Постанова

від 16.01.2020 по справі 2-а-10241/08/1570

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 р.м.ОдесаСправа № 2-а-10241/08/1570 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса

16 січня 2013 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.

за участі секретаря судового засідання: Недашковської Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09 вересня 2008 року №0009422301/0 та №0009412301/0.

Обґрунтовуючи свої вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" зазначило, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту з ПДВ суми податку на додану вартість сплачені при придбанні обладнання за імпортною операцією, сплачені під час розмитнення вантажу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" подано апеляційну скаргу, в якій зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У своїх доводах апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог є помилковим, так як у складі податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за придбання обладнання товарів та послуги будівництва, не підлягають розподілу за принципом питомої ваги згідно пп.7.4.3 п 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року скасовано ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд .

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року колегією суддів у складі судді-доповідача Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. прийнято дану справу до провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ч.1 ст.11 Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 року №590-ХП та наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 02.09.2008р. №146/23, фахівцями ДПІ в Ренійському районі Одеської області була проведена виїзна позапланова документальна перевірка діяльності ТОВ Рені-Лайн з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2008 року.

За результатами даної виїзної документальної перевірки складено акт від 09.09.2008 р. №464/23-22478794, яким встановлено порушення в діяльності позивача вимог п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.2, п.п.7.4.3, п.7.4 ст.7 діючого на той час Закону України Про податок на додану вартість .

Також, перевіряючими встановлено, що позивач є учасником ВЕЗ Рені та згідно Бізнес-плану інвестиційного проекту створює зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів у ВЕЗ. На виконання цієї програми між позивачем та Компанією CHIEF INDUSTRIES (США) був укладений контракт від 06.12.2007 р. №1260_8/1 на поставку позивачу обладнання для будівництва комплексу згідно з додатком до угоди №2. Відповідно до ВМД, на адресу позивача було поставлено обладнання 22,23.04.2008 року та в той же день сплачені митні податки та збори, в тому числі й ПДВ. Отримане обладнання на час проведення перевірки рахувалось в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 Незавершене капітальне будівництво .

Сума сплаченого ПДВ в розмірі 900 199 грн. була показана позивачем у складі податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2008 року та ця ж сума у декларації з ПДВ за травень 2008 року згідно розрахунку та заяви подана на відшкодування з бюджету.

На підставі вищезазначеного акту перевірки 09.09.2008 року уповноваженою особою відповідача були прийняті податкові повідомлення-рішення №0009412301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 45 294 грн. та №0009422301/0, яким донараховано ПДВ на суму 2 211 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 663 грн.

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права включати суму сплаченого ПДВ в розмірі 900199 грн. до складу свого податкового кредиту, оскільки обладнання придбалось для надання послуг, які звільнені від обкладання ПДВ (п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість ), а також з урахуванням того, що позивач здійснює діяльність по наданню послуг, які частково звільненні від сплати ПДВ, він повинен був застосовувати принцип, вказаний у п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , тобто включати до складу податкового періоду лише частку сплаченого ПДВ, яка відповідає частині послуг, які оподатковуються ПДВ у звітному періоді, а у звітному періоді (квітень 2008 року) позивач надавав саме послуги, які звільнені від сплати ПДВ, в зв`язку з чим, він не мав права у квітні 2008 року включати взагалі суми ПДВ до відшкодування з бюджету.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (далі - Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об`єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ВЕЗ Рені та згідно Бізнес-плану інвестиційного проекту створює зерновий комплекс по перевалці зерна та виробництву комбікормів у ВЕЗ. На виконання цієї програми між позивачем та Компанією CHIEF INDUSTRIES (США) укладений контракт від 06 грудня 2007 року №1260_8/1 на поставку Товариству обладнання для будівництва комплексу згідно з додатком до угоди №2. Відповідно до ВМД на адресу позивача було поставлено обладнання 22 та 23 квітня 2008 року й того ж дня сплачені митні податки та збори, в тому числі й ПДВ. Отримане обладнання на час проведення перевірки рахувалось в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 152 Незавершене капітальне будівництво .

Сума сплаченого ПДВ в розмірі 900 199 грн. включена позивачем до податкового кредиту у квітні 2008 року й у наступному місяці заявлена до бюджетного відшкодування.

Між тим, наявність підстав для зменшення Товариству податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання обладнання для будівництва комплексу, суд першої інстанції обґрунтував виключно наявністю постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року по справі №2-а-8976/08/1570, у якій суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що зерновий комплекс лише частково використовується Товариством в оподатковуваних операціях, а частково - в операціях, які звільнені від оподаткування, а тому у відповідності до вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР до складу податкового кредиту позивача підлягає включенню лише та частка оплаченого податку при придбанні обладнання для будівництва комплексу, яка відповідає частці використання таких товарів в оподатковуваних операціях.

В свою чергу, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 жовтня 2014 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі №2-а-8976/08/1570 скасовано й залишено в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства. Суд касаційної інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про те, що позивач не використовував та не міг використовувати імпортоване у квітні 2008 року обладнання при наданні ним у квітні 2008 року послуг, які оподатковуються ПДВ або звільнені від оподаткування ПДВ, а тому не повинен застосовувати принцип питомої ваги при визначені суми податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Колегія суддів зазначає, що визначальним моментом застосування пп 7.4.3 п. 7.4 Закону України Про податок на додану вартість ставить умову (факт) використання цих товарів в операціях звітного періоду, пов`язуючи пропорційний розподіл сплаченого (нарахованого) ПДВ саме з використанням придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) в оподаткованих і неоподаткованих операціях.

