Рішення

від 20.01.2020 по справі 910/16094/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/16094/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (04210. м.Київ, вул.Кульженків Сім`ї,буд.35, код ЄДРПОУ 32772435)

до Приватного акціонерного товариства "МЕТРОБУД" (03164. м.Київ, вул.Прорізна,буд.8, код ЄДРПОУ 32961977)

про стягнення 58 764,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "МЕТРОБУД" про стягнення 44 748,00 грн основного боргу - заборгованості за надані послуги по договору № 1001/18 від 03.01.2018, 3990,82 грн інфляційних втрат, 1892,90 грн 3% річних, 8032,57 грн пені та покладення на відповідача 8500,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 1001/18 від 03.01.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.11.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/16094/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

12.12.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що наданий позивачем Акт звірки розрахунків складено сторонами 31.12.2018, тобто за рік до звернення позивача з даним позовом до суду, а тому не можна стверджувати, що такий акт містить актуальні дані про стан розрахунків між сторонами; претензія була отримана відповідачем 04.11.2019, однак позивач подав позов не чекаючи закінчення строку для надання відповіді на претензію. Заявляє про застосування строку позовної давності до заявленої позивачем пені та заперечує проти покладення на відповідача витрат на правову допомогу, оскільки отримувачем грошових коштів є не адвокат Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І.

21.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначає, що досудовий порядок врегулювання спору не є обов`язковим для правовідносин про надання послуг; строк позовної давності для нарахування пені був перерваний шляхом підписання відповідачем акту звірки розрахунків; витрати на правову допомогу сплачені особі, яка надавала правову допомогу.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "МЕТРОБУД" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (далі - виконавець) укладено договір № 1001/18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі ПрАТ "МЕТРОБУД", вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, з консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів співробітників ПрАТ "МЕТРОБУД" по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності ПрАТ "МЕТРОБУД" на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах), консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства.

Повний перелік послуг виконавця, що надаються ПрАТ "МЕТРОБУД", приведено в Додатку № 1, який є невід`ємною частино договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, щомісячна вартість послуг становить 4972,00 грн. з ПДВ, згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2 до договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що після підписання обома сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць.

Документом, що підтверджує надання послуг є Акт здачі-приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін ( п. 4.1 договору).

Договір вступає в силу з 03.01.2018 і діє до 31.12.2018, а в відносинах розрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги за період з січня 2018 по вересень 2018 на загальну суму 44 748 грн., що підтверджується актами надання послуг: № 27 від 20.02.2018 на суму 4972,00 грн., № 38 від 28.02.2018 на суму 4972,00 грн., № 54 від 30.03.2018 на суму 4972,00 грн., № 74 від 27.04.2018 на суму 4972,00 грн., № 96 від 31.05.2018 на суму 4972,00 грн., № 111 від 27.06.2018 на суму 4972,00 грн., № 128 від 31.07.2018 на суму 4972,00 грн., № 145 від 31.08.2018 на суму 4972,00 грн., № 154 від 28.09.2018 на суму 4972,00 грн., копії яких долучені до справи та які підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Позивач вказує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань, за надані позивачем послуги не розрахувався, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість за надані послуги за договором на суму 44 748,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 44 748 грн., а також у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання 3990,82 грн. інфляційних втрат, 1892,90 грн. 3% річних, 8032,57 грн. пені.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу, обумовлені договором, на суму 44748,00 грн., на підтвердження чого долучив до матеріалів справи акти надання послуг.

В розумінні п.4.1 договору акт здачі-приймання наданих послуг підтверджує факт їх надання та відповідно до п. 3.1 договору строк оплати підписаного обома сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг - протягом 10-ти банківських днів.

Доказів оплати відповідачем суми 44 748,00 грн боргу, у т.ч. у встановлені договром строки, суду не надано.

Крім того, заборгованість у вказаному розмірі підтверджена підписаним обома сторонами Актом звірки розрахунків станом на 31.12.2018, у якому відповідач визнав заборгованість у розмірі 44748,00 грн.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманих послуг товару за актами по договору є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 44 748,00 грн боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає, що ні укладеним між сторонами договором, ні законодавством, не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору для правовідносин із надання послуг.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 3990,82 грн інфляційних втрат, 1892,90 грн 3% річних, 8032,57 грн пені.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.2 договору, відповідно до якого за порушення терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно наданих послуг.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 8032,57 грн., нараховану за загальний період з 13.10.2018 по 12.04.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 14.11.2019, то вимоги про стягнення пені, можуть бути задоволені в межах строку позовної давності з 14.11.2018 по 14.11.2019.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку, враховуючи річний строк позовної давності, строк оплати по кожному акту та положення ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення пені по актах № 27, 38, 54, 74.

