Рішення

від 18.12.2019 по справі 440/4190/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4190/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.,

представника позивача - Нетреба П.М.,

представника відповідача - Нештаб В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

01 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними та скасування відмови у формі листа від 21.10.2019 № 28-06/1811, наказу від 21.10.2019 № 79-муо, зобов`язання надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Позовні вимоги товариство мотивує тим, що до управління подано заяву щодо надання містобудівних умов і обмежень разом з визначеним законодавством переліком необхідних документів для проектування об`єкта будівництва. Проте, незважаючи на виконання товариством законодавчо визначених умов управлінням безпідставно відмовлено останньому у видачі містобудівних умов та обмежень з посиланням на неможливість з 01.01.2019 здійснення будь якого нового будівництва, реконструкції та капітального ремонту (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, за відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. Позивач зауважує, що відповідачем у відмові не зазначено жодної з вимог містобудівної документації на місцевому рівні, яким не відповідає намір забудови його об`єкта будівництва, а лише вказано на не розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту. Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 не містить будь яких заборон щодо надання містобудівних умов та обмежень.

Ухвалою суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4190/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального спрощеного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши доводи представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

11.10.2019 ТОВ "Нафаня Хауз" через Центр надання адміністративних послуг звернулося до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області із заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво торгово-виставкової зали по вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук".

Листом від 21.10.2019 №28-06/1811 Управління повідомило заявника, що з 01.01.2019 за умови відсутності затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану будь яке нове будівництво, реконструкція та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без змін об`ємно-просторових характеристик) в історичних населених місцях, у тому числі в тих, в яких визначені історичні ареали, є неможливим. Проектна документація на вищезазначені види будівництва в історичних населених місцях повинна розроблятися виключно відповідно до затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. На сьогоднішній день м. Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану. Історико-архітектурний опорний план погоджується та затверджується у складі містобудівної документації згідно з пунктом 3 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". На пленарному засіданні сесії Кременчуцької міської ради, яке відбулося 13.12.2018 було розглянуто питання внесення змін в Програму розроблення містобудівної документації в м. Кременчуці на 2016-2020 роки, а саме, доповнення її розділом "11. Розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука" з терміном виконання 2019 рік. Враховуючи викладене та у зв`язку з невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, на підставі частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не може надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво торгово-виставкової зали по вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук" у відповідності до наказу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 21.10.2019 №79-муо (а.с. 12).

Наказ управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 21.10.2019 №79-муо виданий начальником управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Волощенко О.Г. (а.с. 21).

Не погодившись із вказаним наказом про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (далі Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини 5 статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації.

Частиною 1 статті 29 Закону №3038-VI визначено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно з частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI передбачено, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

За змістом частини 6 статті 29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви повинен прийняти одне з можливих рішень, зокрема, про надання містобудівних умов та обмежень або про відмову у їх наданні. Прийняття будь-якого іншого рішення, у тому числі щодо залишення заяви про надання містобудівних умов та обмежень без розгляду та повернення замовнику документів законодавством не передбачено. При цьому, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень передбачено частиною 4 статті 29 Закону №3038-VI.

У даному випадку, приймаючи спірний наказ від 21.10.2019 №79-муо про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, відповідач не заперечує фактичного надання заявником до заяви про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво торгово-виставкової зали по вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук" усіх документів із визначеного законом переліку.

Згідно пояснень відповідача висновки про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації ґрунтуються лише на відсутності у складі містобудівної документації товариства затвердженого історико-архітектурного опорного плану, що унеможливлює задоволення заяви про надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво торгово-виставкової зали по вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук".

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що згідно з частиною 1 статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону №3038-VI для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" постановлено внести зміни до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318 (Офіційний вісник України, 2002 р., № 12, ст. 587), виклавши пункти 8 і 9 в такій редакції:

"8. Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

9. У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону. ".

При цьому, вказаною постановою установлено, що вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цієї постанови, застосовуються до 01.01.2019.

Судом не заперечується та обставина, що м. Кременчук постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 внесено до Списку історичних населених місць і станом на момент звернення товариства до управління із заявою про надання містобудівних умов та обмежень вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92, вже не застосовувалися.

Разом з тим, суд зауважує, що на пленарному засіданні сесії Кременчуцької міської ради, яке відбулося 13.12.2018 було розглянуто питання внесення змін в Програму розроблення містобудівної документації в м. Кременчуці на 2016-2020 роки, а саме, доповнення її розділом "11. Розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука" з терміном виконання 2019 рік.

На теперішній час м. Кременчук не має затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.

Таким чином, зважаючи на надання позивачем до управління разом із заявою про надання містобудівних умов та обмежень усіх документів, визначених частиною 3 статті 29 Закону №3038-VI та враховуючи відсутність будь якої вини заявника у не затвердженні в установленому порядку відповідним органом місцевого самоврядування історико-архітектурного опорного плану м. Кременчука, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва "Нове будівництво торгово-виставкової зали по вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук".

Надаючи правову оцінку відмові у видачі містобудівних умов та обмежень, оформленій наказом управління від 21.10.2019 №79-муо, суд, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі "EAST/WEST ALLIANCE LIMITED" ПРОТИ УКРАЇНИ" (Заява №19336/04) згідно з усталеною практикою суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах "Іммобіліаре Саффі проти Італії" [ВП], заява N22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та "Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії" [ВП], заява N71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В п. 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" "…заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном".

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що "система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права".

Таким чином, ненадання органом місцевого самоврядування позивачу містобудівних умов та обмежень, однозначно є порушенням права позивача на мирне володіння його власністю.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У спірному випадку відповідачем у відмові не зазначено жодної з вимог містобудівної документації на місцевому рівні, яким не відповідав би намір забудови об`єкта будівництва товариства, а лише вказано на не розроблення історико-архітектурного опорного план населеного пункту.

Відповідно до приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування наказу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 21 жовтня 2019 року № 79-муо, а також зобов`язання Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11.10.2019 з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" (вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 40583778) до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва" від 21 жовтня 2019 року № 79-муо.

Зобов`язати Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 11.10.2019 з урахуванням висновків суду.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФАНЯ ХАУЗ" (вул. Лікаря Богаєвського, 64, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 40583778) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 02498790).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28 грудня 2019 року.

Суддя А.Б. Головко