Ухвала

від 20.01.2020 по справі 120/170/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

м. Вінниця

20 січня 2020 р. Справа № 120/170/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка Михайла Васильовича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фермерського господарства "Дажбог-Г" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фермерського господарства "Дажбог-Г" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства "Дажбог-Г" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, оформлене протоколом від 09.12.2019 року за № 56-пр про внесення позивача до Журналу ризикових (переліку ризикових платників податку) за ознаками ризиковості, передбаченими п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, підкритерій: наявна податкова інформація, яка стала відома в процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування та зобов`язання відповідача виключити позивача з Журналу ризикових (переліку ризикових платників податку).

Одночасно із пред`явленням позову ФГ "Дажбог-Г" подало заяву про забезпечення позову (вх. № 1532/20) шляхом зупинення дії рішення Комісії ГУ ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, оформлене протоколом від 09.12.2019 року за № 56-пр в частині внесення позивача до Журналу ризикових (переліку ризикових платників податку).

В обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову ФГ "Дажбог-Г" зазначає, що включення платника податків до Журналу ризикових (переліку ризикових платників податків) тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригувань. Так, 04.02.2019 року, після включення до реєстру ризикових платників, контролюючим органом зупинено реєстрацію виписаних одинадцяти податкових накладних. Як стверджує позивач, до кожної зупиненої податкової накладної останній подавав усі первинні документи, необхідні для прийняття рішення про їх реєстрацію у відповідності до п.п. 14, 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року за № 117. Однак, контролюючим органом не взяті до уваги надані документи, оскільки лише одна з податкових накладних позивача з 04.02.2019 року була зареєстрована. Водночас, з приводу реєстрації інших податкових накладних були прийняті рішення про відмову у їх реєстрації. Так, позивач стверджує, що внаслідок дії оскаржуваного рішення Комісії ГУ ДПС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, оформленого протоколом від 09.12.2019 року № 56-пр, про внесення позивача до Журналу ризикових (переліку ризикових платників податку) останній поніс, несе і буде надалі нести значні фінансові збитки, втрачає партнерів і покупців, погіршує свою ділову репутацію. Зокрема, повністю блокується господарська діяльність позивача, оскільки ФГ "Дажбог-Г" не може реєструвати податкові накладні, тому контрагенти відмовляються купувати сільськогосподарську продукцію, вирощену останнім, та орендувати у позивача належну йому сільськогосподарську техніку. За вказаних обставин, ФГ "Дажбог-Г" не отримує прибуток, а як наслідок, відсутні кошти на виплату заробітної плати працівникам, сплату податкових платежів. Позивач зазначає, що до моменту вирішення справи по суті, у випадку не вжиття заходів по забезпеченню позову, ФГ "Дажбог-Г" взагалі ризикує припинити свою діяльність. У зв`язку з вищевикладеним, вважає, що ефективним способом захисту його порушеного права до вирішення спору по суті є вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення, оскільки невжиття таких заходів призведе до збільшення кількості безпідставно зупинених податкових накладних. В свою чергу, на переконання позивача, зупинення дії оскаржуваного рішення забезпечить відновлення порушених прав останнього на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість до остаточного вирішення даного спору виконувати свій обов`язок щодо реєстрації податкових накладних та не призведе до порушення збалансованості інтересів сторін, оскільки відповідач в такому випадку не буде позбавлений можливості зупиняти реєстрацію податкових накладних з інших визначених законодавством України підстав.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як свідчать матеріали справи, 09.12.2019 року ФГ Дажбог-Г внесене до переліку ризикових платників податків згідно з рішенням Комісії ГУ ДПС у Вінницькій області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН на підставі п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, (витяг з протоколу засідання комісії № 56-пр від 09.12.2019 року), а саме: наявна податкова інформація, яка стала відома в процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній/розрахунку коригування . Разом з тим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у зв`язку з наявністю в нього переконання про існування прямої загрози порушення його прав оскаржуваним рішенням, оскільки перебування фермерського господарства в переліку ризикових платників податків унеможливлює реєстрацію податкових накладних, і, відповідно, здійснення господарської діяльності в цілому.

Так, в силу вимог пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 (далі - Порядок № 117), у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, Порядком № 117 визначено, що віднесення платника податків до ризикових є підставою для зупинення реєстрації поданих таким платником податкових накладних.

Разом з тим, п.п. 12, 13 Порядку № 117 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі наведений у пункті 14 Порядку № 117.

Аналізуючи вищенаведені положення Порядку № 117, слід дійти висновку про те, що зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є однією з форм контролю щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства та перевірки фактичного здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній/розрахунку коригування.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування не позбавляє права платника податків на реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування за умови подання пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Суд зазначає, що за наведених обставин віднесення позивача до переліку ризикових платників податків є лише підставою для зупинення реєстрації поданих ним податкових накладних, проте це не означає, що такі податкові накладні в майбутньому не можуть бути зареєстрованими в ЄРПН.

Таким чином, внесення підприємства до переліку ризикових платників хоча і створює певні труднощі для такого платника, однак не перешкоджає веденню ним господарської діяльності та не унеможливлює її, а також не створює будь-яких незворотних наслідків для відповідного платника податків.

Таким чином, у ході розгляду поданої заяви про забезпечення позову судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав особи, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Суд акцентує увагу, що рішення стосовно вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Фермерського господарства "Дажбог-Г" про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фермерського господарства "Дажбог-Г" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду складена та підписана 20.01.20.

Суддя Слободонюк Михайло Васильович