Рішення

від 07.08.2007 по справі 4/246-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/246-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

07.08.2007                                                                Справа №  4/246-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі  Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом   міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсона" м. Херсон     

до      приватного підприємства "УМС" м. Херсон  

про  стягнення   22.926 грн. 51 коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   - уповноважена особа  Кар'єва І.М.

від  відповідача  - заступник директора  Савіна Н.Н., юрист Димченко Д.С.

          Позивач звернувся з  позовом про  стягнення з  відповідача 11.074грн.69коп. основного  боргу, 11.074грн.69коп.  пені, 589грн.59коп. втрат  від  інфляції, 187грн.54коп.  –3% річних, посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків по  розрахунках  за надані послуги по водопостачанню  та  водовідведенню  згідно з  договором від 01.05.2006року №7970.

Відповідач позовні вимоги  не визнає, посилаючись  на часткові розрахунки  та безпідставне нарахування пені та суми інфляції  і 3% річних  з  посиланням  на те, що  статтею 225 ГК України   врегульовано  склад  та розмір  відшкодування збитків, але до них   не віднесено  втрати  від  інфляції  та 3 % річних.

Справа розглядалася з  перервою, яка  оголошувалася в засіданні суду 01.08.2007року.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши представників сторін, суд –

                                                  встановив :

Згідно з укладеним між сторонами договором №7970 від 01.05.2006року    позивач зобов'язався надати   відповідачу   послуги по  подачі води  на господарсько-побутові потреби а також  прийом стічних вод в обсягах, передбачених лімітами або  нормами.

          Відповідно до п. 2.2.1 зазначеного договору відповідач зобов'язався  здійснити  оплату вартості   наданих  послуг  за діючими  тарифами  на підставі виписаних  позивачем рахунків, в тому числі і за підвищеними  тарифами за перевищення ГДК та понадлімітне  споживання        самостійно  не  пізніше  5 банківських днів  від  дня вручення рахунків.

          Матеріалами справи підтверджується,  що позивач виконав свої обов'язки за договором і   надавав відповідачу передбачені договором послуги.

Надіслані відповідачу рахунки  за період  з  01.07.2006року по 01.05.2007року  відповідач сплатив не  в повному розмірі.

          Відповідно до п.1, 7 ст. 193 ГК України,  ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та  вимог  Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не  встановлене  договором або законом.

          Згідно з  вимогами  903  ЦК України  якщо договором передбачено  надання послуг  за плату, замовник зобов'язаний  оплатити  надані йому послуги  в розмірі, у строки і в порядку, що   встановлені  договором.

Відповідач  не виконав своїх обов'язків за договором по своєчасних  розрахунках за  надані послуги. Матеріали  справи свідчать  про  те, що  його  борг  становить  10.374грн.69 коп., оскільки  700грн.00коп. із  заявленої  позивачем  до  стягнення суми  основного  боргу,  були  ним сплачені до  заявлення позову, що  не  заперечувалося сторонами  в засіданні суду. Таким чином,  позовні вимоги в частині стягнення основного  боргу підлягають  задоволенню  частково, в сумі 10.374грн.69коп., а  провадження у справі в частині стягнення 700грн.00коп.  припиняється за відсутністю  предмету спору.

Частиною 2 ст.625 ЦК України  встановлено, що  боржник, який прострочив виконання  грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  борг з  урахуванням  інфляції  і 3% річних, тому вимоги позивача про  стягнення 589грн.59коп. втрат  від  інфляції  та  187грн.54коп. 3 % річних  за період  прострочки  сплати  боргу з 01.08.2006року по 01.04.2007року   також  підлягають  задоволенню.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення пені  в сумі 11.074грн.69коп. суд виходить  із  наступного.

Відповідно до  ст. 230 ГК України штрафними  санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських  відносин  зобов'язаний сплатити  у разі порушення  ним  правил  здійснення господарської  діяльності, невиконання або  неналежного  виконання  господарського  зобов'язання. При  цьому  частиною 6 статті 231 ГК України встановлено, що  штрафні санкції  за порушення грошового  зобов'язання  встановлюються у відсотках, розмір  яких  визначається обліковою  ставкою  національного  банку України за весь  час  користування чужими  коштами, якщо  інший розмір відсотків не  встановлено законом або  договором.

Законом, а саме -  статтею 343 ГК України, встановлено  відповідальність  за порушення строків розрахунків. Відповідно до  частини 2 зазначеної  норми платник грошових  коштів сплачує  на користь одержувача цих  коштів  за прострочку платежу пеню  в розмірі, що  встановлюється за згодою сторін, але не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки  НБУ, що  діяла в період  за  який сплачується пеня. Зазначений розмір  пені встановлено  і статтею 3 закону України “Про  відповідальність  за  несвоєчасне  виконання грошових  зобов'язань”.

З урахуванням  зазначених  норм права, незважаючи  на те, що  пунктом  5.6 договору від 01.05.2006року передбачена пеня за прострочку внесення коштів в розмірі 1% від  суми  прострочки,  вона не  може перевищувати встановленої  законом, тобто  подвійної  облікової  ставки  НБУ, яка  діяла в період прострочки, тому позовні вимоги позивача щодо  стягнення пені підлягають  задоволенню  частково в сумі 920грн.87коп.

Разом з  тим, суд  враховує те, що  відповідач є підприємством, яке  надає  житлово-комунальні послуги населенню, і безпосередньо  сам  не  використовує  послуги з  водопостачання та водовідведення. Затримка розрахунків з  позивачем сталася  у зв'язку із    ненадходженням в повному розмірі коштів від населення, яке  звільнено  від  сплати  пені  за житлово-комунальні послуги. Тому суд  вважає  можливим   відповідно до  ч.3 ст.83 ГПК України,  ст. 233 ГК України зменшити  належну до  стягнення пеню  на 50%. Стягненню підлягає 460грн.44коп. пені.

     Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно  від  суми  задоволених  вимог.

В засіданні за згодою представників  сторін оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          На підставі п. 1, 7 ст. 193, ч. 6 ст. 231, ст. 233, ч. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України, ст.  526, ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 44, 49, 77, п. 1-1 ст. 80, ст. 82, ч. 3 ст. 83, ст. 84-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

           1. Позовні   вимоги  задовольнити  частково.

          2. Стягнути з приватного підприємства "УМС" м. Херсон  проспект Ушакова, 71-б р/р 26001000000316 в Херсонській філії АБ "Факторіал" МФО 352781 код 32618308  на користь міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" м. Херсон Жовтнева площа, 9  р/р 2600610778 в ХОД ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" МФО 352093 код 03355726 -  10.374грн.69коп.  основного боргу,  460грн.44коп. пені,  589грн.59коп. втрат від інфляції,  187грн.54коп. –3% річних,  120грн.73коп.   витрат по сплаті  державного мита  та  118грн.00коп.  витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

          3. Припинити провадження у справі в  частині стягнення 700грн.00коп. основного боргу.

          4. Звільнити приватне підприємство  "УМС" від сплати належної до стягнення пені в сумі 460грн.44коп.

          5. В решті суми позову відмовити.  

          Суддя                                                                                  З.І. Ємленінова

                                                                                                   Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                                 ст. 84 ГПК України 13.08.2007року.