Рішення

від 10.01.2020 по справі 505/3053/19

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/3053/19

Провадження № 2/505/892/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" січня 2020 р. Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Вергопуло А. К.,

секретаря судового засідання - Ісаченко О. Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Думбрава Ю. І.,

представника третьої особи - Овсяницької С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Подільську Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: директор Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області Думбрава Юрій Іванович, про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на колишній посаді та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась 23 вересня 2019 року в суд з цим позовом та просила постановити рішення суду, яким визнати незаконним і скасувати наказ відповідача №47-К від 02.09.2019 року про звільнення та переведення її на іншу роботу; поновити її на роботі на колишній посаді; стягнути з відповідача у якості відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн., а також судові витрати.

Підставою тому зазначала те, що з 01.09.1994 року працювала на посаді заступника директора з учбово-виховної роботи Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Наказом директора закладу №47-К від 02.09.2019 року без наведення будь-яких мотивів, причин та підстав, її було звільнено без зазначення правової підстави з вказаної посади, пунктом 2 наказу з 02.09.2019 року вона була переведена на посаду вчителя фізики та астрономії з педагогічним навантаженням 18 годин.

Вважає оскаржуваний наказ безпідставним та незаконним. Звільненням та одночасним переведенням їй заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у невиплаті заробітку заступника директора. Також їй заподіяно і моральну шкоду, яка полягає у порушенні її життєвого ритму життя, почуттях принизливості та втрати авторитету, погіршенні стану здоров`я.

Представником відповідача директором Думбравою Ю. І. було надано відзив на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити частково, задовольнити позов у частині визнання незаконним наказу №47-К від 02.09.2019 року, у іншій частині позову відмовити. Вказував, що наказом №67-К від 28.1-.2019 року було скасовано наказ №47-К від 02.09.2019 року, позивача було поновлено на посаді заступника директора з учбово-виховної роботи закладу з 01.11.2019 року. Твердження позивача про спричинення їй моральної шкоди не відповідає дійсності, оскільки жодного дня роботи вона не пропустила, вела себе звичайно й не скаржилась на переведення, її авторитет не постраждав. Про захворювання позивач не ставила директора до відома.

Позивачка у судовому засіданні підтримала вимоги позову та просила його задовольнити.

Представник відповідача та третя особа директор Думбрава Ю. І. у судовому засіданні позов визнав частково з підстав, вказаних у відзиві.

Представник директора Думбрави Ю. І. адвокат Овсяницька С. М.у судовому засіданні також просила позов задовольнити частково з підстав, вказаних у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з наказом №35-К від 30.08.1994 року ОСОБА_1 переведено на посаду заступника директора з учбово-виховної роботи Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

Наказом №47-К від 02.09.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора з учбово-виховної роботи Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області. Переведено на посаду вчителя фізики та астрономії з 02.09.2019 року з педагогічним навантаженням 18 годин.

Підстав звільнення та переведення позивача, статті КЗпП України у наказі №47-К від 02.09.2019 року не зазначено.

Наказом №67-К від 28.10.2019 року, у зв`язку з несвоєчасним повідомленням та порушенням процедури звільнення медпрацівника та переведення на іншу посаду наказ від 02.09.2019 року №47-К було скасовано. ОСОБА_1 було поновлено на посаді заступника директора з учбово-виховної роботи закладу з 01.11.2019 року.

Проте, позивачка фактично не поновлена на колишній посаді.

Допитана у якості свідка позивачка ОСОБА_1 суду показала, що працює вчителем біля 25 років. За роки роботи ні з роботи ні з відділу освіти зауважень до неї не було, доган не має. Після того, як вона дізналась про своє переведення, їх стан здоров`я значно погіршився. Крім того, вона хворіє на онкологічне захворювання, про яке знав і директор закладу. На даний час її фактично не поновлено на колишній посаді, оскільки її не було ознайомлено з наказом від 28.10.2019 року, де б було вказано і про скасування її звільнення і переведення, і про поновлення на колишній посаді.

