Рішення

від 16.01.2020 по справі 466/8919/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/8919/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 січня 2020 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Шаповалової Ю.О.

з участю позивача ОСОБА_1

справа №466/8919/19; 2/466/529/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу в загальному провадженні за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівського автомобільного ремонтного заводу філії концерну Техвоєнсервіс про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

встановив:

30.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського автомобільного ремонтного заводу філії концерну Техвоєнсервіс про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, в якому просить стягнути з філії Концерну Техвоєнсервіс Львівського автомобільного ремонтного заводу на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 33108,51гривень, середній заробіток виходячи з розміру 338,11гривень в день за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період 11.05.2019 по день фактичного розрахунку, завдану йому моральну шкоду в сумі 5000,00гривень.

В подальшому не змінюючи предмету та підстав позову, уточнив позовні вимоги (т.1 а.с.34) та просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з філії Концерну Техвоєнсервіс Львівського автомобільного ремонтного заводу на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 33108,51гривень, середній заробіток в розмірі 82836,00гривень з розрахунку 338,11гривень х 245днів, завдану йому моральну шкоду в сумі 5000,00гривень.

В обґрунтування вимог позивач зазначив про те, що він працював на Львівському автомобільному ремонтному заводі філії Концерну Техвоєнсервіс з 30 жовтня 2018року, де займав посаду інженера з охорони навколишнього середовища і був звільнений з роботи 11.05. 2019 за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

В день його звільнення заборгованість по заробітній платі не була виплачена та не проведено з ним остаточний розрахунок.

Період заборгованості по невиплаті заробітної плати складає вісім місяців, а заборгованість - становить 33108,51гривень. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового розгляду (а.с.24).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.30).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог (а.с.34) та просив позов задовольнити.

Представник відповідача Львівського автомобільного ремонтного заводу філії Концерну Техвоєнсервіс в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах та працював на Львівськимому автомобільному ремонтному заводі філії Концерну Техвоєнсервіс на посаді інженера з охорони навколишнього середовища, що підтверджується ксерокопією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.5) та довідкою про нараховану, виплачену та невиплачену заробітну плату №26 від 23.05.2019 (а.с.8), з якої вбачається, що ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді інженера з охорони навколишнього середовища, та невиплачена заробітна плата складає за період жовтня 2018 року по травень 2019 року в загальній сумі 33108,51гривень.

11 травня 2019року згідно наказу №63-к від 11.05.2019рооку ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно із ст. 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згідно ст.2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховського суду України Про приактику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

В силу п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08.02.1995 та відповідно до довідки про нарахування заробітної плати інженера з охорони навколишнього середовища Львівського автомобільного ремонтного заводу філії Концерну Техвоєнсервіс розмір грошового забезпечення позивача за повні два місяці перед звільненням, а саме: березень, квітень 2019року, становить 20625,00грн. (8625,00грн. за березень 2019року та 12000,00грн. за квітень 2019року). А тому, з розрахунку 20625,00грн./61день, середня заробітна плата за день становить 338,11грн.

Враховуючи наведене, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за період 8 місяців становить 33108,51гривень, середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить 82836,95грн. (338,11грн. х 245днів).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайновїі) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана, вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з тим, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.п. 4, 5 Постанови Пленуму верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00грн. позивач зазначає, що у зв`язку з невиплатами заробітної плати в повному обсязі на протязі восьми місяців та восьми місяців після звільнення, йому заподіяна значна моральна шкода, так як він зараз перебуває у матеріальній скруті, не можу отримувати зароблені ним кошти. У нього є заборгованість зі сплати аліментів в сумі 14512,94грн., що підтверджується розрахунком від 02.09.2019 ВП №35480965 виданим державним виконавцем Шевченківського відділу Державної виконавчої служби м. Львова (а.с.21). ІНФОРМАЦІЯ_1 в нього народився син - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 13.08.2019 (а.с.11), а тому змушений відмовляти собі та членам своєї сім`ї у предметах першої необхідності, повинен позичати кошти у своїх знайомих, що в даний час є принизливим, з метою прогодувати себе та свою сім`ю, у зв`язку з чим переносить великі моральні страждання у вигляді переживань за завтрашній день. Оцінює розмір моральних збитків в сумі 5000,00грн., які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. А у випадку відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України, незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдана шкоди повинна бути доведена.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач дійсно перебувала у трудових відносинах із відповідачем та з жовтня 2018року по травень 2019року йому не було виплачено заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки розрахунку, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача 33108,51гривень заборгованості по заробітній платі та 82836,95гривень заборгованості по середній заробітній платі за весь час затримки розрахунку.

Крім того, виходячи з принципу виваженості, розумності та справедливості, з урахуванням обставин даної справи, а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню та вважає достатньою компенсацією відшкодування моральної шкоди буде стягнення на користь позивача 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір , а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1234,50грн.

Керуючись ст. ст.3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 7, 43 Конституції України, ст. ст. 2, 94, 115, 117, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1, 2 Закону України Про оплату праці , суд, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Львівського автомобільного ремонтного заводу філії Концерну Техвоєнсервіс (місце знаходження: 79014, м. Львів, вул. Личаківська,152, код ЄДРПОУ 34540836) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) 33 108,51 грн. (тридцять три тисячі сто вісім гривень п`ятдесят одну коп.) заборгованості по заробітній платі;82 836,95 (вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень дев`яносто п`ять коп.) заборгованості по середньому заробітку за весь час затримки розрахунку та 5 000,00 (п`ять тисяч гривень) завданої моральної шкоди.

Стягнути з Львівського автомобільного ремонтного заводу філії Концерну Техвоєнсервіс (місце знаходження: 79014, м. Львів, вул. Личаківська,152, код ЄДРПОУ 34540836) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в доход держави в розмірі 1234,50 (одна тисяча тридцять чотири гривні п`ятдесят коп.).

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В. В. Свірідова