Ухвала

від 21.01.2020 по справі 460/1894/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

21 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1894/19 пров. № А/857/591/20

Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Шевчук С.М., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 460/1894/19 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Горинь" про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за фінансовою допомогою,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Рівненській області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Горинь" про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за фінансовою допомогою.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Рівненській області подало апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення проголошено 01.11.2019 року, повне судове рішення складено 01.11.2019 року. Рішення суду скаржником отримано 06.11.2019 року.

Апеляційну скаргу подано 28 грудня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Особою, яка подала апеляційну скаргу, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що строк на апеляційне оскарження нею пропущено, у зв`язку з тим, що коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги податковим органом на рахунках казначейство не було, а тому вважає, що відсутність бюджетних асигнувань на ці цілі не є виною податкового органу і не повинного обмежувати його у праві на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, з огляду на таке.

У пунктах 40, 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, вважаю, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах: від 31.01.2019 року у справі № 814/1045/16, від 21.12.2018 року у справі №804/14052/15, від 12.12.2018 року у справі № 826/14667/17, від 30.11.2018 року у справі № 813/5822/13-а, від 20.11.2018 року у справі № 826/17458/16, від 13.11.2018 року у справі № 806/5201/15.

Виходячи з наведених міркувань вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.

Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз`яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДФС у Рівненській області строку на апеляційне оскарження та відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 460/1894/19 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Приватного сільськогосподарського підприємства "Горинь" про стягнення коштів за простроченою заборгованістю за фінансовою допомогою - залишити без руху.

Встановити Головному управлінню ДФС у Рівненській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяС. М. Шевчук