Свідок ОСОБА_3 , який є чоловіком позивачки, суду показав, що його дружина тяжко сприйняла її звільнення та переведення, її нервовий стан погіршився, враховуючи ще й те, що вона хворіє на онкологічне захворювання.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Частиною першою ст. 32 цього Кодексу визначено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Як було встановлено в судовому засіданні з матеріалів справи та пояснень сторін, позивачці не пропонувалось переведення на іншу роботу, і згоди на будь-яке переведення вона не давала. Не було також і звільнено позивачку з посади заступника директора з учбово-виховної роботи у передбаченому законом порядку.

Оскаржуваний позивачкою наказ №47-К від 02.09.2019 року скасовано відповідачем як такий, що не відповідає вимогам КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КзПП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що наказ про переведення позивачки з посади заступника директора з учбово-виховної роботи скасовано відповідачем, проте позивачка фактично не поновлена на цій посаді, тому суд дійшов висновку, що спірний наказ слід визнати незаконним та скасувати, поновити її на колишній посаді, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Як роз`яснено у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Крім того, положеннями розд. ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.п. б п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Ураховуючи, що переведення позивача сталося 02.09.2019 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за липень і серпень 2019 року.

Згідно Довідки №1564 від 24.12.2019 року заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані робочі дні складає за липень 15160,55 грн., серпень - 13994,91 грн.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача до переведення складає 662,62 грн. ((15160,55 + 13994,91) : 44 - кількість робочих днів у липні-серпні 2019 року).

Середній заробіток позивача після переведення, виходячи з повного місяця й умов оплати за новою нижчеоплачуваною посадою (роботою) становить 587,70 грн. (12341,51 грн. - заробітна плата у вересні 2019 року : 21 кількість робочих днів у вересні).

Кількість днів за період з 02.09.2019 року по 10.01.2020 року складає 90 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку до переведення позивача становила б 59635,80 грн. (662,62 грн. - середньоденна заробітна плата х 90 робочих днів).

Сума середнього заробітку після переведення позивача становила 52893,00 грн. (587,70 грн. - середньоденна заробітна плата х 90 робочих днів).

Різниця становить 6742,80 грн. (59635,80 грн. - 52893,00 грн.), що і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем будь-яких інших доказів розміру остаточного розрахунку суду не надано.

Згідно п. 3 розділу ІІІ Постанови КМУ від 05.02.1995 № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Отже податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Водночас відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від №359/10023/16-ц від 18.07.2018 року.

Відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Судом встановлено факт порушення прав позивача, у зв`язку з її незаконним переведенням, і таке переведення викликало у неї постійні хвилювання, нервову та психологічну напругу, що вплинуло на її емоційний стан і призвело до порушення організованості її життя, вона втратила нормальні життєві зв`язки, душевний спокій, постраждала її репутація серед учнів та їх батьків, колег по роботі, а тому позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер, обсяг та тривалість моральних страждань позивачки, засад розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково, та стягнути з відповідача на користь позивача завдану моральну шкоду в сумі 1500,00 грн.

При таких обставинах, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати у справі про стягнення заробітної плати при подачі до суду позову позивачем у відповідності до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір не сплачуються, а стягуються з сторони по завершенню розгляду справи.

У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн., а також на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №47-К від 02.09.2019 року про звільнення та переведення на іншу роботу ОСОБА_1 , поновити її на колишній посаді.

Стягнути з Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24773867, місцезнаходження: вул. Куяльницька, 65а, с. Куяльник, Подільський район Одеської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6742,80 грн.

Стягнути з Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24773867, місцезнаходження: вул. Куяльницька, 65а, с. Куяльник, Подільський район Одеської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 1500,00 грн.

В інших позовних вимогах відмовити.

Стягнути з Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24773867, місцезнаходження: вул. Куяльницька, 65а, с. Куяльник, Подільський район Одеської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Стягнути з Куяльницького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 24773867, місцезнаходження: вул. Куяльницька, 65а, с. Куяльник, Подільський район Одеської області, на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Котовський міськрайонний суд Одеської області.

Суддя А. К. Вергопуло

Повне судове рішення складено 20 січня 2020 року.