За Актом № 96 від 31.05.2018 прострочення з 15.06.2018, правомірним є нарахування пені по 15.12.2018, який обмежений заявленим позивачем періодом з 13.10.2018 по 15.12.2018 та підлягає задоволенню в частині стягнення за період з 14.11.2018 по 15.12.2018 на суму 156,92 грн.

За Актом № 111 від 27.06.2018 прострочення з 13.07.2018, правомірним є нарахування пені по 13.01.2019, який обмежений заявленим позивачем періодом з 13.10.2018 по 13.01.2019 та підлягає задоволенню в частині стягнення за період з 14.11.2018 по 13.01.2019 на суму 299,14 грн.

За Актом № 128 від 31.07.2018 прострочення з 15.08.2018, правомірним є нарахування пені по 15.02.2019, який обмежений заявленим позивачем періодом з 13.10.2018 по 15.02.2019 та підлягає задоволенню в частині стягнення за період з 14.11.2018 по 15.02.2019 на суму 460,97 грн.

За Актом № 145 від 31.08.2018 прострочення з 15.09.2018, правомірним є нарахування пені по 15.03.2019, який обмежений заявленим позивачем періодом з 13.10.2018 по 15.03.2019 та підлягає задоволенню в частині стягнення за період з 14.11.2018 по 15.03.2019 на суму 598,27 грн.

За Актом № 154 від 28.09.2018 прострочення з 13.10.2018, правомірним є нарахування пені по 13.04.2019, який обмежений заявленим позивачем періодом з 13.10.2018 по 12.04.2019 та підлягає задоволенню в частині стягнення за період з 14.11.2018 по 12.04.2019 на суму 735,58 грн.

За таких обставин, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені на суму 2250,88 грн. В решті суми пені нарахування здійснено безпідставно.

При цьому, суд відхиляє твердження позивача про те, що строк позовної давності до вимог про стягнення пені переривався підписання акту звірки взаємних розрахунків, так як в акті звірки розрахунків, який долучений до позовної заяви, відображена лише сума основного боргу, без будь-яких інших нарахувань.

Оскільки визнання боржником основного боргу не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (пп. 4.4.1 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 3990,82 грн інфляційних втрат, 1892,90 грн 3% річних, після перевірки правильності нарахування задовольняються в межах періодів розрахунку позивача частково у сумі 3990,82 грн інфляційних втрат та 1889,21 грн 3% річних.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 44 748,00 грн основного боргу, 2250,88 грн. пені, 3990,82 грн інфляційних втрат та 1889,21 грн 3% річних. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

У позовній заяві позивач заявляє вимогу про покладення на відповідача 8500,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідач у відзиві заперечив проти задоволення цього клопотання з огляду на перерахування заявленої суми коштів за надані послуги адвоката на рахунок не адвоката Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 1707/19 від 17.07.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" та адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною, додаток № 1 до договору, акт № 1211/2 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1707/19 від 17.07.2019 на суму 8500,00 грн.

Зі змісту вказано акту вбачається, що адвокатом надана правова допомога по стягненню заборгованості із ПрАТ "МЕТРОБУД" за договором № 1001/18 від 03.01.2018.

Також, позивачем долучено платіжне доручення № 627 від 12.11.2019 про сплату за надання правової допомоги згідно договору № 1707/19 та акту № 1211/2 у розмірі 8500,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія ордеру серії ТР № 054567 на ім`я адвоката Стеців Р.І. та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі, за відсутності подання відповідачем клопотання про зменшення, неспіврозмірності заявлених витрат, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 7648,71 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що отримувачем грошових коштів є не адвокат Стеців Р.І., а ФОП Стеців Р.І., слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 12, 13, 14 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об`єднуватися з іншими адвокатами в адвокатські об`єднання. При цьому, ч. 1 ст. 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Відтак, оскільки Стеців Р.І. зареєстрований як фізична особа-підприємець, являється адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, правничу правову допомогу позивачу надавав саме адвокат Стеців Р.І., який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність і зареєстрований, як фізична особа-підприємець тощо.

Крім того, номер банківського рахунку, вказаний у платіжному дорученні про перерахування коштів за правову допомогу, відповідає номеру банківського рахунку, вказаного адвокатом у договорі про надання правової допомоги.

За таких обставин вказані заперечення відповідача суд відхиляє як необґрунтовані.

Керуючись ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "МЕТРОБУД" (03164. м.Київ, вул. Прорізна,буд.8, код ЄДРПОУ 32961977) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕЛКОМ" (04210. м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї,буд.35, код ЄДРПОУ 32772435) 44 780 (сорок чотири тисячі сімсот сорок вісім) грн. 00 коп основного боргу, 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 88 коп. пені, 3990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 82 коп інфляційних втрат, 1889 (одну тисячу вісімсот вісімдесят дев`ять) грн. 21 коп 3% річних, 1728 (одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн. 61 коп судового збору, 7648 (сім тисяч шістсот сорок вісім) грн. 71 витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак