Рішення

від 16.12.2019 по справі 911/2486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. Справа № 911/2486/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм

до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Фарм

про стягнення 33156,36 грн

за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ватфарм (далі - позивач, ТОВ Ватфарм ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Фарм (далі - відповідач, ТОВ Велес Фарм ) про стягнення 33156,36 грн, з яких: 27562,32 грн основного боргу, 3232,04 грн пені та 2362,00 грн 25% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 2109/1 від 21.09.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 02.12.2019.

Через канцелярію Господарського суду Київської області 28.11.2019 від позивача надійшла заява № 187 від 26.11.2019, в якій повідомляється, що станом на 26.11.2019 позивач не отримав від відповідача відзиву на позовну заяву та не отримав коштів, які позивач просить стягнути з відповідача. Даною заявою позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглянути справу, призначену до розгляду на 02.12.2019 за відсутності представника позивача за наявними у справі документами.

Ухвалою суду від 02.12.2019 розгляд справи по суті відкладено на 16.12.2019.

В судове засідання 16.12.2019 представник позивача не з`явився, при цьому судом враховано, що відповідно до заяви ТОВ Ватфарм № 187 від 26.11.2019 позивач у повному обсязі підтримує заявлені позовні вимоги.

Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про розгляд справи та дати судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Водночас, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, щодо надіслання відзиву на позовну заяву.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено усі дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадках розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Ватфарм (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Велес Фарм (покупець) 21.09.2018 укладено договір № 2109/1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого за даним договором продавець на умовах даного Договору зобов`язується поставити продукцію ТМ Мальва , виробником якої він є та інші товари (далі товар ), а покупець прийняти та здійснити оплату на умовах даного Договору.

За умовами п. 2.2. Договору поставка товару виконується окремими партіями. Партією товару вважається його кількість, що вказана в одній видатковій накладній.

Загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару, умови оплати та місце поставки встановлюються сторонами у видаткових накладних (що є специфікаціями в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України), які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.3. Договору).

Пунктом 2.4. Договору обумовлено, що покупець оплачує поставлений товар за ціною, на умовах оплати та у строк оплати (терміни), вказані у видатковій накладній на кожну партію товарів, що поставляється по цьому Договору. Обидві сторони визнають на видаткових накладних підписи уповноважених осіб на одержання товару та печатки чи штампу сторони, які засвідчують факт одержання товару покупцем та досягнення сторонами згоди щодо умов оплати та ціни. Підписи представників продавця та покупця, які зазначені на видаткових накладних, являються беззаперечним доказом для іншої сторони в наданні такій особі повноважень на здійснення погодження істотних умов за даним Договором на відповідну партію товару та не потребують надання підтвердження таких повноважень будь-якими документами. Підпис уповноваженої особи покупця на видатковій накладній свідчить про отримання від продавця одночасно із товаром всіх необхідних документів, що супроводжують товар.

Згідно з п. п. 2.6., 2.7. Договору дата отримання товару вказується уповноваженою особою покупця у видатковій накладній під час приймання товару. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання видаткової накладної на відповідну партію товару. Загальна сума Договору визначається як сума всіх видаткових накладних, підписаних сторонами протягом терміну дії даного Договору.

У пункті 3.1. Договору сторони обумовили, що оплата товару за Договором здійснюється на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу, термін (строк), на протязі якого поставлений товар повинен бути оплачений покупцем, вказується продавцем у видатковій накладній. Строк оплати є обов`язковим для покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Моментом виконання зобов`язання покупця по оплаті товару вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. При надходженні коштів на рахунок продавця, в незалежності від призначення платежу визначеного покупцем, кошти зараховуються як розрахунок за товар проданий продавцем в хронологічній послідовності настання дат оплати за поставлений товар (п. п. 3.2., 3.4. Договору).

Відповідно до п. 8.4. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 включно.

