13/344-07
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.08.2007 Справа № 13/344-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-Лан"
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз"
за участі представників сторін:
від позивача –Молчанова П.В. (представника за дорученням),
від відповідача –Заремби М.В. (юрисконсульта),
про стягнення заборгованості в розмірі 9565 грн,
в с т а н о в и в:
Відповідно до позовної заяви заявлені вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу від 14 березня 2007 року щодо оплати вартості реалізованого товару –металевих труб, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 9565 грн.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на наступні обставини. Зокрема, на думку відповідача, укладений між сторонами договір не відповідає положенням Закону України № 424 від 01.12.2006 р. „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти”, оскільки згідно до пункту 12 якого статтю 10 Закону України „Про природні монополії” доповнено частиною 3 такого змісту: „Суб'єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Так, як відповідач є суб'єктом природної монополії, процедура закупівлі ним товарів, робіт і послуг повинна відбуватися відповідно до законодавства –шляхом проведення тендеру.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 14 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго –Лан” та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Херсонгаз” укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався реалізувати відповідачу металеві труби в асортименті на загальну суму 51025 грн, а останній, в свою чергу, зобов'язався сплатити їх вартість шляхом попередньої оплати.
На виконання умов договору позивач здійснив передачу металевих труб на загальну суму 9565 грн за накладеною № 1 від 4 квітня 2007 року. Даний факт не оспорюється відповідачем.
Поряд з цим відповідачем взяті на себе зобов'язання не виконані, вартість отриманої продукції не сплачена, що й стало підставою цього спору.
Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем зазначеної заборгованості суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим порушені права позивача на підставі статті 20 ГК України підлягають судовому захисту шляхом задоволення позовних вимог.
При цьому суд зазначає про помилковість думки відповідача щодо можливості невиконання договірних умов з посиланням на необхідність проведення тендеру з наступних підстав.
Правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні встановлено Законом України „Про природні монополії” (надалі Закон № 1682-ІІІ). Відповідно до преамбули цього Закону його метою є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.
Згідно до положень статті 1 цього Закону природною монополією є стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги). В свою чергу за цією ж статтею суб'єктом природної монополії є суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
В даному випадку відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Херсонгаз” являється суб'єктом природної монополії, а тому положення норм Закону № 1682-ІІІ розповсюджуються на нього в повному обсязі.
Частиною 3 статті 10 названого Закону № 1682-ІІІ визначено, що суб'єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.
Так, правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів встановлено положеннями Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (надалі Закон № 1490-ІІІ). За преамбулою цього Закону його метою є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також запобігання проявам корупції у цій сфері, забезпечення прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та досягнення оптимального і раціонального їх використання.
За таких обставин підлягає аналізу сфера дії Закону № 1490-ІІІ.
Зокрема, статтею 2 Закону визначено, що він застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень. При цьому закупівля підприємствами товарів, робіт і послуг за рахунок інших державних коштів здійснюється з урахуванням серед іншого таких особливостей: підприємства для закупівлі товарів, робіт і послуг застосовують цей Закон у разі, якщо вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 50 тисяч гривень, а для робіт - 400 тисяч гривень.
За змістом статті 1 Закону № 1490-ІІІ:
замовником є розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в порядку, визначеному цим Законом, при цьому замовником вважається суб'єкт, тендерний комітет якого проводить процедуру закупівлі та який одночасно укладає з переможцем договір про закупівлю, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації; підприємством є державні, казенні, комунальні підприємства та господарські товариства, в яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, в яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
розпорядниками державних коштів є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією України та законодавством України, а також підприємства, установи чи організації, створені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів, підприємства;
державна закупівля це придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом, при цьому здійснення закупівлі одним замовником в інтересах іншого забороняється, крім випадків здійснення закупівлі товарів на засадах міжвідомчої координації;
державні кошти це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, гуманітарна допомога в грошовій формі, кошти Аграрного фонду, Державного та місцевих фондів енергозбереження, кошти установ чи організацій, створених в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, кошти підприємств, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг;
товарами є продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості таких товарів.
З викладеного вбачається, що положення цього Закону розповсюджуються лише на процедуру закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти.
При цьому вказівка в частині 3 статті 10 названого Закону № 1682-ІІІ про те, що суб'єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” не може стосуватися випадків застосування процедури закупівель підприємствами, які не відносяться до державного сектору економіки, а також господарськими товариствами, частка власності держави в уставному фонді яких не перевищує 50 відсотків.
Поряд з викладеним судом констатується, що Рішенням Ради Національної безпеки і оборони України від 12 липня 2007 року „Про заходи щодо підвищення ефективності системи закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти”, яке введено в дію Указом Президента України від 12 липня 2007 року N 642/2007, Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” визнано недосконалим, а встановлений ним механізм державних закупівель - невиправдано складним, непрозорим і неефективним.
За змістом рішення ситуація у цій сфері суттєво погіршилася із введенням у дію Закону України від 1 грудня 2006 року N 424-V „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Передбачені цим Законом численні зміни до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” на практиці призвели до значного ускладнення процедури закупівель за державні кошти, зокрема внаслідок значного збільшення документообігу та звітності, необхідних для кожної закупівлі, запровадження взаємовиключних реєстрів для учасників торгів, а також створили підґрунтя для можливих зловживань посадових осіб органів влади, замовників та учасників торгів.
Основними недоліками чинної системи державних закупівель є: монополізація у сфері оприлюднення інформації про закупівлі; невиправдане затягування термінів організації та проведення торгів, зокрема, внаслідок довготривалого розгляду відповідних матеріалів Міжвідомчою комісією з питань державних закупівель, зупинення укладення договорів із переможцями тендерів внаслідок недобросовісного оскарження результатів торгів у різних інстанціях; низька мінімальна вартісна межа товарів, робіт і послуг для застосування процедур торгів, що спричинило незацікавленість постачальників брати участь у торгах при здійсненні закупівель у незначних обсягах; надання Тендерній палаті України, що є громадською організацією, невластивих для організації з таким статусом повноважень; безпідставне завищення вартості послуг, пов'язаних з організацією тендерних торгів, що призводить до неефективного використання державних коштів.
За таких обставин з огляду на нагальну необхідність підвищення ефективності системи державних закупівель, конкурентності та прозорості в цій сфері Рада національної безпеки і оборони України вирішила серед іншого визнати рівень законодавчого забезпечення функціонування системи закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти незадовільним.
Приймаючи до уваги викладене державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі зазначених правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
в и р і ш и в :
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню „Херсонгаз” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Поповича, 3; розрахунковий рахунок 260081735 в ХОВ ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 352093, код 03355353) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго –Лан” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Петренко, 18; розрахунковий рахунок 26001700100040 в ХФ ВАТ „Хрещатик”, МФО 342207, код 30424342) –9565 грн основної заборгованості, 102 грн компенсації по сплаті державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Дата підпису рішення –7 серпня 2007 року
Суддя М.К. Закурін
Суд | Господарський суд Херсонської області |
Дата ухвалення рішення | 02.08.2007 |
Оприлюднено | 29.08.2007 |
Номер документу | 870486 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Херсонської області
Закурін М.К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні