Постанова

від 21.01.2020 по справі 554/1147/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1147/19 Номер провадження 22-ц/814/66/20Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - судді - Одринської ТВ.,

суддів: Пікуля В.П., Триголова В.М.

за участю секретаря судових засідань - Ряднини І.В.

розглянувши у спрощеному провадженні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2019 року

в с т а н о в и л а:

13 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики в сумі 125 000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 17 серпня 2018 року ОСОБА_2 отримав від нього позику у сумі 125 000 грн., зобов`язавшись повернути її в строк до 12 вересня 2018 року. Факт передачі коштів підтверджується розпискою. Однак, відповідач відмовляється виконати належним чином свої грошові зобов`язання передбачені договором, ігнорує його заяви щодо повернення суми позики. Станом на 01 лютого 2019 року сума неповернутої позики складає 125 000 грн., 3 % річних за період з 13.09.2018 року по 01.02.2019 року складає 1 458, 90 грн., сума інфляційних нарахувань за період з 13.09.2018 року по 01.02.2019 року становить 7 250 грн. З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17 серпня 2018 року в розмірі 133708, 90 грн., яка складається з основного боргу у сумі 125000 грн., 3% річних у сумі 1337,09 грн., інфляційних витрат 7250грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1337, 09 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що між сторонами у справі укладено договір позики, що підтверджується відповідною розпискою про отримання коштів. У встановлений зобов`язанням строк, відповідачем кошти не повернуто, а тому позивач зобов`язаний повернути суму позичених коштів з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також з врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку . В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність між сторонами у справі правовідносин щодо позики, оскільки він коштів у борг не брав. Вказав, що спірні правовідносини виникли з договірних правовідносин, що підтверджується договором № 78/ 18 від 26 квітня 2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що рішення суду є законним та обґрунтованим. З урахуванням викладеного просив апеляційну скаргу - залишити без задоволення,рішення місцевого суду - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2018 року директор ТОВ ТРІВОЛ Тутко Павло Костянтинович отримав передоплату в сумі 125 000 грн від ОСОБА_1 , які зобов`язувався повернути протягом 25 днів до 12 вересня 2018 року, про що надав відповідну розписку / а.с. 5/.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України ).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Виходячи з вимог статтей 1046 , 1047 ЦК України , у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування цих положень закону, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Надаючи оцінку розписці, наявній у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не містить відомостей про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів саме у позику, оскільки вказані кошти були отримані в якості передоплати, що має іншу правову природу.

Крім того, згідно розписки, кошти отримав ОСОБА_2 в якості директора ТОВ ТРІВОЛ , оскільки в ній відсутні будь які дані, які ідентифікують відповідача як фізичну особу /прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, паспортні дані, адреса та місце проживання кредитора та боржника/.

Встановивши, що згідно з розпискою від 17 серпня 2018 року ОСОБА_2 як директор ТОВ ТРІВОЛ отримав предоплату, яку зобов`язався повернути, а не отриману у борг суму коштів, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов до помилкового висновку про наявність між сторонами у справі договірних зобов`язань, які виникли з договору позики, у зв`язку із чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи , що апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір, який сплачений апелянтом за подання апеляційної скарги в розмірі 2005,64 грн . підлягає відшкодуванню позивачем.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2019 року - скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2005,64 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 січня 2020 року.

головуючий суддя:

---

Т.В. Одринська

судді:

---

В.П.Пікуль

---

В.М.Триголов