приватного акціонерного товариства "Меблісам"

про стягнення заборгованості в розмірі 69 053,96 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" до приватного акціонерного товариства "Меблісам" про стягнення заборгованості в розмірі 69 053,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з січня 2017 року по квітень 2019 року відповідачем надано позивачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 52 392,19 грн., однак відповідачем вони не оплачувались.

У зв`язку з чим звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача основної суму заборгованості в розмірі 52 392,19 грн., пені у розмірі 8 140,16 грн., інфляційної складової у розмірі 6 035,68 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 485,93 грн.

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14708/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.11.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

09.12.2019 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

26.12.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №12 по вул. Харківське шосе, в м. Києві з 01.07.2014 року здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", що підтверджується наявним в матеріалах справи переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.08.2015 року на підставі ліцензії.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18.07.2019 року нежиле приміщення №179 - магазин (літ. А), загальною площею 163,8 кв.м за адресою: м. Києві, Харківське шосе, будинок 12, приміщення 179 належить на праві власності приватному акціонерному товариству Меблісам (код ЄДРПОУ 31901105).

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Як зазначено позивачем, 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.

Позивач 02.04.2018 року вих. №ДЕЗ-869 направив на адресу відповідача: 03022, м. Київ, вул. О.Трутенка, буд 10 проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (№430027/3юр від 05.03.2018р.).

Проте, відповідачем не виконано обов`язку щодо укладення договору.

Як зазначено позивачем, з січня 2017 року по квітень 2019 року позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 52 391,19 грн. Однак, відповідачем вони не оплачувались. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення боргу) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція також зазначена у постанові ВСУ від 30.10.2013 № 6-59цс13.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З 02.02.2016 року облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по вул. Харківське Шосе, 12 приладом комерційного обліку UltraheatT 550 (копія акту постановки приладу комерційного обліку приладів теплової енергії споживача наявний в матеріалах справи), готовим до опалювального сезону згідно акту №1639 від 24.04.2017р. про готовність вузла комерційного обліку, та згідно акту 1639 від 23.04.2018р.

Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду у будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 12 підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: № 64159 від 03.10.2017 підключення, № 68655 від 06.04.2018 відключення, № 635 від 30.10.2018 підключення, №4652 від 07.04.2019р відключення.

Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень.

Згідно довідки про дані будинку ЖЕД 401-406 від 20.07.2018року опалювальна площа складає 6802,58 м 2 .

Так, згідно з довідки балансоутримувача по будинку по вул. Харківське Шосе, 12 опалювальна площа 6802,58 кв.м., з них 2,41% припадає на площу приміщення відповідача 163,8 кв.м., що складає 32,4292 Гкал по звітах за період січень 2017р. по квітень 2019 р.

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості з наданих позивачем послуг з централізованого опалення в період з січня 2017 по квітень 2019 сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 52 392,19 грн.

Щодо твердження відповідача про те, що фактично з 2013 року в нежитловому приміщенні відповідача за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 12 приміщення №179 загальною площею 163,8 - взагалі відсутнє опалення, у зв`язку з його відключенням від тепломережі, то суд зазначає наступне.

Пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 р. із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року N 169 (чинним на момент виникнення правовідносин).

Проте, будь-якого належного доказу, зокрема акту про відключення будинку (нежитлового приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 12 приміщення №179 загальною площею 163,8 кв.м) від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

У зв`язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 140,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 035,68 грн. та 3% річних у розмірі 2485,93 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону встановлено, що споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

В позовній заяві при обрахування пені позивач посилається на ЗУ Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій проте, при нарахуванні пені застосовує розмір подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, суд зазначає, що нарахування пені здійснено більше ніж на 6 місяців.

Так, частиною третьою статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Оскільки Законом України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено відповідальність за несвоєчасне внесення плати за надані комунальні послуги, то нарахування пені має відбуватися відповідно саме до положень названого Закону , а приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" до таких правовідносин не застосовуються (див. постанову Вищого господарського суду України від 22.11.2012 № 18/1190/12).

Таким чином, нарахування пені повинно здійснювати по спеціальному закону.

Проте, за перерахунком суду розмір пені розрахований по спеціальному закону перевищує розмір пені заявлений позивачем.

Оскільки, суд не може вийти за межі позовних вимог, томи вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 8 140,16 грн. підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у встановлений законом строк, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 485,93грн. та інфляційних втрат в сумі 6 035,68 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Меблісам" (03022, м. Київ, вулиця Онуфрія Трутенка, будинок 10, код ЄДРПОУ 31901105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, б. 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) основний борг в розмірі 52 392 (п`ятдесят дві тисячі триста дев`яносто дві) грн. 19 коп., пеню у розмірі 8 140 (вісім тисяч сто сорок) грн. 16 коп., три проценти річних в розмірі 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п`ять) грн. 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 035 (шість тисяч тридцять п`ять) грн. 68 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий