Рішення

від 17.01.2020 по справі 500/2630/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2630/19

17 січня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Худа І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 18.11.2019 року звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач), в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи до загального стажу, яке оформлене листом від 05.08.2019 року №107/03;

зобов`язати Теребовлянське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року та провести перерахунок пенсії з 04.01.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 04.01.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, проте до загального стажу віднесено не всі періоди його роботи. Позивач 25.07.2019 року звернувся до Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про зарахування до загального стажу періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року, за результатами розгляду якої отримав відмову у листі від 05.08.2019 року №107/03.

Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 у вказані періоди роботи підтверджується відомостями трудової книжки та архівними довідкам, позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.12.2019 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 16.12.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.28), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що в трудовій книжці записи про періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року та в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року містять виправлення та про період роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року проставлена нечитабельна печатка. При цьому, довідки про періоди роботи були пред`явлені на " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним позивача, або не було надано взагалі. За даних обставин, вважає, що відсутні підстави для зарахування вказаних періодів роботи до загального стажу. Водночас, позивачу при зверненні за призначенням пенсії було відомо про невідповідності у документах, а тому відповідно до приписів ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) слід застосувати термін позовної давності.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, допущено заміну відповідача Теребовлянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Відкладено розгляд справи на 17.01.2020 року.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, наведених в позовній заяві (а.с.5-10), просили позов задовольнити в повному обсязі. Звернули увагу суду, що виправлення у трудовій книжці позивача не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть або перекручували зміст записів. Неналежний ж порядок введення та заповнення трудової книжки чи іншої документації роботодавцем не може бути підставою для позбавлення конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку із зарахуванням вищевказаного страхового стажу. Разом з цим, відповідачем безпідставно залишено поза увагою подані для підтвердження трудового стажу довідки про періоди роботи позивача.

За клопотанням позивача судом викликано та допитано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якості свідків, які працювали з позивачем в спірний період з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія".

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 КАС України, причини неявки суду не повідомлено.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на різних підприємствах, що підтверджується відомостями трудової книжки від 15.04.1976 року (а.с.16-18).

З 04.01.2018 року позивачу призначена пенсія за віком, загальний стаж роботи якого становить 26 років 3 місяці 11 днів (а.с.19-22).

Позивач 25.07.2019 року звернуся до відповідача із заявою про зарахування до загального стажу періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року.

Листом від 05.08.2019 року №107/03 ОСОБА_1 повідомлено, що при призначенні пенсії до загального страхового стажу не враховано період роботи в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року, оскільки в трудовій книжці в записі про прийняття на роботу є виправлення, а підтверджуюча довідка про даний період роботи не була представлена. Одночасно не врахований період роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, оскільки в трудовій книжці в записі про звільнення з роботи є виправлення, а згідно довідки №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, виданої архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на прийняття на роботу прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним. Також не врахований період роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року, оскільки нечитабельна проставлена в трудовій книжці на записі про звільнення з роботи печатка, а в довідці №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, виданій архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на звільнення з роботи прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним (а.с.15).

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Із наведених законодавчих норм слідує необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та ін. мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження (п.2.9 Інструкції №58).

Як вбачається з матеріалів справи, стаж роботи ОСОБА_1 в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року підтверджується записами в трудовій книжці, зокрема відповідно до наказу №56 від 07.08.1975 року позивача прийнято на роботу арматурником другого розряду та звільнено з роботи у зв`язку із призовом в ряди Радянської армії згідно з наказом №56 від 23.04.1976 року.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні даного періоду роботи позивача до загального стажу в листі від 05.08.2019 року №107/03 вказано про виправлення в трудовій книжці в записі про звільнення з роботи, а згідно довідки №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, виданої архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на прийняття на роботу прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним.

В ході судового розгляду із дослідженого судом оригіналу трудової книжки позивача з`ясовано, що таке виправлення полягає виключно у написанні цифри "1" у році "1976" в записі дати звільнення позивача з роботи, зробленого на підставі наказу від 23.04.1976 року, що не викликає жодних сумнівів у достовірності такого запису.