Відповідно до п.5.3 Статуту ТОВ Рені-Лайн , зареєстрованого державним реєстратором Ренійської РДА 17.09.2007 року (а.с.24-37, т.1) та статистичної довідки №1895 від 17.09.2004 року (а.с.22, т.1) будівництво та експлуатація комплексів щодо транспортного оброблення вантажів, в тому числі сільськогосподарської продукції є основним видом статутної діяльності позивача. На реалізацію цієї діяльності позивача були укладені договори придбання олюднення.

Згідно п.3.1 Бізнес-плану (а.с.96, т.1) метою будівництва та створення цього комплексу є надання послуг із заготівлі, прийому, збереженню, перевантаженню зерна зі складу або автотранспорту на борт судна, виробництва комбікормів, які згідно положень п.5.2 ст.5 Закону України Про податок на додану вартість не звільняються від оподаткуванням податком на додану вартість.

Доказів того, що придбане та імпортоване обладнання позивачем було призначено виключно для надання послуг, які звільненні від оподаткування ПДВ не встановлено, а тому колегія суддів вважає хибним посилання відповідача на п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , як на підставу незаконного включення позивачем суми 900 199,00 грн. до податкового кредиту та його відшкодування з бюджету.

Крім того, посилання контролюючого органу на норми пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість є безпідставними, оскільки придбані товари станом на момент перевірки не використовувались підприємством в господарській діяльності, ані в оподатковуваних, ані звільнених від оподаткування операціях. На момент перевірки комплекс, для будівництва якого імпортувались товари, не був введений в експлуатацію, товари обліковувалися на позабалансовому рахунку Незавершене капітальне будівництво (ст.7 акту перевірки). У той час закон визначальним моментом застосування саме пп.7.4.3 Закону України Про податок на додану вартість ставить умову (факт) використання цих товарів в операціях, пов`язує пропорційний розподіл сплаченого (нарахованого) ПДВ саме з використанням придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних і неоподатковуваних операціях, а не діяльність суб`єкта господарювання взагалі.

За перевіряємий період (червень місяць 2008 року) підприємство віднесло до податкового кредиту суму, що створилася за рахунок ПДВ, сплаченого митним органам за отримані від фірми Chief Industries Inc., USA, імпортовані товари (обладнання для будівництва зернового комплексу), згідно вантажних митних декларацій №№ 506000002/8/001011, 506000002/8/001010, 506000002/8/001009. Митне очищення товару, згідно штампів митниці на деклараціях, здійснене 08.05.2008 року.

При цьому, спору щодо фактичної оплати ТОВ Рені-Лайн ПДВ при митному оформленні товару між сторонами не існує.

Після митного оформлення товар був ввезений на територію ТОВ Рені-Лайн , орендовану ним у Морського торговельного порту Рені (тобто на територію порту Рені).

Протягом перевіряємого періоду ТОВ Рені-Лайн здійснювало будівництво фундаментів для комплексу та монтаж обладнання II черги пускового комплексу № 2 - точки відвантаження зерна на воду з комплексом споруд у Ренійському МТП, яка була прийнята експлуатацію у жовтні 2008 року, що підтверджено Актом державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 19.09.2009 року який зареєстровано в інспекції ДАБК 01.10.2009 року за № 1409 Розпорядженням Ренійської РДА від 07.10.2008 р. за № 442А-2008 акт держ.приймальної комісії був затверджений.

Отже, імпортоване обладнання за перевіряємий період та до прийняття в експлуатацію не використовувалось позивачем в будь-яких операціях, а знаходилось у процесі монтажу та будівництва, та рахувалося на рахунку 152 Незавершене капітальне будівництво . На посвідчення цього надано довідку ДП Ренійський морський торговельний порт , на території якого знаходиться комплекс.

Послуги, які надавалися підприємством у перевіряємий період, у тому числі по транзитному вантажу здійснювались підприємством за допомогою обладнання І етапу 1-ої черги комплексу та II черги, що є введеними в експлуатацію Актами державної технічної комісії з готовності завершеного будівництвом об`єкта експлуатації від 29 листопада 2002 року та від 25 квітня 2003 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ТОВ Рені-Лайн правомірно заявлено податковий кредит у відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , у зв`язку з чим прийняті Державною податковою інспекцією у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2008 року №0009422301/0 та №0009412301/0 підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення даної справи по суті, у зв`язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 вересня 2008 року №0009422301/0 та №0009412301/0.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені-Лайн" (код ЄДРПОУ 22478794) судовий збір за подачу позову у сумі 85 грн. (вісімдесят п`ять гривень) 00 коп., стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 240 грн. (двісті сорок гривень ) 84 коп., а також стягнути судовий збір за подачу касаційної скарги 1 278 (тисяча двісті сімдесят вісім гривень) 91 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 21.01.2020 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.