На виконання умов Договору постачальник передав, а покупець отримав у власність товар на загальну суму 30018,83 грн, що підтверджується наданими у матеріали справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, містять підписи представників сторін та скріплені печатками підприємств. При цьому кожна видаткова накладна, відповідно до п. 3.1. Договору, містить вказівку на термін (строк), протягом якого поставлений товар повинен бути оплачений покупцем, а саме:

- № СРН-00000474 від 25.03.2019 на суму 7241,91 грн, дата сплати - 07.05.2019;

- № СРН-00000041 від 01.04.2019 на суму 9195,58 грн, дата сплати - 14.05.2019;

- № СРН-00000150 від 08.04.2019 на суму 738,30 грн, дата сплати - 21.05.2019;

- № СРН-00000185 від 13.05.2019 на суму 12843,04 грн, дата сплати - 15.06.2019.

Покупець здійснив оплату за товар, перерахувавши на рахунок постачальника грошові кошти в сумі 7000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3648 від 12.07.2019 на суму 2000,00 грн; № 3650 від 15.07.2019 на суму 1000,00 грн; № 3662 від 16.07.2019 на суму 1000,00 грн; № 3695 від 25.07.2019 на суму 1000,00 грн; № 3731 від 31.07.2019 на суму 1000,00 грн; № 28 від 28.08.2019 на суму 1000,00 грн.

У зв`язку з тим, що станом на 30.09.2019 відповідач в повному обсязі вартість отриманого від позивача товару не оплатив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення боргу, який, за розрахунком позивача, становить 27562,32 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається наявність у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем у повному обсязі не виконане. При цьому відповідач у встановленому законом порядку доводи позивача не спростував, належними і допустимими доказами виконання у повному обсязі своїх зобов`язань не довів.

На підставі поданих позивачем видаткових накладних та платіжних доручень про оплату товару, судом встановлено, що неоплаченим залишився товар на суму 23018,83 грн (30018,83 грн - 7000,00 грн), у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково.

Оскільки відповідач допустив порушення строків оплати товару, позивач на підставі п. 6.1. Договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 3232,04 грн, а також 25% річних в сумі 2362,00 грн. на підставі п. 6.6. Договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1. Договору обумовлено, що при порушенні терміну оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 6.6. Договору у разі, якщо прострочення покупцем платежу за отриманий товар триває більш 3-х календарних днів з дня настання терміну платежу, продавець має право крім стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та пені, вимагати, а покупець зобов`язаний сплатити 25% річних від простроченої суми заборгованості за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV).

Відповідно до довідки-розрахунку суми позову станом на 30.09.2019, яка міститься в матеріалах справи, нарахування пені та 25% річних здійснено за загальний період з 08.05.2019 по 30.09.2019, від кожної видаткової накладної окремо та з урахуванням встановлених у видаткових накладних строків оплати.

Судом встановлено, що позивач, здійснюючи розрахунок пені та 25% річних, не врахував, що дні фактичної сплати суми заборгованості не включаютьться в період часу, за який здійснюється стягнення пені та відсотків річних.

Суд за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга:Закон , здійснивши перерахунок пені в межах періоду, визначеного позивачем, за виключенням днів фактичної оплати заборгованості, від кожної видаткової накладної окремо із застосуванням подвійної ставки НБУ та з урахуванням встановлених у накладних термінів оплати, встановив, що загальна сума пені за спірний період складає 2955,80 грн, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також здійснивши перерахунок 25% річних від кожної накладної окремо, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду прострочення та за виключенням днів фактичних сплат відповідачем боргу, суд встановив, що обґрунтованими до стягнення 25% річних становлять 2156,95 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також задовольняються судом частково.

За приписами ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що відповідач, в порушення ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання з оплати за отриманий товар в повному обсязі та вчасно не виконав, доказів протилежного суду не надав, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах доказами, відтак, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 23018,83 грн основного боргу, 2955,80 грн пені та 2156,95 грн 25% річних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Фарм (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 71-А, офіс 301; код ЄДРПОУ 38572264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм (18018, Черкаська обл., м. Черкаси, просп. Хіміків, буд. 66; код ЄДРПОУ 00306756): 23018 (двадцять три тисячі вісімнадцять) грн 83 коп. основного боргу, 2955 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 80 коп. пені, 2156 (дві тисячі сто п`ятдесят шість) грн 95 коп. 25% річних та 1629 (одну тисячу шістсот двадцять дев`ять) грн 88 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.01.2020.

Суддя О.В. Щоткін