Більше того, відповідачем безпідставно не взято до уваги довідку №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, видану архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, посилаючись на зазначення згідно наданої довідки в наказі на прийняття на роботу прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним позивача, з огляду на виправлення в записі про звільнення з роботи.

Стаж роботи ОСОБА_1 в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року, підтверджується записами в трудовій книжці, зокрема відповідно до наказу №1981от від 17.07.1980 року позивача прийнято на роботу електромонтером третього розряду та звільнено з роботи згідно з наказом №3723от від 25.11.1980 року.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні даного періоду роботи позивача до загального стажу в листі від 05.08.2019 року №107/03 вказано про виправлення в трудовій книжці в записі про прийняття на роботу.

В ході судового розгляду із дослідженого судом оригіналу трудової книжки позивача з`ясовано, що таке виправленням полягає у закресленні біля порядкового номеру запису книжці в записі про прийняття на роботу, що не впливає на чіткість та вірність запису про прийняття 18.07.1980 року позивач на роботу в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці на підставі наказу №1981от від 17.07.1980 року та обгрунтовує протиправність дій відповідача.

Стаж роботи ОСОБА_1 в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року, підтверджується записами в трудовій книжці, зокрема відповідно до наказу №144 від 27.12.1980 року позивача прийнято на роботу електриком-ремонтником четвертого розряду та звільнено з роботи згідно з наказом №94 від 10.08.1993 року.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні даного періоду роботи позивача до загального стажу в листі від 05.08.2019 року №107/03 вказано про нечитабельність проставленої в трудовій книжці на записі про звільнення з роботи печатки, а в довідці №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, виданій архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, зазначено в наказі на звільнення з роботи прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним.

Проте, відповідачем безпідставно не взято до уваги довідку №03-11/Л-1019 від 22.11.2017 року, видану архівним відділом Теребовлянської районної державної адміністрації, посилаючись на зазначення згідно наданої довідки в наказі на звільнення з роботи прізвище - " ОСОБА_1 ", що не відповідає паспортним даним позивача, з огляду на відповідність періоду роботи та первинних документів, на підставі яких видана дана довідка, відомостям трудової книжки ОСОБА_1 .

Також, допитані судом в ході розгляду справи свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які працювали з позивачем в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія", що підтверджується відомостями трудових книжок таких (а.с.39-44, 46), підтвердили факт роботи позивача протягом спірного періоду з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року.

Суд враховує також усталену правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловлену у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17 (провадження №К/9901/4552/17), від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року підлягають зарахуванню до загального страхового стажу в повному обсязі, оскільки такі підтверджуються записами в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, та, про що також свідчать довідки про періоди роботи та покази свідків.

Таким чином, встановлені судом обставини та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про невідповідність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в листі від 05.08.2019 року №107/03 у зарахуванні ОСОБА_1 вказаних періодів роботи до загального стажу передбаченим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, а відтак є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Як передбачено ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, стосовно дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що згідно положенням ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Діюче законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав, а тому даний спір повинен вирішуватись з урахуванням вимог статті 122 КАС України у межах встановленого цією статтею шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 4.09.2019 року в справі №500/1057/19..

Відтак, оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку що у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року та провести перерахунок пенсії, враховуючи шестимісячний строк звернення до суду, з 18.05.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення, дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 384,20 грн. згідно квитанції №0.0.1524042580.1 від 15.11.2019 року (а.с.4) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи до загального стажу, яке оформлене листом від 05.08.2019 року №107/03;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди роботи в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 29.07.1975 року по 23.04.1976 року, в Луцькій прядильно-ткацькій фабриці з 18.07.1980 року по 21.11.1980 року та в Микулинецькому комбінаті "Будіндустрія" з 24.12.1980 року по 10.08.1993 року та провести перерахунок пенсії з 18.05.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок згідно квитанції № 0.01524042580.1. від 15.11.2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.